< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правове регулювання конкуренції на внутрішньому ринку Європейського союзу

Поняття та правові основи антимонопольної політики та права конкуренції Євросоюзу

Поняття конкуренції та її роль у процесі інтеграції Європейського союзу

Інтеграційні процеси в Євросоюзі відбуваються відповідно до принципів ринкової економіки. Наріжним камінням права Європейського союзу стає внутрішній ринок, яких забезпечує інтеграційну лібералізацію торгівлі. Існування та ефективне функціонування внутрішнього ринку Євросоюзу із гарантуванням чотирьох свобод (свободи руху товарів, осіб, капіталів й надання послуг) неможливе за відсутності добросовісної конкуренції учасників ринку. Відповідно до ст. 119 ДФЄС уся економічна політика Європейського союзу здійснюється за умови дотримання принципу відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією.

Політика конкуренції забезпечує конкурентну поведінку підприємств і захищає інтереси споживачів, уможливлюючи вироблення товарів та послуг на якісному рівні. Вона сприяє економічній ефективності через створення клімату, придатного для інновацій та технічного прогресу.

Конкурентна політика Євросоюзу виконує звичайну притаманну конкурентному праву роль – захист добросовісної конкуренції від неправомірних обмежень та спотворень, що є важливим чинником побудови та ефективного функціонування інтегрованого внутрішнього ринку Євросоюзу. Конкурентна політика розглядається як інструмент досягнення високого економічного розвитку, підвищення конкурентоспроможності виробників співтовариства не тільки на території Євросоюзу, а й на світовій арені.

Конкурентні норми виконують подвійну роль у процесі інтеграції Євросоюзу. Перша роль полягає у визначальній умові створення загальноєвропейського капіталістичного ринку, що базується на вільній економіці. Ця перша роль має розглядатися у світлі політики втручання держави, що було характерним, більшою чи меншою мірою, для кожного національного ринку європейських держав до Другої світової війни. Конкурентні норми мали на меті сприяти скасуванню старих промислових структур, нездатних протистояти боротьбі з конкурентами, супроводжувати відкриття ринків, надаючи споживачам широкий вибір продуктів та послуг за найкращу ціну та найліпшої якості, відкрити суб'єктам підприємницької діяльності нові можливості для доступу та розширення. Друга роль конкурентних норм полягає в якості засобу захисту ринкової економіки від будь-якого внутрішнього зловживання з боку економічної сили. Вона повинна проявлятися в інструментах відвернення притаманної самому поняттю конкурентного ринку небезпеки, яка полягає у процесі концентрації економічної влади в небагатьох руках, таким чином закриваючи або обмежуючи до неприйнятного рівня доступ конкурентів до ринку. Для цього конкурентні норми Євросоюзу встановлюють засоби, необхідні для боротьби з антиконкурентними угодами чи зловживанням домінуючим становищем з метою підтримання конкуренції, яка за неконтрольованого впливу ринкових сил може бути послаблена, а з часом і зникнути.

Конкурентні норми повинні передусім продовжувати сприяти розбудові інтегрованого ринку. Вони мають застосовуватися разом та гармонійно, а іноді й відповідно до інших напрямів спільної політики Євросоюзу. Право конкуренції на сьогодні є галуззю, що найбільш динамічно розвивається в праві Європейського союзу Багато в чому це пов'язано з динамікою еволюції внутрішнього ринку ЄС, яка вимагає створення оптимальних умов конкуренції на всій його території.

Правове регулювання конкуренції в Євросоюзі особливе й тим, що до компетенції інститутів Союзу відноситься як правотворчість в цій сфері, так і правозастосування.

Попри внесення змін до установчих договорів Євросоюзу протягом усього періоду існування європейського інтеграційного об'єднання, матеріальний зміст конкурентних норм залишився незмінним. Тому ці норми є основоположними елементами загальної структури конкурентного права ЄС.

У Євросоюзі конкурентне право почало бурхливо розвиватись практично з моменту його створення. Традиції регулювання конкуренції в кожній країні були різними, але в основу конкурентного права ЄС лягло картельне законодавство Німеччини, що зазнало значного впливу антимонопольного регулювання США. Пояснення цьому можна знайти в основних економічно-правових теоріях, які еволюціонували до та після Другої світової війни. Ідеї кейнсіанства як механізму подолання посткризисного стану економіки лягли в основу антимонопольного регулювання США із активною державною функцією регулятора ринкових відносин. Ідеї неолібералізму, які еволюціонували та розвивалися одночасно із кейнсіанством, протиставляли державному втручанню в економіку встановлення лише інституційних меж для належного регулювання конкуренції. Саме в Німеччині була зароджена ідея ордолібералізму (В. Ойкен і Ф. Бьом), яка як основна ідея відстоювала захист конкуренції. Саме цю ідею підтримували та воліли розповсюдити держави-члени європейського об'єднання. Вважалося, що політика конкуренції повинна стати справедливою для всіх. Повинен бути застосований принцип універсальної конкуренції, що протистоїть всім спробам фізичних і юридичних осіб, так само як і держави, монополізувати ринок. Представники цієї концепції вважали, що розвинута система конкурентного ринку дозволяє всім членам суспільства мати гідний рівень достатку.

У цілому, хоча правила конкуренції ЄС мали спочатку анти- трастове забарвлення, політика конкуренції характеризувалася яскраво вираженою тенденцією до надмірного контролю та управління з боку Комісії ЄС. Це знайшло своє відображення, насамперед, у прийнятому в 1962 р. Регламенті Ради № 17. Не дивлячись на реформу антимонопольного права Євросоюзу, що відбулася в 2004 р. у зв'язку із набранням чинності нового Регламенту 1/2003, відповідно до якої відбулася децентралізація повноважень, інститутам ЄС (Комісії та Суду, зокрема) відводиться важлива роль регулятора відносин конкуренції на внутрішньому ринку із потужними повноваженнями щодо регулювання уніфікованого механізму застосування європейських норм конкуренції.

Незмінність норм установчих договорів у сфері права конкуренції не означає, що воно перебуває в застарілому стані. Загальні правила антимонопольної політики, що були закладені в установчих договорах, мають пряму дію, але потребують конкретизації, яка здійснюється у формі відповідних регламентів.

Загальна політика конкуренції Євросоюзу забезпечує його функціонування і покликана слугувати інструментом: створення відкритого та єдиного внутрішнього ринку, що не розділяється обмежувальними й антиконкурентними угодами між компаніями на національному рівні, та перетворення його на реальний внутрішній ринок ЄС за допомогою стимулювання взаємної торгівлі між державами-членами; реалізації ефективної конкуренції задля недопущення надмірної концентрації і зловживання великих компаній домінуючим становищем; підтримки добросовісної конкуренції шляхом надання допомоги малим і середнім підприємствам, захисту прав споживачів і застосування санкцій проти незаконного надання державної допомоги; посилення міжнародної конкурентоспроможності транснаціональних корпорацій ЄС на світовому рівні. Стаття 119 ДФЄС визначає, що економічна політика та єдина валютна політика побудовані на принципі відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >