< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правове регулювання ринку цінних паперів у Європейському союзі

Історичні етапи формування правового регулювання ринку цінних паперів

Правове регулювання ринку цінних паперів у Європейському союзі має довгу історію свого формування та важливе значення для розвитку міжнародної фінансової системи особливо у світлі зростання ролі транскордонних фінансових інструментів та необхідності стабілізації міжнародних фінансових інструментів. З одного боку, фондовий ринок забезпечує розвиток господарської діяльності, процес інтеграції держав, програму інвестування пенсійних накопичень, сприяє збільшенню кількості робочих місць, з іншого боку, – це область високих ризиків і різких падінь. В європейському правовому середовищі діяльність на ринку цінних паперів традиційно розглядається в рамках свободи надання послуг і свободи руху капіталу, які визначають спрямованість правового регулювання.

Варто зауважити, що навіть на сучасному етапі законодавства європейських держав у цій сфері ще далекі від бажаного рівня уніфікації. Зокрема, різні юрисдикції неоднаково регулюють питання кваліфікації розміщення цінних паперів як публічних, так приватних.

Правове регулювання свободи руху капіталів та платежів неможливе без зміцнення ринку цінних паперів. При цьому довгий період часу інтеграційні процеси в цій сфері відбувалися майже за відсутності механізмів їхнього правового регулювання й складалися лише під впливом секторальних норм, які визначали необхідність укладання транскордонних правочинів.

Розвиток вільного руху капіталу в ЄС стимулював загальний процес економічної співпраці у сфері капіталу та платежів на міжнародному рівні. А отже, й розвиток сфери ринку цінних паперів стимулює налагодження сумісності фінансових політик держав-членів ЄС.

Загалом історію формування ринку цінних паперів можна представити у вигляді чотирьох етапів:

1. Початковий період (1979–1988 pp.).

Процес підготовки до розбудови ринку цінних паперів як складовий правового регулювання бірж та інвестиційних компаній був започаткований ще в 1977 р. у зв'язку з прийняттям Рекомендації Комісії про Європейський Кодекс правильної поведінки щодо транзакцій з цінними паперами.

Навіть ще до проголошення створення внутрішнього ринку перша директива, присвячена регулюванню фондового ринку, була прийнята Радою ще в 1979 р. У 1985 р. була прийнята Директива про підприємства колективного інвестування у цінні папери, яка на сьогодні замінена на Директиву 2009/65. У 1988 р. була прийнята Директива Ради 88/361, яка надала правове роз'яснення операціям, які кваліфікуються як рух капіталу, серед яких містилися й операції з цінними паперами. Однак цей період не відзначався налагодженням окремої політики ЄС, а лише слугував передумовою до більш поглибленої подальшої лібералізації ринку цінних паперів.

  • 2. Період створення внутрішнього ринку цінних паперів (1989–1998 pp.). У 1989 р. була прийнята директива відповідно до нової процедури і повноважень, встановлених Єдиним європейським актом; а також додаткові документи, які визначали гармонізацію національного законодавства у сфері розкриття інформації та інсайдерської торгівлі. В 1996 р. була прийнята Директива про фінансові послуги, яка фактично запровадила лібералізацію заснування та надання послуг у цій сфері.
  • 3. Період створення комплексної регуляторної системи (1999–2010 рр.).

Подальший розвиток процесу регулювання ринку цінних паперів пов'язано з проголошеною Маастрихтським договором метою завершення створення спільного ринку товарів і послуг. У 1999 р. була прийнята Директива щодо допуску цінних паперів до офіційного лістингу на фондовій біржі та інформації, яка підлягає розкриттю при цьому.

Одночасно із цим у 1999 р. був схвалений План заходів у сфері фінансових послуг (Financial Services Aetion Plan – FSAP), в якому критично оцінювався стан ринку цінних паперів у ЄС і передбачався комплекс заходів щодо розвитку цього ринку. Подальший рух у цьому напрямку пов'язаний з реалізацією Плану в рамках реформи, запропонованого бароном А. Ламфалуссі, колишнім керівником Банку міжнародних розрахунків і колишнім керівником Бельгійського центробанку. Рада ЄС вирішила ввести чотирирівневий "підхід Ламфалуссі" (Lamfalussy Approach) у сфері цінних паперів, що було затверджено Резолюцією щодо підвищення ефективності регулювання ринку цінних паперів у державах-членах ЄС, прийнятою Радою ЄС у Стокгольмі 23 березня 2001 р.

Був вироблений "План дій щодо фінансових послуг 2001– 2005 pp.", який передбачав прийняття конкретних заходів для сприяння інтеграційним процесам у сфері фінансових послуг. Підхід Ламфалуссі допускає, що різні елементи правового регулювання ринку цінних паперів знаходяться на різних ступенях інтеграції, але кінцевим результатом передбачається повна інтеграція ринків цінних паперів країн-членів, оскільки чим більше інтегровані фінансові ринки, тим вони ефективніші. У цілому "підхід Ламфалуссі" передбачає чотирирівневу ступеневу систему, представлену поступовим прийняттям директив, які й на сьогодні слугують ядром правового регулювання ринку цінних паперів ЄС.

Перший рівень процесу Ламфалуссі передбачав прийняття в рамках загальної законодавчої процедури рамкової директиви, яка б визначала основні принципи правового регулювання ринку цінних паперів. Другий рівень включав у себе прийняття нормативних актів, що конкретизують окремі положення прийнятих у рамках першого рівня директив. На цьому етапі передбачалося розроблення так званих технічних документів спеціалізованими установами у сфері ринку цінних паперів. На третьому рівні передбачалася тісна взаємодія національних компетентних органів, які відповідальні за імплементацію рамкових директив, з регулюючими комітетами на наднаціональному рівні. Й четвертий рівень інтеграції зумовлював нагляд Комісії за процесом застосування державами-членами відповідних актів.

Реалізація цього плану дій була фактично завершена в 2005 р. До установ, які брали участь у визначенні національної або наднаціональної політики в конкретній сфері ринку цінних паперів та її реалізації з 2001 по 2010 pp., належали Європейська комісія з цінних паперів (European Securities Commission, ESC, ЄКЦП), яка, передусім, виконувала регулюючу функцію, і Комітет європейських регуляторів цінних паперів (КЄРЦП), який мав консультативні функції. Погодивши багатосторонній меморандум про взаєморозуміння, Комітет європейських регуляторів цінних паперів зробив значний внесок у зміцнення нагляду та виконання заходів ЄС у сфері цінних паперів. Європейська комісія з цінних паперів знаходилася у віданні Комісії ЄС і виконувала комітологічні повноваження, які полягали в обмеженні і контролі з боку держав-членів виконавчої влади Комісії за допомогою спеціальних комітетів та здійсненні консультативних функцій. Ця комісія складалася з представників високого рівня від держав-членів і очолювалася представником Комісії ЄС.

Група експертів європейських ринків цінних паперів (European Securities Markets Expert Group, ESME) була створена для надання правових та економічних рекомендацій про застосування директив ЄС про цінні папери з 2006 по 2009 pp.

Згодом була взята пауза до 2010 р. до вироблення Комісією концепції "динамічної консолідації", яка охоплювала б подальше укріплення та розвиток інтеграції фінансових послуг; усунення існуючих бар'єрів; налагодження імплементації оцінки чинного законодавства та посилення взаємодії органів нагляду.

Так, у 2010 р. був прийнятий Регламент 1092/2010 щодо макро- пруденційного нагляду за фінансовою системою ЄС та заснування Європейської Ради із системних ризиків. Питання щодо створення системи нагляду в сфері фінансових послуг було вирішено прийняттям Регламенту 1093/2010, яким було засновано Європейське банківське відомство, Регламенту 1094/2010, яким було засновано Європейське відомство щодо страхування та професійним пенсіям, Регламенту 1095/2010, яким засновано Європейське відомство з цінних паперів та ринків. Разом усі ці три відомства складають Європейську систему фінансових регуляторів (European System of Financial Supervisors – ESFS).

Період централізації нагляду за функціонуванням ринку цінних паперів (з 2011 р. до сьогодні).

Незважаючи на успіх реформ у рамках процесу Ламфалуссі, створена регулятивна система не змогла запобігти кризі фінансової системи протягом 2007–2009 pp. Криза виявила неефективність механізму нагляду за європейським ринком цінних паперів, заснованого тільки на співробітництві національних фондових регуляторів у рамках консультаційного комітету. З огляду на це, потрібна була централізація наглядових функцій. Початок процесу такої централізації пов'язано з перетворенням 1 січня 2011 р. консультативного Комітету європейських фондових регуляторів у Європейське агентство з цінних паперів і ринків. Саме з 2011 р. почався новий, четвертий період історії правового регулювання ринку цінних паперів у ЄС. Він розпочався із висуненням пропозиції щодо посилення Європейської системи фінансових регуляторів та наданням їй більш широких централізованих повноважень (Директива "Omnibus II").

Після початку фінансової кризи у 2008 р. було скликано групу фахівців високого рівня у сфері фінансових послуг для консультування з питань майбутнього європейського фінансового регулювання і нагляду. Основна проблема, яку їм необхідно було розв'язати, полягала в тому, що, незважаючи на те, що фінансові установи працюють через кордони держав-членів, використовуючи можливості внутрішнього ринку, контроль і нагляд, залишаючись здебільшого на національному рівні, є нерівномірними і часто нескоординованими. Так, у січні 2011 р. було створено нову систему нагляду за фінансовим регулюванням у Європі: замість Європейської комісії з цінних паперів та Комітету європейських регуляторів цінних паперів почало функціонувати Європейське відомство з ринків цінних паперів (European Securities Markets Authority). Саме це відомство отримало нові повноваження, серед яких: здатність встановлювати технічні стандарти, які є юридично обов'язковими для держав-членів ЄС, можливість запуску прискореної процедури для забезпечення послідовного застосування законодавства ЄС; нові повноваження у вирішенні розбіжностей між національними органами; додаткові обов'язки із захисту прав споживачів (зокрема, можливість заборонити фінансові продукти, які загрожують фінансовій стабільності або впорядкованому функціонуванню фінансових ринків, на період до трьох місяців); право вступати в адміністративні домовленості з контролюючими органами, міжнародними організаціями та адміністраціями третіх країн.

Отже, на підставі еволюції розвитку правового регулювання ринку цінних паперів у ЄС прослідковується тенденція з передачі на рівень європейського союзу певних функцій і повноважень з регулювання ринку цінних паперів у результаті реформи і інтеграційного регулювання за підсумками фінансової кризи 2007– 2009 pp. Зазначена тенденція знайшла відображення у заснуванні в 2010 р. Європейського агентства з цінних паперів і ринків (ESMA), окремі повноваження якого виходять за рамки компетенції інтеграційного об'єднання, наданої йому Договором про функціонування Європейського союзу. Можна спостерігати за тим, що нагляд за ринком цінних паперів на рівні ЄС все більш зближується з наглядом за двома суміжними сферами: банківським сектором і страхуванням, до якого примикає сфера професійних пенсій. Ця тенденція знайшла відображення у створенні практично ідентичних за структурою та повноваженнями європейських наглядових агентств, а також їхніх спільних органів (спільних комітетів та апеляційної палати).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >