Сутність, необхідність, роль та особливості планування за сучасних умов

За ринкових умов господарювання, у жорсткій конкурентній боротьбі працювати ефективно та результативно і бути успішним протягом тривалого часу може лише те підприємство, що чітко планує свою діяльність.

Планування на підприємстві – це процес складання різних планів на підставі сукупності взаємно узгоджених показників його соціально-економічного розвитку з визначенням номенклатури, асортименту й обсягів виробництва продукції, ринків збуту, величини ресурсів і джерел їхнього фінансування, витрат і доходів тощо. Воно зорієнтоване на найкраще використання всіх видів ресурсів і запобігання помилкових дій, які можуть зумовити зниження ефективності господарювання. Планування покликане за можливості заздалегідь враховувати всі зовнішні і внутрішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування підприємства.

Спираючись на минулі і сучасні фактичні та нормативні показники, планування націлене на окреслення і контроль майбутнього процесу розвитку підприємства, на постійне його зміцнення шляхом зведення до мінімуму розбіжностей між імовірним і бажаним майбутнім станом за умов певних дій під впливом навколишнього середовища.

Отже, сутність планування полягає у конкретизації та обгрунтуванні цілей і завдань діяльності та розвитку підприємства в плановому періоді, виборі ресурсів, способів і засобів, необхідних для їхнього досягнення та отримання бажаних кінцевих результатів.

Планування на підприємстві є складним різнобічним багатоступеневим процесом, тому в економічній літературі трапляється чимало дефініцій його сутності. Деякі з них подано на рис. 1.1.

З рис. 1.1 видно, що планування розглядається як: особливий вид, сфера, частіша діяльності підприємства і його підрозділів та засіб мінімізації негативних наслідків ринкового середовища на неї, а також підвищення її ефективності; функція управління, що спрямована на визначення конкретних цілей і завдань діяльності і розвитку підприємства та їх обґрунтування в системі техніко-економічних розрахунків, нормативів, показників, організаційних заходів, за допомогою яких досягаються цілі і розв'язуються планові завдання.

Планування на підприємстві – це низова ланка планування розвитку економіки галузі, регіону, країни.

За часів планово-адміністративної економіки головна ціль планування на підприємстві полягала у виявленні невикористаних резервів і визначенні суми платежів до бюджету. Величина витрат нормувалася централізовано. Планування в доринковий період характеризувалося надмірною деталізацією і регламентацією діяльності підприємства, яка послаблювала його економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалося на результатах господарювання. Отже, не випадково на деяких вітчизняних підприємствах склалося хибне поняття, що в ринковій економіці планування відіграє другорядну роль. Насправді це не так.

Рис. 1.1. Підходи до трактування поняття планування на підприємстві

За умов конкурентного ринку підприємство не може працювати прибутково без ретельно підготовленого плану. Практичний досвід зарубіжних і вітчизняних підприємств переконує, що недооцінювання планування зумовлює істотні економічні витрати, ускладнює діяльність підприємства і погіршує її результати. За умов швидких, нерідко не передбачуваних, змін у середовищі функціонування підприємства планування його діяльності набуває все більшого значення. Зростання ступеня динамічності та невизначеності вимагає пильної уваги керівників і спеціалістів підприємства до розроблення чітких обгрунтованих планів. їхня відсутність є значним свідченням незадовільного управління підприємством. Підсумовуючи викладене, зазначимо, що зараз планування є необхідною передумовою для забезпечення життєдіяльності підприємства та його розвитку.

У контексті управління планування розглядається як процес ухвалення рішень щодо формулювання цілей діяльності підприємства та розроблення на їхній підставі стратегій і тактик, які конкретизуються у планових завданнях і показниках та визначають способи і засоби їхньої реалізації.

За сутністю і змістом функція планування зорієнтована на оцінювання ситуації, в якій підприємство перебуває зараз та обгрунтований вибір напрямку його розвитку в майбутньому.

Роль планування зумовлюється тим, що воно є загальною функцією управління і спрямоване на формулювання цілей діяльності підприємства та окреслення шляхів їхнього найкращого досягнення.

Планування – це початковий етап процесу управління У планах знаходять відображення всі управлінські рішення щодо функціонування і перспектив розвитку підприємства, утримуються обгрунтовані розрахунки обсягу виробництва і продажу продукції, визначається потреба в необхідних ресурсах і способи їхнього ефективного використання, надається економічна оцінка витрат і кінцевих результатів діяльності.

У процесі розроблення планів керівники всіх рівнів і ланок управління окреслюють завдання, визначають участь кожного підрозділу і працівника в розробленні плану, об'єднують окремі його частини в єдину комплексну програму, координують роботу виконавців.

За допомогою планування керівництво підприємства також намагається об'єднати зусилля всіх працівників на своєчасне й якісне виконання планів.

Таким чином, планування відіграє в управлінні діяльністю підприємства провідну роль, оскільки є початком організації всього процесу реалізації його цілей.

Отже, планування – це процес підготовки на перспективу рішень про те, що, ким, як і коли повинно бути зроблено для досягнення цілей.

Планування містить такі основні етапи:

• – формування цілей;
• – визначення вхідних передумов;
• – виявлення альтернатив і вибір найкращих з них;
• – запровадження плану в дію;
• – виконання плану.

Планування як функцію управління треба розуміти поширено, маючи на увазі те, що воно притаманне будь-якому виду управлінської діяльності на різних рівнях, незважаючи на документальність його оформлення.

Ми погоджуємося з думкою Ф.І. Хміля, що планування як функція управління не зводиться лише до розроблення планів економічного або соціального розвитку, а є складним комплексом робіт попередніх рішень для забезпечення ефективної поточної і майбутньої діяльності підприємства. [155, с. 225]

Отже, планування як функція управління полягає у виборі з наявних альтернатив майбутніх цілей діяльності та розвитку підприємства, трансформацію їх у систему кількісних і якісних показників різних взаємно узгоджених планів, виконання яких спрямоване на досягнення цілей.

Планування безпосередньо пов'язане з такими управлінськими функціями як контроль, облік і аналіз.

Контроль є однією з основних функцій управління, яка передбачає спостереження і перевірку відповідності діяльності підприємства встановленим організаційно-правовим нормам, планам і програмам. Особливістю контролю як функції управління є те, що він передбачає облік і аналіз діяльності, у процесі яких визначаються відхилення від плану, з'ясовуються причини цих відхилень. Внаслідок цього формується кількісна та якісна інформація, необхідна для подальшого прийняття дієвих управлінських рішень.

Частіше за все контроль асоціюється з обмеженням, відсутністю самостійності і свободи особистості та її дій. Але це не зовсім так, оскільки контроль передбачає встановлення стандартів, вимірювання фактично досягнутих результатів, порівняння їх з плановими показниками, і за необхідності забезпечення змоги коригування діяльності. Необхідність здійснення контролю виникає одразу після створення підприємства для досягнення поставлених цілей і протидії хаосу та невизначеності. Адже постановка цілі господарської діяльності у своїй сутності вже передбачає здійснення контролю, тому що прямування до неї означає здійснення діяльності в певних межах. Однак, якби контролю як функції управління не існувало, то не існувало б господарської діяльності як такої.

Тобто з цієї позиції функцію контролю можна розглядати як множину дій, що дає змогу виявити неточності, помилки та проблеми в діяльності підприємства і отримати можливість їхнього уникнення та запобігання в майбутньому для досягнення визначених цілей. Ще у стародавньому Китаї мудреці писали: "Коли розумна людина бачить, у чому вона досягла успіху, вона робить так знову, коли вона бачить свої помилки, то не повторює їх". (Книга змін).

Враховуючи велику кількість факторів, що впливають на формування результатів діяльності підприємства, господарські операції можуть здійснюватися з різною частотою. За цією ознакою виокремлюють поточний, періодичний та разовий контроль.

Поточний контроль – це щоденний контроль, який передбачає безперервне відстеження руху матеріальних цінностей, незавершеного виробництва та готової продукції. Цей вид контролю забезпечує можливість своєчасно реагувати на небажані відхилення під час виробництва.

Періодичний контроль здійснюється через певні проміжки часу. Зазвичай такими часовими періодами є тиждень, місяць, квартал, рік, тобто інтервали часу, на які складаються плани й аналізується їхнє виконання. Періодичний контроль базується на узагальнювальних фактичних даних бухгалтерського, управлінського та оперативного обліку контрольованих показників.

Разовий контроль проводиться несистематично та немає наперед визначеної цілі проведення. Його зміст встановлюється в кожному окремому випадку. Разовий контроль відбувається зазвичай у вигляді інвентаризацій активів, ревізій діяльності підприємства чи аудиторських перевірок.

За часом здійснення контрольних операцій діяльності підприємства виділяють попередній, проміжний і підсумковий (або заключний) види контролю.

Попередній контроль передбачає здійснення контрольних дій до початку реалізації планових операцій. Його зміст полягає в перевірці планів на внутрішню несуперечність, реалістичність, прогресивність у контролі кадрових, матеріальних, фінансових ресурсів.

Попередній контроль у сфері Кадрових ресурсів досягається за рахунок ретельного аналізу ділових і професійних знань та навичок, які необхідні для виконання тих або інших обов'язків і добору найпідготовленіших та найкваліфікованіших працівників. Для переконання в тому, що потенційні працівники будуть відповідально і в повному обсязі виконувати покладені на них обов'язки, на підприємстві встановлюють мінімально допустимий рівень освіти, стаж роботи тощо. При цьому перевіряються документи та рекомендації, подані претендентами на ту чи іншу посаду.

Проміжний (поточний) контроль відбувається безпосередньо під час реалізації планів. Він спрямований на поточне регулювання роботи з виконання планів. За ціллю та відповідно до цього за частотою здійснення проміжний контроль може бути різним. Він повністю охоплює поточний і періодичний види контролю, а також може мати форму разового контролю. Основне завдання проміжного контролю полягає в поточному регулюванні роботи з виконання планів. Регулярна перевірка роботи підлеглих, обговорення проблем, що виникають, пропозиції щодо вдосконалення праці дають можливість попередити небажані відхилення від планів та інструкцій. Цей вид контролю передбачає отримання інформації про фактичні результати, іншими словами, він забезпечує зворотний зв'язок під час роботи.

Підсумковий (заключний) контроль здійснюється на етапі завершення реалізації планів, тобто наприкінці планового періоду. У його межах дається оцінка ступеня виконання планових показників загалом. Основним завданням підсумкового контролю є оцінка виконання плану роботи підприємства загалом та визначення напрямків економії ресурсів. Крім того, він є важливим з позицій психології, оскільки може свідомо використовуватися для стимулювання працівників, задіяних у виконанні планових завдань, для покращення використання ними господарських ресурсів.

Контроль як функція управління спрямований на систематичний нагляд за діяльністю структурних підрозділів і колективів працівників підприємства з ціллю встановлення відповідності чинним законодавчим актам, нормам, правилам, вимогам та плановим завданням у процесі їхнього виконання.

В усіх організаційних системах управління обов'язковим є аналітичний контроль за виконанням планових завдань чи договірних зобов'язань за обсягом виробництва, асортиментом продукції, її якістю і реалізацією, ресурсами та їхнім використанням, витратами і прибутками тощо. Такий контроль здійснюється за допомогою порівняння фактичних показників з плановими, завдань чи угод за періодами виробництва (зміну, тиждень, декаду, місяць, квартал тощо). Визначаються відхилення в натуральних вимірниках або рівень виконання плану у відсотках. Кожне відхилення чи зміна показників повинні мати причинну залежність від факторів, які їх спричинили. Тому в цьому випадку аналітичний контроль виконує функцію засобу самоконтролю з боку керівників і спеціалістів, колективу працівників за станом справ на певну дату чи за результатами роботи за рік.

Облік є інструментом контролю за виробничо-господарською діяльністю підприємства та активно сприяє раціональному використанню ресурсів, усуненню недоліків і виявленню резервів.

Аналіз діяльності підприємства спрямований на мобілізацію резервів підвищення ефективності господарювання і вдосконалення управління.

Зараз підприємства функціонують у швидкомінливому ринковому середовищі. Необхідність планування зумовлена масштабами, складністю і комплексністю завдань сучасної діяльності підприємства та пошуком оптимальних шляхів їхнього розв'язання, обмеження різних видів ресурсів і вимогами кращого їхнього використання, істотним зростанням фактору часу.

За часів централізованого управління економічного планування характеризувалося великою кількістю директивних показників та високим ступенем регламентованості і здійснювалося без врахування умов ринку, які зараз диктують свої вимоги підприємству. Відтак, сучасне планування повинне орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, брати до уваги ймовірність настання певних подій і водночас розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами або під дією інших чинників.

Під впливом розвитку суспільно-економічних відносин за роки незалежності України планування на підприємстві зазнало істотних трансформацій.

Сучасний висококонкурентний ринок зумовлює особливості планової роботи на підприємстві, яка зараз охоплює не тільки внутрішнє, а і зовнішнє середовище підприємства. Це стосується насамперед кон'юнктури ринку. Адже реалістичність і успішність виконання плану значною мірою визначається рівнем його ринкової адаптації.

За ринкових умов господарювання кінцевою ціллю діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. За цих умов відпадає необхідність централізованого планування і координування діяльності підприємства державними органами. Цю функцію виконує ринок і система цін.

Кожне підприємство нині самостійно розробляє плани. У процесі планування максимально беруться до уваги стан і потреби ринку, власні можливості й особливості діяльності підприємства, рівень. професіоналізму його працівників, досконалість планування та низка інших факторів.

Ринкова економіка вимагає від підприємства істотного підвищення якості планування. Адже за наслідки і результати виконання ухвалених планових рішень відповідальність несуть підприємства.

Характерною особливістю планування на підприємстві за сучасних непростих умов господарювання є обмеження ресурсів для виробничої діяльності. Це стосується, насамперед енергетичних та фінансових ресурсів. З проблемою дефіциту ресурсів кожне підприємство зіштовхується постійно.

Отже, у процесі формування планів необхідно вибирати виробництво одного виду продукції, втрачаючи можливість виготовляти інші найменування виробів, або займатися іншими видами діяльності. Деякі економісти називають це альтернативною вартістю. Під нею розуміють вартість виробництва продукції або надання послуги, яка виміряна з точки зору загубленої можливості займатися найкращим з доступних альтернативних видів діяльності, який потребує того самого часу або тих самих ресурсів.

У процесі розроблення планового рішення кожне підприємство повинне вибирати один найкращий його варіант на основі зіставлення з іншими альтернативними варіантами. Найкращим вважається варіант, який забезпечує виконання плану у визначений строк за мінімальних або прийнятних витрат.

За ринкових умов господарювання до головних параметрів (показників) планування в соціально-економічній сфері належить такі: пріоритети- конкретизація цілі планування; вибір-наслідок наявності альтернативних рішень; рнзик – наслідок об'єктивної непередбаченості майбутнього.

Пріоритет виявляється у визначенні одного або кількох показників, які найбільше відповідають цілям підприємства, та їхньої кількісної бажаної характеристики. Визначення пріоритетів і методів їхнього оцінювання належить до найскладніших провідних проблем планування.

Вибір пріоритету зумовлює майбутній стан підприємства і ціль планування та окреслення шляхів досягнення бажаного рівня планових параметрів.

Пріоритет передбачає вибір з кількох провідних параметрів такого варіанта, який найкраще узгоджується з ціллю планування, і пошук оптимального шляху для її досягнення за умов обмеження в часі і в ресурсах. У цьому і полягає головний зміст планування.

Діяльність будь-якого підприємства завжди пов'язана з ризиком. Розвиток в Україні конкурентно-ринкових відносин зумовлює зростання економічного розвитку, який означає імовірність виникнення непередбачуваних втрат, зростання витрат, зменшення або повну втрату прибутку тощо. Механізм нейтралізації або зменшення негативних наслідків ризику грунтується на використанні низки методів. До них належать: уникнення (попередження) ризику, утримання ризику в поєднанні із внутрішнім страхуванням, мінімізація ризику шляхом диверсифікації, лімітування, альтернатива, компенсація тощо.

Зокрема, попередження ризику передбачає розуміння можливості конкретної небезпеки, величини її негативних наслідків і вжиття відповідних заходів запобігання цим наслідкам.

Альтернатива – це врахування в процесі планування кількох варіантів досягнення заданої цілі. Компенсація ризику означає – закладення у планові розрахунки додаткових витрат, які повністю або частково покривають можливі фінансові наслідки ризику. [110, с. 372]

Для успішного функціонування та розвитку підприємства в ринковому середовищі необхідні такі основні умови:

• – різноманітність форм власності;
• – наявність законодавчого оформлення прав власності на майно підприємства, його продукцію і дохід (прибуток);
• – наявність економічної самостійності у виборі виду діяльності, планування джерел фінансування, доступу до ресурсів, обсягу та номенклатури продукції, способів її виробництва і збуту, організації управління тощо;
• – конкуренція та державне регулювання економіки;
• – наявність цивілізованого ринку матеріально-технічних ресурсів і фінансово-кредитної системи;
• – реальний правовий захист діяльності підприємства;
• – державна підтримка фінансового і матеріально-технічного забезпечення підприємства;
• – вільні ціни і договірні відносини з діловими партнерами;
• – гарантії стабільної прибуткової діяльності іноземним інвесторам.

Важлива особливість сучасного планування полягає в тому, що спочатку

визначають наявність і доступність ресурсів, вивчають майбутній попит на вироби, роботи і послуги, можливі майбутні витрати підприємства, а – потім на їхній підставі формують номенклатуру й обсяги виробництва продукції.

Отже, сучасне планування на підприємстві спрямоване не лише на забезпечення його ресурсами та їхнє раціональне використання, а переважно – на створення широкого асортименту продукції, необхідної для задоволення різноманітних потреб покупців.

Планування на підприємстві за ринкових умов господарювання містить етапи:

• – визначення попиту на продукцію, що виробляється чи може бути вироблена підприємством;
• – узгодження обсягів виробництва з можливостями підприємства;
• – розроблення заходів, спрямованих на реконструкцію і технічне переозброєння виробництва;
• – прогнозування обсягів збуту продукції, надання послуг та виконання робіт і попереднє укладання договорів постачання;
• – складання плану підприємства.