Виробничі потужності підприємств із яскраво вираженою сезонністю споживання їхньої продукції.

Планування операційної діяльності підприємства необхідно тісно пов'язувати з його виробничим потенціалом, тобто сукупністю виробничих ресурсів, які можуть бути використанні для виготовлення продукції. Виробничий потенціал містить сукупність складників, серед яких виробнича потужність посідає особливе місце. Вона є найменш мобільним фактором виробництва.

Практичний досвід переконує, що для переважної більшості підприємств у короткостроковому періоді (від кількох місяців до року) діючі виробничі потужності в короткий термін істотно змінити вкрай складно технічно і проблематично у фінансовому аспекті. Планові введення нових і вибуття діючих потужностей до уваги не беруться.

Складаючи план виробництва продукції, необхідно брати до увалі своєчасне задоволення попиту на пропозицію і на послуги підприємства та забезпечення найкращого використання його виробничих потужностей. Це непроста проблема для будь-якого підприємства і насамперед для тих підприємств, продукція яких характеризується яскраво вираженою сезонністю споживання. Таких підприємств чимало. Зокрема, попит на мінеральні добрива суттєво зростає навесні і восени, а на морозиво і безалкогольні напої він у кілька разів підвищується в літній період, товари для школярів максимально продаються в серпні-вересні. Яскраво виражений сезонний характер має попит на одяг та взуття. Значно зменшується споживання хліба в літні місці. Кількість подібних прикладів можна значно збільшити, але і наведених достатньо для переконливості суттєвого впливу фактора сезонності споживання на зміну обсягу попиту.

Розглянемо взаємодію обсягів попиту і виробництва продукції та виробничої потужності підприємств з яскраво вираженою сезонністю споживання виробів (рис. 7.2).

Агрегати для сільськогосподарських машин користуються підвищеним попитом у весняні та осінні місяці (рис. 7.2.а), а обсяг їхнього виробництва протягом року змінюється незначно. Помітне його зменшення спостерігається в літні місяці, коли багато робітників перебувають у відпусках, а устаткування в ремонті. Зростання попиту покривається переважно за рахунок запасів. Виробничі потужності підприємства залишаються незмінними протягом року.

Яскраво виражений сезонний характер має попит на обігрівачі приміщень (рис. 7.2.6). Переважно їх купують у холодну пору року. Виробнича потужність не змінюється, а обсяг виробництва продукції зменшується у весняно-літні місяці. В цей час збільшується чисельність робітників у відпусках, проводяться планові ремонти устаткування. Частина вироблених обігрівачів скорочується на створення запасів.

Рис. 7.2. Графічне зображення взаємодії обсягів попиту, виробництва продукції і виробничих потужностей

Попит на продукцію громадського харчування в курортній зоні в літні місяці зростає в кілька разів (рис. 7.2.в). Оскільки ця продукція не може зберігатися, то обсяги її споживання і виробництва збігаються. Виробничі потужності в цьому випадку також характеризуються високою динамічністю. У період масового відпочинку громадян суттєво зростає чисельність робітників, які працюють сезонно, використовуються максимально існуючі виробничі потужності, а також відбувається їх зростання переважно за рахунок оренди приміщень, оскільки виробниче обладнання цих підприємств нескладне. Перевищення обсягів попиту і виробництва в зіставленні з виробничими потужностями з квітня по жовтень (рис. 7.2.в) покривається субпідрядниками.

Теоретично виробничі потужності за зменшення попиту можна здавати в оренду, виконувати додаткові замовлення інших організацій тощо. Практично реалізувати вказані можливості реагування підприємства на зменшення виробництва і збуту продукції вкрай складно або неможливо. Так, в оренду можна здати лише територіально відокремлені приміщення й устаткування, а орендарі зазвичай зацікавлені в оренді площ та іншого майна на тривалий період (кілька років). Непросто також знайти додаткові замовлення в час скорочення попиту. Тому на підприємствах, перш за все тих, що виготовляють конструктивно і технологічно складні вироби, практично виробнича потужність залишається незмінною. Коливання попиту зазвичай супроводжуються зміною рівня її використання. При падінні попиту стабілізації коефіцієнта використання виробничої потужності сприяє певною мірою створення в межах економічної доцільності додаткових запасів продукції. Справа в тому, що зберігання запасів вимагає наявності складських приміщень і чималих додаткових витрат. Та все ж за умов скорочення попиту використання виробничої потужності погіршується через перехід на роботу в одну зміну, невикористання частини устаткування і виробничих площ тощо.

Під час зростання попиту використовують накопичені запаси продукції, збільшують змінність роботи основних виробничих підрозділів, вводять у дію резервне чи законсервоване устаткування, реалізують низку організаційно- технічних заходів, скерованих на скорочення простоїв, непродуктивних витрат і втрат робочого часу. Всі ці заходи зумовлюють покращення використання виробничої потужності.

Однак, проблему узгодження обсягу виробництва і продажу виробів підприємства на ринку кардинально можна вирішити за умов створення гнучкого виробництва. Це виробництво спроможне швидко адаптуватися до непередбачуваних змін попиту і зумовлювати раціональне використання виробничих потужностей.

Забезпечення гнучкості виробничого потенціалу загалом та виробничих потужностей зокрема – завдання непросте, і для свого розв'язання вимагає значних витрат фінансових ресурсів та часу. Тому вирішувати його покликані виробничо-збутові стратегії розвитку підприємства.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що підприємства з сезонним характером попиту на їхню продукцію повинні створювати економічно доцільну резервну виробничу потужність. Така потужність дозволить збільшити обсяг виробництва продукції в періоди найбільшого попиту на неї. Проте, резервні потужності негативно вплинуть на використання виробничого потенціалу підприємства і показники ефективності господарювання.

Більш доцільним є складання агрегованих планів на конкретні періоди, зазвичай помісячно, протягом року.

Ціль агрегованого планування – забезпечення задоволення сукупного попиту на продукцію підприємства за мінімальних загальних витратах.

Науковці розглядають трп основні стратегії планування сукупного обсягу виробництва залежно від обсягу попиту на продукцію підприємства.

• 1. Постійний випуск продукції і незмінна чисельність робітників протягом планового періоду незалежно від коливань попиту. Різницю між сукупним попитом і обсягом випуску компенсують шляхом зміни запасів виробленої продукції чи портфеля відкладеного попиту.
• 2. Зміна обсягу виробництва продукції за постійної чисельності робітників. У цьому випадку обсяг виробництва продукції змінюється залежно від зміни попиту, але чисельність робітників залишається постійною. Відхилення між обсягом виробництва і чисельністю робітників регулюють через організацію надурочних робіт, надання відгулів і відпусток чи передачі частини робіт субпідрядникам.
• 3. Зміна обсягу виробництва продукції і чисельності робітників. їхній прийом і звільнення відбувається відповідно до зміни обсягів виробництва. Цей випадок характерний для трудомістких виробництв з низьким рівнем кваліфікації праці, сезонних виробництв тощо.