Особливості формування виробничої програми внутрішніх структурних підрозділів підприємства

Зауважимо, що для переважної більшості сучасних середніх та великих підприємств України найпоширенішими внутрішніми структурними підрозділами є цехи і господарства. Цех – це адміністративно відокремлений виробничий підрозділ підприємства, в якому виготовляється продукція або її частина чи виконується певна стадія технологічного процесу, внаслідок якої утворюється напівфабрикат.

Господарство – це адміністративно та організаційно відокремлений структурний підрозділ підприємства, який виконує комплекс функцій щодо ремонтного, транспортного, складського, контрольно-вимірювального та іншого обслуговування цехів і управління.

Залежно від ролі у виконанні виробничої програми цехи поділяються на основні та допоміжні. До основних належать цехи, в яких виготовляється продукція основного виробництва, передбачена виробничою програмою підприємства. Допоміжними є цехи, які виготовляють продукцію допоміжного виробництва, що використовується повністю або переважно для потреб підприємства.

Структурним виробничим підрозділом цеху є дільниця – визначена сукупність територіально й адміністративно відокремлених робочих місць, на яких виготовляється однакова або однотипна продукція, або виконуються технологічно однорідні роботи.

В основу організації цехів та дільниць покладено два принципи їхньої спеціалізації: предметний і технологічний.

За предметного принципу цех (дільниця) спеціалізується на виготовленні певної номенклатури однакової або однотипної продукції чи її частини. За технологічного принципу цех (дільниця) спеціалізується на виконанні технологічно однорідних робіт, наприклад, ливарних, ковальських, термічних, хімічних, механічних, складальних тощо.

Отже, основними внутрішніми структурними підрозділами підприємства є цехи, дільниці та господарства. Особливості організації діяльності певного цеху істотно впливають на формування його виробничої програми.

Загалом виробнича програма цеха містить найменування продукції та послуг, кількість, трудомісткість або вартість цієї продукції і обсяг послуг у прийнятих одиницях виміру. Цехи з тривалістю виробничого циклу, що перевищує два місяці, у плані виробництва продукції визначають номенклатуру, трудомісткість (або вартість) зміни у плановому періоді залишків незавершеного виробництва. Плановим періодом є рік з розподілом за кварталами, квартал з розподілом за місяцями та місяць.

Показником виробничої програми цеха є обсяг його виробленої (товарної) продукції, а за тривалого виробничого циклу і обсяг валової продукції.

Виробничі програми цехів потрібно складати так, щоб забезпечити: повне і рівномірне виконання плану випуску продукції підприємством загалом; найповніше використання виробничої потужності; передумови для скорочення тривалості виробничого циклу та прискорення оборотності оборотних коштів. Для забезпечення дотримання цих вимог та повного зв'язку показників плану виробництва продукції підприємства із відповідними планами основних цехів і дільниць їхні виробничі програми розробляють у порядку, зворотному до послідовності технологічних процесів, починаючи з випускових (складальних), поступово наближаючись до заготівельних. При цьому беруть до уваги потребу цехів у поповненні запасів. Такий порядок забезпечує взаємне узгодження строків випуску продукції цехами (дільницями) із строками виготовлення готових виробів, передбаченими виробничою програмою підприємства.

Планова виробнича програма складальних цехів у натуральних вимірниках () повинна відповідати виробничій програмі підприємства () та забезпечувати створення нормативного запасу виробів на кінець планового періоду () і враховувати фактичний запас виробів на початок планового періоду (). Вона обчислюється за такою формулою:

(4.11)

Планова виробнича програма обробляючих підрозділів () повинна враховувати обсяг виробництва складальних підрозділів, потреби в деталях (комплектах) допоміжних підрозділів, інші потреби () і зміну запасів деталей на кінець () і початок () планового періоду. Отже, вона визначається за таким виразом:

(4.12)

Виробнича програма заготівельних підрозділів визначається на підставі планової виробничої програми обробляючих підрозділів з урахуванням зміни незавершеного виробництва, замовлень на продаж заготовок іншим підприємствам тощо.

План випуску продукції кожним основним цехом, дільницею містить деталізоване номенклатурно-кількісне завдання, що визначене виробничою програмою підприємства. Процес формування виробничої програми конкретного цеху значною мірою залежить від специфічних особливостей виробництва. До них відносять: галузеву належність підприємства, призначення продукції і технологію її виготовлення, обсяги виробництва, структуру і ступінь спеціалізації підприємства та його підрозділів, діючі системи і методи планування тощо.

Особливості технологічних процесів віддзеркалюються не тільки у змісті та структурі виробничої програми цеха, але й у порядку її формування, у способах визначення показників. Наприклад, розрахунки виробничих програм цехів підприємств текстильної промисловості здійснюються на підставі продуктивності устаткування та ефективного фонду його робочого часу у плановому періоді.

Основу планових обсягів виготовлення профільної продукції виробничими підрозділами сезонних підприємств (цукрових, первинного перероблення плодово-ягідних культур, овочів тощо) складає добова продуктивність провідних агрегатів і устаткування та очікувана тривалість сезону перероблення сировини. На підприємствах із безперервними технологічними процесами (металургійних, цементних, хімічних) при складанні виробничих програм основних структурних підрозділів береться до уваги кількість днів роботи агрегатів та устаткування у плановому періоді протягом 24 годин на добу.

Особливості формування цехових виробничих програм найяскравіше виявляються на підприємствах хімічної промисловості, на яких формування планового обсягу виробництва продукції містить кілька етапів. Спочатку розраховується потреба цехів у сировині, напівфабрикатах та величині безповоротних втрат у процесі перероблення сировини. Далі визначаються планові витратні коефіцієнти на основі рівнянь, що враховують молекулярну вагу хімічних елементів, які вступають у реакцію. Насамкінець складається баланс напівфабрикатів та визначається випуск готової продукції.

Виробнича програма окремого структурного підрозділу повинна відповідати його спеціалізації.

У процесі розроблення планів виробництва продукції необхідно передбачити випередження роботи одних підрозділів по відношенню до інших. Такий підхід до планування виробничої програми забезпечуватиме безперервність виготовлення виробів.

Виробничі програми цехів та інших структурних підрозділів розробляються в різних вимірниках та в з неоднаковим ступенем деталізації. Це зумовлюється особливостями їхнього функціонування.

В одиничному, дрібносерійному та серійному виробництві для складальних цехів програма розробляється за найменуваннями і кількістю виробів, для обробляючих – за складальними одиницями або деталями. Для заготівельних цехів програми складаються за окремими виробами, а за невеликої номенклатури – за деталями. У масовому виробництві для цехів розробляються подетальні програми. А за позамовної системи планування і великої тривалості виробничого циклу цехова програма може формуватися за окремими замовленнями, до яких належать кілька виробів.

До складу цехових виробничих програм входять готові вироби, запасні частини, інші види виробленої продукції підприємства, а також продукція яка виготовлятиметься для власних потреб. Величина незавершеного виробництва на кінець планового періоду визначається за окремими деталями і складальними одиницями, для скидальних цехів – за виробами.

Виробничі програми допоміжних та обслуговуючих цехів підприємства формуються на підставі виробничих програм основних цехів. При цьому беруть до уваги необхідність безперебійного забезпечення основних підрозділів усіма видами продукції, роботами та послугами допоміжних та обслуговуючих цехів. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються управлінськими відділами і службами, зокрема: для ремонтних цехів – відділом головного механіка, для енергетичних цехів – відділом головного енергетика, для інструментальних – відділом головного технолога або інструментальним відділом. Усі ці завдання попередньо узгоджуються з плановим відділом підприємства і затверджується головним інженером. Докладніше особливості складання виробничих програм допоміжних цехів і господарств розглядаються в темі 9 цього підручника.

Виробнича програма формується для кожного внутрішнього підрозділу підприємства і затверджується його керівником.