Оптимізація запасів матеріальних ресурсів

Головна ціль створення запасів матеріальних ресурсів полягає у визначенні та підтримуванні їх на рівні, який забезпечує своєчасне виробництво продукції за укладеними договорами та спрямована їх на ринок. Проте, утримання запасів вимагає значних витрат фінансових ресурсів. Отже, важливим завданням створення запасів матеріальних ресурсів є оптимізація їхньої величини і структури.

Оптимізація запасів передбачає надходження матеріальних ресурсів оптимальними партіями. Оптимальна величина партії матеріальних ресурсів – це така їх кількість, яка за періодичного надходження забезпечує мінімальні сукупні витрати на організацію купівлі і зберігання запасів.

Питанням теорії та методам оптимізації запасів присвячено чимало праць вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, таких як [8, 28, 33, 62, 64, 73, 101, 103,106, 121, 164,167] та інші.

Створення оптимальної величини запасів матеріальних ресурсів, що зберігаються на складах підприємства, грунтується на теорії управління запасами. Ця теорія передбачає встановлення часу направлення замовлень на купівлю чи виробництво матеріальних ресурсів для поповнення запасів, визначення кількості замовлень і величини партії купівлі ресурсів, мінімізацію сукупних витрат.

У зарубіжних країнах для оптимізації поточних запасів використовують низку моделей. До них належать моделі економічного (за кількістю) замовлення (EOQ-model), виробничого (за кількістю) замовлення, замовлення з резервним запасом, з дисконтованою кількістю та інші. Серед цих моделей найпоширеніша модель економічно обгрунтованого замовлення (Economic Order Quantity – EOQ). Це одна з перших моделей управління запасами. Вона проста в користуванні, проте, вимагає деяких обмежень та передумов. Серед них такі:

• – попит на матеріальні ресурси відомий заздалегідь і є постійним;
• – поточний час і час між замовленням та отриманням матеріальних ресурсів відомий і постійний;
• – замовлені матеріальні ресурси надходять негайно однією партією, в один час;
• – зменшення кількості неможливо;
• – змінними є лише витрати на організацію придбання і зберігання запасів у часі;
• – дефіцит матеріальних ресурсів недопустимий, якщо вони замовлені вчасно.

Таким чином, розраховуючи планову величину запасів матеріальних ресурсів, слід брати до уваги те, що повсюдне дотримання в теперішній час зазначених передумов вітчизняними підприємствами можна розглядати теоретично. Результати розрахунків за згаданими моделями необхідно коригувати, враховуючи умови нестабільного ринку, характерного для України.

Авторами робіт [28, с. 150; 33, с. 14; 42, с.345; 62, с.201; 106, с.497; 133, с. 210-211; 167, с. 128] та іншими в різних інтерпретаціях подаються формули обчислення оптимальної величини партії купівлі матеріальних ресурсів, в основу яких покладено модель Уілсона.

Так, А.І. Баскій і Г.І. Варданян [19, с.94] подають таку формулу обчислення раціональної величини партії надходження продукції (матеріальних ресурсів) на підприємство (П):

(6.30)

де ОП –обсяг споживання продукції (матеріального ресурсу) в плановому періоді;

– середні витрати на оформлення замовлення і завезення однієї партії матеріалів на підприємство;

Т – тривалість планового періоду;

- середні витрати на збереження одиниці матеріалів протягом планового періоду.

Формулу (6.30) можна записати так;

(6.31)

де 2 • ОП – подвоєне середньодобове споживання матеріалів, яке можна позначити як Р;

- відношення середніх витрат на завезення партії матеріалів до витрат на її зберігання протягом планового періоду (року) –

Тоді формула 6.31 набуде вигляду:

(6.32)

Це дозволяє розрахувати величини по кожному виду матеріалів, що споживаються підприємством, і заздалегідь скласти таблиці для вибору П залежно від цих значень. Передумовою для проведення таких розрахунків є чітке обгрунтування й облік витрат на постачання, яке дозволяє точно визначитиі. Перевагою цього методу є простота і доступність використання на практиці, але в таких розрахунках неминучі певна умовність і похибка результатів.

Е. Нікбахт і А. Гроппеллі [101, с.266] пишуть, що найекономічніший обсяг замовлень (НОЗ) (оптимальну величину партії матеріальних ресурсів – прим, авторів) можна визначити за допомогою формули:

(6.33)

де К – необхідна кількість одиниць товару на кожний період;

В – витрати на організацію одного замовлення;

ВЗ – витрати на збереження та складування запасів.

Приклад 6.8. Потреба підприємства в сировині 180 тис. т. Середні витрати на організацію однієї партії сировини – 1000 грн. Витрати на зберігання тонни сировини – 15 грн. Визначити найбільш економічну (оптимальну) партію купівлі сировини.

Розв'язання

Підставивши вхідні дані в формулу 6.33та провівши розрахунки, отримаємо:

Таким чином, за вхідних умов підприємству найдоцільніше купувати сировину партіями по 4900 т.

В.М. Шелудько дотримується думки, що залежність між обсягом запасів (замовлення) та витратами на їхнє утримання аналітично можна визначити на підставі моделі Баумоля, яка ґрунтується на припущеннях точно прогнозованого збуту та рівномірного надходження і виконання замовлень. Диференціюванням цієї залежності можна визначити оптимальний обсяг замовлення (величини партії купівлі матеріальних ресурсів – прим, авт.), за якого витрати на утримання запасів будуть мінімальними. [164, с.330]

Отже, оптимальну величину партії купівлі матеріального ресурсу в натуральному вираженні () можна визначити в такий спосіб:

(6.34)

де- потреба підприємства в матеріальному ресурсі (сировині,

матеріалах, комплектуючих і купівельних виробах, паливі тощо) в натуральних вимірниках;

• - витрати на організацію купівлі однієї партії матеріального ресурсу у вартісному вираженні;
• - купівельна ціна одиниці матеріального ресурсу;
• - витрати на зберігання матеріального ресурсу у відсотках від вартості середньорічного виробничого запасу.

Витрати на організацію купівлі матеріальних ресурсів га зберігання їхніх запасів називаються сукупними витратами.

Витрати на організацію купівлі містять витрати на пошук каналу придбання ресурсів, оформлення документації та оброблення інформації, транспортування, приймання, поштові, телефонні, канцелярські та інші витрати, пов'язані з розміщенням замовлення та його використанням.

Витрати на зберігання запасів складаються з витрат на утримання складських приміщень, заробітну плату з нарахуваннями працівників складів та на їхні соціальні потреби; утримання й експлуатацію транспортних засобів, охорону запасів, втрати від зберігання запасів (псування, корозія, крадіжки, страхування запасів, втрати у зв'язку з відсутністю запасів тощо).

Ці дві групи витрат змінюються обернено пропорційно одна до одної. За збільшення величини партії купівлі матеріальних ресурсів зростають витрати на зберігання запасів і зменшуються витрати на організацію купівлі (розміщення та виконання замовлень) і навпаки.

За цих умов вкрай важливо при визначенні запасів матеріальних ресурсів забезпечити мінімальні сукупні витрати на Їхню купівлю і зберігання.

Приклад 6.9. Підприємство планує в наступному році придбати 450 тис. деталей за ціною 40 грн за шт. Витрати на організацію купівлі визначені 8 тис. грн на кожну партію.

Витрати на зберігання виробничих запасів передбачаються на рівні 20% від середньорічної їхньої вартості. Необхідно визначити оптимальну величину партії купівлі деталей і кількість партій протягом планового року.

Розв'язання

1. Спочатку проведемо розрахунки витрат підприємства на організацію купівлі деталей і зберігання їхніх запасів за різної величини партії купівлі (табл. 6.4).

Таблиця 6.4

Розрахунки планових витрат підприємства на організацію купівлі і зберігання запасів деталей за різної кількості партій їхнього надходження

2. Визначимо оптимальну величину партії купівлі деталей, скориставшись формулою 6.34.

Кількість партій купівлі деталей протягом планового року () за оптимальної величини партії виражається формулою:

(6.35)

(6.36)

Отже, підприємству найбільш доцільно протягом планового року купувати партії деталей по 30 тис. шт. у кожній.

Проведені зіставні розрахунки (табл. 6.4) також переконують, що мінімальні розрахункові витрати підприємства (240 тис. грн) на організацію купівлі та зберігання запасів будуть забезпечені за умови купівлі у плановому році 15 партій деталей по ЗО тис. шт. кожна.

У літературі, зокрема [42, с.344; 62, с.201; 64, с.196; 101, с.267; 103, с.159; 106, с.496; 121, с.207; 167, с.128], подається графічне зображення залежності витрат на формування і зберігання матеріального ресурсу та величини партії купівлі, що, у свою чергу, визначає його запас (рис. 6.7).

Рис. 6.7. Залежність сукупних витрат від величини партії купівлі (запасу) матеріального ресурсу

На рис. 6.7 прийняті такі позначення:

• 1 – вартість одиниці матеріального ресурсу;
• 2 – витрати на організацію купівлі матеріального ресурсу;
• 3 – витрати на зберігання запасу матеріального ресурсу;
• 4 – сукупні витрати на організацію купівлі та зберігання запасу матеріального ресурсу;

А – точка перетину лінії 2 і 3, тобто точка, що відображає рівність витрат на організацію купівлі матеріального ресурсу і на зберігання його запасу (величина партії купівлі за цих умов є оптимальною);

Б – точка, що відповідає оптимальній величині партії купівлі матеріального ресурсу, а значить, оптимальній величині запасу;

В – точка, в якій сукупні витрати на організацію купівлі і зберігання запасу матеріального ресурсу є мінімальними.

Таким чином, оптимальна величина партії купівлі матеріального ресурсу зумовлює оптимальну величину його запасу і мінімальні сукупні витрати на організацію купівлі та зберігання. Вартість одиниці матеріального ресурсу не залежить від величини партії купівлі і запасу.

Розглянуті нами методи й моделі встановлення оптимальної партії мають велике практичне значення, але можуть слугувати лише орієнтиром при визначенні величини купівлі партії матеріальних ресурсів і зберігання їхніх запасів з огляду на сучасний рівень організації матеріально-технічного забезпечення та реальні умови діяльності вітчизняних підприємств.