Показники виробничої програми та методи їх визначення

У плані виробництва продукції підприємства з великою тривалістю виробничого циклу (більше двох місяців) розраховують такі показники:

• – виробництво основних видів продукції в натуральних вимірниках;
• – вироблена (товарна) продукція в діючих (відпускних і зіставних) цінах ;
• – валова продукція в діючих та зіставних цінах^[1];
• – незавершене виробництво за собівартістю;
• – валовий оборот у діючих цінах;
• – внутрішньовиробничий оборот у діючих цінах;
• – нормативна вартість обробки.

До показників виробничої програми можна віднести умовно-чисту і чисту продукцію в діючих цінах. Проте, українські підприємства тепер ці показники не обчислюють.

Основний показник виробничої програми – обсяг продукції в натуральних вимірниках. Він відображає обсяги виробництва конкретних видів виробів з відображенням кількості та необхідних строків випуску.

Обсяг продукції в натуральних одиницях виміру () можна обчислити

в такий спосіб:

(4.1)

де- обсяг реалізації (продажу) виробів у натуральних вимірниках;

- запаси готової продукції в натуральних вимірниках на початок і кінець планового періоду відповідно.

Вартісною оцінкою планового обсягу продукції є планові ціни підприємства-виробника (без ПДВ, акцизу, інших непрямих податків), за якими вона може бути реалізована (або середні ціни реалізації цих виробів у звітному періоді, відкориговані на індекс можливої інфляції у плановому періоді). Аналогічно оцінюється продукція, яку планують виробити виключно для внутрішніх потреб (спеціальне обладнання тощо). За відсутності планових цін цю продукцію оцінюють за виробничою собівартістю. Розрахунки обсягів виробництва у вартісних вимірниках дозволяють на єдиній ціновій основі порівнювати, аналізувати та планувати загальний обсяг випуску різноманітної продукції.

Методика розрахунку обсягу виробництва продукції враховує особливості окремих видів економічної діяльності підприємства. Обсяг продукції у вартісному вираженні на підприємствах різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної і валової продукції. Слід зауважити, що в останні роки в обліку, звітності, аналізі та плануванні все частіше застосовують термін "вироблена" продукція (товари, роботи, послуги) в діючих цінах.

Товарна (вироблена) продукція – це загальний обсяг виробництва всіх видів продукції, що повністю готова до споживання і відповідає стандартам, технічним вимогам чи вимогам замовників, прийнята відділом технічного контролю підприємства і здана на склад готової продукції.

До плану виробництва входять види продукції (робіт, послуг), які передбачається виготовити у плановому періоді на власних або орендованих потужностях.

До планового обсягу товарної (виробленої) продукції зараховують випуск готової продукції з власної та давальницької сировини, призначеної для збуту, тобто готові вироби, які будуть реалізовані чи призначені для продажу в плановому періоді. Цей обсяг утримує також готові вироби власного виробництва, що будуть передані своїм непромисловим підрозділам (у тому числі власному капітальному будівництву), а також використані для внутрішніх потреб підприємства (паливно-мастильні і лакофарбові матеріали, меблі, спецодяг та інше), зараховані до складу своїх основних засобів (виробниче обладнання, інструмент), видані в рахунок заробітної плати та виготовлені на замовлення населення. Наприклад, до планового обсягу виробленої теплоенергії входить вся її кількість, яка буде виготовлена котельнею, утилізаційними та іншими енергетичними установками підприємства у плановому періоді та відпущена як цехам і виробництвам свого підприємства, так і іншим підприємствам, за винятком теплоенергії, шо буде витрачена на технологічні потреби котельні, енергоустановок тощо.

До складу товарної продукції не входять некомплектна, нестандартна та бракована продукція, всі види невиробничих робіт і послуг (проектні і науково-дослідні роботи, послуги транспорту підприємства, інструмент, виготовлений на підприємстві і використаний для виробничих потреб цього ж підприємства), продукція, призначена для подальшого перероблення на даному підприємстві.

Обсяг товарної продукції (ОТП) розраховується на підставі виробничої програми основних цехів за такою формулою:

(4.2)

де ТП – обсяг товарної продукції, грн;

н – кількість найменувань продукції, що виробляється у плановому періоді;

– ціна виробу і-го виду;

– кількість виробів і-го виду.

Умовно-чиста продукція – це витрати підприємства на оплату праці працівників, величину єдиного соціального внеску, амортизаційні відрахування і прибуток підприємства.

Умовно-чиста продукція – це вартість обсягу виробництва, на який будуть витрачені власні кошти підприємства й отримано відповідний прибуток. Чиста продукція (ЧП) визначається за формулою:

(4.3)

де М – матеріальні витрати на виробництво товарної продукції у плановому періоді;

А – сума амортизаційних відрахувань.

Валова продукція – це товарна продукція, зміна залишків незавершеного виробництва протягом планового періоду, вартість сировини і матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей діяльності підприємства. Валова продукція містить випуск продукції, призначеної для подальшого перероблення на власному підприємстві. Розраховується валова продукція (ВП) за такою формулою:

(4.4)

де– вартість залишків незавершеного виробництва на

кінець і початок планового періоду відповідно.

На підприємствах з великою тривалістю виробничого циклу є значні обсяги незавершеного виробництва (НЗВ), які протягом року, а також на початок і кінець року можуть суттєво змінюватися. За цих умов при плануванні виробничої програми визначають обсяги незавершеного виробництва.

Незавершеним виробництвом називають предмети праці, що знаходяться на різних стадіях виробництва.

Незавершене виробництво не може передаватися для подальшої обробки в інші підрозділи підприємства, тому що вимагає завершення виробничого процесу в межах даного підрозділу.

Незавершене виробництво слід відрізняти від напівфабрикатів, які характеризуються визначеним ступенем готовності, завершенням процесу виробництва в межах конкретного підрозділу і можуть передаватися в наступні виробничі підрозділи для подальші обробки на цьому підприємстві чи продаватися на ринку.

Незавершене виробництво визначають на підставі середньодобового випуску продукції і тривалості виробничого циклу виготовлення виробу в такий спосіб:

(4.5)

де- середньодобовий випуск продукції в натуральних вимірниках;

– тривалість виробничого циклу.

Незавершене виробництво залежно від мети його визначення може обчислюватися у вартісній оцінці або за трудомісткістю.

У вартісній оцінці незавершене виробництво () визначається для врахування його у валовій продукції. У цьому випадку незавершене виробництво оцінюється в зіставних і діючих цінах за таким виразом:

(4.6)

де С – собівартість виробів;

– коефіцієнт нарощування витрат;

– коефіцієнт перерахування собівартості в оптові ціни, що визначається в такий спосіб:

(4.7)

КНВ враховує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві. Існують різні методики визначення цього коефіцієнта (рис. 4.4). Найпоширенішим є визначенняза рівномірного нарощування витрат, який розраховується за такою формулою:

(4.8)

де–первісні витрати (вартість сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, які поступають у виробництво на початку виробничого циклу);

– виробнича собівартість виробу.

Якщо продукція, яка виготовляється на підприємстві, досить трудомістка і вимагає тривалого періоду часу (більше двох місяців), то незавершене виробництво визначають за трудомісткістю () за таким виразом:

(4.9)

де ТРМ – трудомісткість виготовлення виробу в нормо-годинах;

– коефіцієнт готовності виробу.

Обґрунтування необхідної величини НЗВ посідає значне місце у плануванні виробництва продукції. Завищення його залишків уповільнює оборотність коштів, негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Брак запасів НЗВ порушує рівномірний хід виробництва, призводить до простоїв робітників та устаткування. Беручи до уваги ці обставини та умови й особливості функціонування конкретного підприємства, необхідно намагатися оптимізувати планову величину НЗВ.

Рис. 4.4. Графіки нарощування витрат у незавершеному виробництві

Обгрунтування необхідної величини незавершеного виробництва посідає значне місце у планування виробництва продукції. Завищення його залишків уповільнює оборотність оборотних коштів, негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Нестача запасів незавершеного виробництва порушує рівномірний хід виробництва, призводить до простоїв робітників та устаткування. Беручи до уваги ці обставини та умови й особливості функціонування конкретного підприємства необхідно намагатися оптимізувати планову величину незавершеного виробництва.

На підприємствах з великою тривалістю виробничого циклу визначають також валовий оборот (ВО) і внутрішньовиробничий оборот (ВВО).

Валовий оборот – це загальна сума продукції, виготовленої всіма виробничими підрозділами підприємства незалежно від її подальшого використання.

Внутрішньовиробничий оборот – це та частина продукції, що виготовлена виробничими підрозділами підприємства і в подальшому використана іншими виробничими підрозділами цього підприємства.

Різниця між валовим і внутрішньовиробничим оборотами дорівнює валовій продукції, яка обчислюється в такий спосіб:

ВП = ВО-ВВО. (4.10)

Чимало сучасних підприємств повністю чи частково працюють на засадах толінгу – виробництві продукції з давальницької сировини. Це стосується, в першу чергу, підприємств з пошиття одягу, виробництва шкіри, перероблення сільськогосподарських продуктів тощо. Толінг приносить певні вигоди як замовнику, так і виробникові продукції. Для цих підприємств важливого значення набуває показник нормативної вартості обробки (НВО).

До нормативної вартості обробки належать: заробітна плата робітників, величина єдиного соціального внеску, вартість спожитих палива й енергії, послуги допоміжних підприємств, амортизація основних засобів, частина загальновиробничих і загальногосподарських витрат, податкові збори, які зараховують до собівартості, певна сума прибутку для забезпечення розширеного відтворення.

Планову величину нормативної вартості обробки визначають як добуток показника нормативної вартості обробки одного виробу і кількості виробів у натуральних вимірниках.

Показники плану виробництва продукції обчислюються в цілому на плановий період з розподілом їх за роками (у стратегічних планах) чи за кварталами (в тактичних планах).

Планові показники виробничої програми підприємства знаходяться в тісному взаємозв'язку (рис. 4.5).

Планові розрахунки виробничої програми підприємства здійснюються в такій послідовності:

• 1. Визначається номенклатура і асортимент продукції в натуральних вимірниках.
• 2. Встановлюються нормативи запасів готової продукції на складах на кінець планового періоду та обчислюються очікувані її запаси на початок планового періоду.
• 3. На підставі плану збуту продукції і визначених обсягів запасів готових виробів визначається номенклатурно-кількісне завдання з випуску продукції.
• 4. Обчислюється обсяг готової продукції у вартісній оцінці.
• 5. Розраховується обсяг товарної продукції.
• 6. Визначаються внутрішньовиробничі елементи валової продукції: нормальна величина запасів напівфабрикатів, спеціального інструменту і пристосувань власного виготовлення, незавершеного виробництва, необхідні їх зміни в плановому періоді та обсяг валової продукції.
• 7. Обчислюються внутрішньовиробничий і валовий обороти.

Рис. 4.5. Схема взаємозв'язку планових показників виробничої програми підприємства

• [1] Проблеми їхнього обчислених докладніше подано в роботі [81, с.101-105]