< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Значення, показники та зміст плану матеріально-технічного забезпечення

Результати діяльності підприємства істотно залежать від своєчасного забезпечення всіх його виробничих підрозділів високоякісними матеріально-технічними ресурсами необхідної номенклатури й асортименту в повному обсязі. Повнота та своєчасність надходження матеріальних ресурсів зумовлюють ритмічну роботу з виробництва і продажу продукції, ефективне використання засобів праці та персоналу, отримання прибутку. Цим пояснюється важливе значення плану матеріально-технічного забезпечення в плануванні на підприємства.

Матеріально-технічне забезпечення підприємства – це комплекс планових і оперативних заходів щодо забезпечення виробництва та інших господарських потреб підприємства сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментом та іншими видами матеріальних ресурсів. Під матеріальними ресурсами ми розуміємо сукупність основних і допоміжних матеріалів, купівельних виробів і напівфабрикатів, палива, енергії, інструментів, запасних частин тощо.

Основними називають ті матеріали, які безпосередньо створюють виріб. До допоміжних належать матеріали, які забезпечують функціонування засобів праці, матеріали, що приєднуються до сировини чи основного матеріалу, щоб здійснити в них якісні зміни, та матеріали, які сприяють виконанню самого процесу виробництва.

На великих і середніх підприємствах усі роботи з планування й організації забезпечення матеріально-технічними ресурсами здійснюються відділом (бюро) матеріально-технічного забезпечення. Цей відділ розробляє плани забезпечення, шукає ефективні канали купівлі, укладає договори на постачання й організовує їхнє виконання, складає специфікації для розміщення замовлень на необхідні матеріальні ресурси, забезпечує своєчасне надходження матеріалів до виробничих підрозділів, контролює їхнє раціональне використання та виконує низку інших функцій безпосередньо чи опосередковано пов'язаних із забезпеченням підприємства матеріально-технічними ресурсами (рис. 6.1).

Зазвичай у підпорядкуванні відділу матеріально-технічного забезпечення знаходяться матеріальні склади підприємства. За необхідності на підприємствах при складах створюються спеціальні дільниці для попередньої підготовки матеріалів до споживання.

Основою розроблення плану матеріально-технічного забезпечення є договір. Він укладається між постачальником ресурсів і підприємством-споживачем та регламентує всі умови постачання. У договорі містяться такі дані: нумерація, дата, предмет договору, його юридичні сторони, кількість, якість, ціна одиниці ресурсів, термін доставки, форма розрахунків, пакування та маркування, умови постачання, транспортування та страхування, порядок приймання, форс-мажор, відповідальність сторін, вирішення суперечностей, інші умови, юридичні адреси та реквізити сторін, підписи повноважних осіб.

Договір повинен мати юридичну силу, тобто укладатися посадовими особами, уповноваженими підприємством, та діючими від його імені. Він повинен повністю відповідати чинним юридичним нормам країни, тобто бути законним.

Планування матеріально-технічного забезпечення – це частина планування на підприємстві. До його змісту належать:

  • – виявлення потреби в матеріалах для виконання виробничої програми;
  • – визначення величини запасів на кінець планового періоду;
  • – розрахунок кількості матеріалів, які необхідно придбати в плановому періоді;
  • – облік, контроль і аналіз виконання плану забезпечення;
  • – поточне регулювання своєчасного забезпечення матеріалами виробничих підрозділів підприємства.

Планування матеріально-технічного забезпечення спрямоване на своєчасний випуск продукції (виконання робіт, надання послуг) відповідно до укладених договорів та потреб ринку.

Розрахункам планової потреби підприємства в матеріальних ресурсах передує всебічний аналіз ефективності їхнього використання за системою показників, пошук резервів, розроблення та впровадження заходів щодо економії сировини, матеріалів, палива тощо. Адже раціональне використання матеріальних ресурсів розглядається як один з найважливіших факторів зменшення планової потреби підприємства в них.

Вивчення спеціальної економічної літератури минулої доби і сучасної [1,4, 46, 95, 133, 147] переконує, що науковцями пропонуються різні показники, методи та моделі ефективності використання матеріальних ресурсів. Проте, переважна більшість авторів сходяться на думці, що для аналізу та планування використання матеріальних ресурсів доцільно застосовувати систему узагальнювальних та часткових (індивідуальних) показників.

Основними узагальнювальними показниками є матеріаловіддача, матеріаломісткість, частина матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт матеріальних витрат.

Матеріаловіддача (MB) показує, скільки продукції вироблено підприємством з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів. Цей показник обчислюється як співвідношення обсягу виробленої продукції в грошовій оцінці (ОП) і загальної вартості спожитих на виробництво цієї продукції матеріальних ресурсів (М), тобто:

(6.1)

Матеріаломісткість виробленої продукції (ММ) є оберненим показником матеріаловіддачі. Він характеризує загальну величну матеріальних витрат на одну гривню виробленої продукції і розраховується в такий спосіб:

(6.2)

Частина матеріальних витрат у собівартості продукції () визначається як співвідношення витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції (М) і виробничої (повної) собівартості продукції (СП), тобто:

(6.3)

Коефіцієнт матеріальних витрат () оцінює раціональність використання матеріальних ресурсів підприємством. Він розраховується діленням загальних фактичних витрат матеріальних ресурсів () на їхні планові витрати, скориговані на фактичний обсяг виробленої продукції (), тобто:

(6.4)

Деякі автори [46, 133] пропонують до узагальнювальних показників ефективності використання матеріальних ресурсів, окрім згаданих, зарахувати ще й такі показники: прибуток на гривню спожитих матеріальних ресурсів, коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва продукції і витрат матеріальних ресурсів.

Прибуток на гривню спожитих матеріальних ресурсів () розраховується за виразом:

(6.5)

де– прибуток від операційної діяльності;

М – витрати матеріальних ресурсів.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва продукції і витрат матеріальних ресурсів () обчислюється за такою формулою:

(6.6)

де- індекс обсягу виробництва продукції ();

– індекс витрат матеріальних ресурсів ().

Окремі вчені-економісти [1, 95] вважають, що до узагальнювальних показників використання матеріальних ресурсів належать:

  • – на підприємствах первинного перероблення природної або сільськогосподарської сировини – сировиномісткість;
  • – на підприємствах металооброблювальної промисловості і, першою чергою, машинобудування – металомісткість;
  • – на підприємствах, які спеціалізуються на складанні виробів – напівфабрикатомісткіеть

Ці показники характеризують частину конкретних видів матеріальних ресурсів у структурі витрат виробництва і собівартості продукції.

Узагальнювальні показники дозволяють отримати загальне уявлення про ефективність використання матеріальних ресурсів та резерви можливого її зростання.

Поглиблену оцінку використання матеріальних ресурсів дають часткові (індивідуальні) показники. Це показники ефективності споживання певних видів матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, комплектуючих виробів, палива, енергії тощо) підприємством загалом чи його окремими виробничими підрозділами; показники витрат матеріальних ресурсів на виробництво конкретних видів виробів тощо. Автори окремих літературних видань наводять різну кількість часткових показників використання матеріальних ресурсів. За назвою ці показники також різні. В економічній літературі та практичній діяльності підприємств застосовують також показники параметричної, конструктивної, технологічної, відносної питомої матеріаломісткості.

Переважна більшість узагальнювальних і часткових (індивідуальних) показників ефективності використання матеріальних ресурсів і за назвою, і за методикою обчислення однакові й можуть застосовуватися на підприємствах різних галузей промисловості. Проте, деякі показники використовуються тільки на підприємствах конкретних галузей з урахуванням їх специфіки. Зокрема, специфічним загальним показником ефективності використання матеріальних ресурсів на переробних підприємствах (гірничорудній, ливарній, хімічній, текстильній, харчовій та інших галузях промисловості) є вихід продукції з одиниці переробленої сировини.

На підприємствах оброблювальних галузей промисловості, наприклад, у машинобудуванні, спеціальним частковим показником рівня витрат певного виду матеріалу на виготовлення виробу є коефіцієнт використання матеріалу. Він визначається як відношення кількості корисно спожитого матеріалу певного виду до загальної кількості переробленого матеріалу, включаючи відходи.

Плановий коефіцієнт використання матеріалу () визначають за виразом:

(6.7)

де – чиста вага деталі, вузла чи виробу;

– норма витрачання матеріалу на деталь, вузол чи виріб.

На підприємствах, які виготовляють однорідну продукцію, коефіцієнт використання матеріалу, до речі, як і матеріаломісткість, матеріаловіддачу та деякі інші показники ефективності використання матеріальних ресурсів, визначають у натуральних, найбільш точних вимірниках. При виготовленні різнорідної продукції для розрахунку цього коефіцієнта та інших показників застосовують вартісні вимірники.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що теоретично існує система планових показників потреби підприємства в матеріальних ресурсах та ефективності їхнього використання. Однак, в практичній діяльності підприємств багато показників не використовується через відсутність об'єктивної вхідної інформації. У кожному конкретному випадку слід обчислювати і планувати ті показники, які зумовлені цільовою спрямованістю планування, наявною вхідною інформацією та специфічними особливостями підприємства.

Для якісного планування матеріально-технічного забезпечення необхідні організаційно-технічні передумови, основними серед яких є такі:

  • – наявність систематизованого переліку (номенклатури) всіх видів матеріальних ресурсів, що споживаються підприємством;
  • – планові ціни на матеріальні ресурси;
  • – обгрунтовані норми витрачання матеріальних ресурсів і їхніх запасів;
  • – сучасні склади для приймання, зберігання і видачі матеріальних ресурсів;
  • – наявність дільниці, в якій здійснюється підготовка матеріалів до видачі їх у виробничі підрозділи;
  • – якісний облік і контроль надходження, зберігання та видачі у виробництво, а також витрачання всіх видів матеріальних ресурсів.

За сучасних умов господарювання кожне підприємство самостійно складає план матеріально-технічного забезпечення і визначає порядок його розроблення, кількість планових показників та методику їхнього розрахунку. Безумовно, насамперед, беруть до уваги особливості споживаних матеріальних ресурсів, призначення виробів та інші спеціальні умови господарювання. Зазвичай план матеріально-технічного забезпечення розробляється в кілька етапів.

На першому етапі визначається орієнтовна потреба в матеріальних ресурсах. На другому етапі ця потреба уточнюється, визначаються постачальники, укладаються договори на купівлю. На третьому етапі здійснюється поквартальний розподіл планових показників, обсягів і строків надходження матеріальних ресурсів.

Основними вхідними даними для складання плану матеріально-технічного забезпечення є:

  • – виробнича програма на плановий період за обсягами, номенклатурою й асортиментом окремих виробів;
  • – норми витрачання матеріальних ресурсів на одиницю продукції з урахуванням можливого їхнього зниження;
  • – ціни на матеріальні ресурси в плановому періоді;
  • – інформація щодо зміни обсягів незавершеного виробництва;
  • – обсяги капітального будівництва за його наявності;
  • – обсяги робіт із організаційно-технічного розвитку підприємства;
  • – величина запасів матеріальних ресурсів;
  • – звітні дані про фактичні витрати матеріальних ресурсів у звітному періоді;
  • – очікувані залишки матеріальних ресурсів на складах і в дорозі на початок планового періоду;
  • – обліково-планові дані про очікувані витрати матеріальних ресурсів до кінця поточного року.

У процесі планування матеріально-технічного забезпечення підприємства розробляють номенклатуру споживаних матеріалів, визначають планово-розрахункові ціни на них, встановлюють обгрунтовані норми витрачання матеріалів кожного виду.

Номенклатура матеріалів – це систематизований перелік матеріалів, які використовуються підприємством, з характеристикою їхніх основних властивостей, розмірів, технічних параметрів та умовних позначень (індексів) тощо.

Планово-розрахункова ціна складається з оптової ціни виробника матеріалу, націнки збутових постачальницько-посередницьких організацій, тарифів на перевезення тощо.

При розробленні плану матеріально-технічного забезпечення необхідно брати до уваги те, що від ретельності його обґрунтування залежить виконання виробничої програми та інших розділів плану підприємства.

Для зв'язку плану матеріально-технічного забезпечення з іншими розділами плану підприємства (планом витрат виробництва і собівартості продукції, фінансовим планом) його розробляють не лише в натуральних вимірниках, але й у грошовому вираженні.

Витрачання матеріальних ресурсів у грошовому вираженні необхідно пов'язувати з кошторисом витрат на виробництво та з частиною оборотних коштів підприємства, вкладених у виробничі запаси матеріальних ресурсів. Отже, план матеріально-технічного забезпечення складається в натуральному і вартісному вираженні на рік з розподілом за кварталами.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >