Планування кількості персоналу за категоріями

Персонал підприємства – це сукупність постійних, сезонних і тимчасових працівників підприємства, які отримали необхідну професійну підготовку, мають досвід практичної діяльності та виконують операції, роботи, функції, зумовлені функціонуванням цього підприємства.

За характером участі у виробничому процесі та за змістом діяльності персонал підприємства поділяють на дві групи:

• – персонал основної діяльності;
• – персонал неосновної діяльності.

До персоналу основної діяльності зараховують усіх працівників підприємства, які розробляють та освоюють у виробництві нові вироби, виготовляють основну і допоміжну продукцію, обслуговують виробництво та управляють ним тощо.

До персоналу неосновної діяльності належать ті працівники підприємства, які не пов'язані з виробничими процесами, їхнім обслуговуванням чи управлінням, а виконують функції соціально-побутового характеру. Це працівники житлово-комунального господарства, закладів освіти, охорони здоров'я, спортивних, культурних та інших, що знаходяться на балансі підприємства.

Слід брати до уваги, що залежно від характеру функцій та виду робіт, які виконуються, персонал підприємства поділяється на чотири категорії: керівники, фахівці, службовці (технічні виконавці), робітники.

Планування, як одна з основних функцій управління (.менеджменту), перебуває в тісному взаємозв'язку з обліком, звітністю, аналізом. Отже, планові показники щодо кількості персоналу мають визначатися за однією методологією й узгоджуватися з обліковими, звітними та аналітичними показниками. У плані персоналу доцільно використовувати такі показники:

• – облікову кількість штатних працівників загалом по підприємству, а також окремих їх категорій;
• – середньооблікову кількість штатних працівників;
• – загальну кількість працівників;
• – явочну кількість працівників.

Кожен з перерахованих показників відрізняється методом розрахунку та метою їхнього використання.

В облікову кількість штатних працівників слід включати всіх найманих працівників, які уклали (укладають) письмово трудовий договір (контракт) та виконуватимуть постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власників підприємства, якщо, окрім доходу, вони будуть отримувати заробітну плату на цьому підприємстві.

З метою визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та оцінки змін їхньої мобільності слід використовувати показник середньооблікової чисельності штатних працівників. Суть його визначення полягає в тому, що зайнятого працівника необхідно враховувати тільки один раз (за місцем основної роботи) незалежно від строку трудового договору та тривалості робочого часу.

Середню кількість працівників підприємства на плановий період (місяць, квартал, рік) треба визначати, як суму таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників, середньої кількості зовнішніх сумісників і середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до інформації про їхній рух. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожен календарний день планового місяця, тобто з 1 по ЗО або 31 число (для лютого – по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів відповідного місяця. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу необхідно враховувати всі їхні категорії, крім працівників, які перебуватимуть у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства.

Середню кількість зовнішніх сумісників і працюючих за цивільно- правовими договорами за місяць слід розраховувати аналогічно до методології визначення середньооблікової кількості штатних працівників.

Показник загальної кількості працівників використовується для оцінки зайнятості на мікрорівні (підприємство) і, крім штатних працівників, повинен містити кількість зовнішніх сумісників та працюючих за цивільно- правовими договорами.

Явочна кількість працівників включає всіх працівників, які з'явилися на роботу.

Планову кількість персоналу підприємства необхідно визначати з урахуванням встановлених режимів праці та відпочинку, що регулюються чинним законодавством України. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими.

Змінний режим праці й відпочину визначає тривалість змін, час їхнього початку і закінчення, тривалість і час початку та закінчення перерв у роботі.

Добовий режим праці й відпочинку містить кількість змін (циклів) на добу.

Тижневий режим праці й відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів за тиждень, роботу у вихідні чи святкові дні, порядок чергування змін.

Місячний режим праці й відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у певному місяці, кількість персоналу, який отримає відпустки в певному місяці, тривалість основних і допоміжних відпусток.

Сучасною теорією і практикою вироблені різні методики розрахунків планової кількості персоналу підприємства. Усі ці методи з певною умовністю можна об'єднати у дві групи: укрупнені (приблизні) і точні (деталізовані). Найпоширенішим укрупненим методом визначення планової кількості персоналу підприємства є метод коригування базової чисельності, а точним методом – метод розрахунку планової чисельності персоналу на підставі загальної трудомісткості виготовлення продукції.

Застосування конкретної методики зумовлено низкою факторів, основними серед яких є категорія персоналу, специфіка виробництва, зміст роботи, операції чи функції. Підставою планування кількості персоналу є нормативно-правові акти з питань нормування праці, міжгалузеві та місцеві нормативні матеріали з праці. Серед низки цих матеріалів особливе місце посідає "Методика розрахунку чисельності окремих категорій працівників на основі норм праці". [87]

Першоосновою, з якої починається і на якій ґрунтується весь процес планування кількості персоналу підприємства за окремими категоріями, є норми і нормативи праці, до яких, як відзначалось раніше, належать такі види: норма часу, норма виробітку (навантаження), норма керованості, норма обслуговування, норма часу обслуговування, норматив чисельності, типові штати. Ці норми і нормативи дозволяють визначити необхідну на плановий період штатну чисельність персоналу підприємства, його функціональних підрозділів або окремих виконавців.

Під необхідною розуміють сукупність працівників, яка дозволяє ефективно виконувати конкретну роботу за забезпечення умов науково обгрунтованих режимів праці та відпочинку.

Штатна чисельність працівників розраховується на підставі їхньої кількості, встановленої за нормами праці, з урахуванням планового коефіцієнта невиходу працівників за час відпусток, хвороби та з інших причин, передбачених чинним законодавством України. Ці невиходи визначаються фактичними даними бухгалтерського обліку за попередній період і коригуванням їх на зміну ситуації в плановому періоді.

Розрахунки планової кількості персоналу здійснюються за схемою, поданою на рис. 8.3.

Рис. 8.3. Схема розрахунків планової кількості персоналу підприємства

Для визначення загальної кількості персоналу основної діяльності на плановий період використовується метод коригування базової чисельності в такий спосіб:

(8.21)

де- чисельність працівників, що необхідна для забезпечення планового обсягу виробництва, осіб;

• - базова (очікувана) чисельність, осіб;
• - плановий теми зміни (зростання чи зменшення) обсягу виробництва продукції, %;
• - загальна зміна чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, осіб.

Обчислення планової облікової кількості персоналу підприємства точним методом () на підставі загальної трудомісткості виробничої програми здійснюється в такий спосіб:

(8.22)

де- планова повна трудомісткість виробничої програми (містить відрядну і погодинну трудомісткість, обслуговування та управління виробництвом);

• - плановий ефективний фонд робочого часу одного працівника;
• - коефіцієнт виконання норм у плановому періоді.

Облікову кількість робітників-відрядників у плановому періоді ()

точним методом обчислюють за таким виразом:

(8.23)

де-відрядна трудомісткість робіт, що виконуються робітниками відрядниками у плановому періоді;

• – планова трудомісткість і-го виробу (технологічної операції);
• - планова кількість виробів і-го виду;

н – номенклатура продукції у плановому періоді.

Явочну кількість робітників-відрядників у плановому періоді ()

обчислюють за такою формулою:

(8.24)

де- номінальний фонд робочого часу робітника-відрядника в

плановому періоді.

Явочна кількість робітників і-ї професії, необхідна для виконання планової виробничої програми (), визначається в такий спосіб:

(8.25)

де- відрядна трудомісткість виготовлення виробу j-го найменування робітниками і-ї професії;

- кількість виробів j-ro найменування за планом.

Планову чисельність робітників, які працюють на нормованих роботах, визначають на підставі балансу робочого часу одного працівника, що складають по підприємству, цехові, дільниці, бригаді. Він характеризує планове використання часу працюючими протягом року, кварталу, місяця.

При визначенні планового фонду робочого часу розрізняють:

• – календарний фонд (365 або 366 днів у рік);
• – номінальний фонд днів у році – число календарних днів за вирахуванням вихідних і святкових днів;
• – явочний фонд, який менший від номінального на середню кількість невиходів, що припадають на працівника (табл. 8.3), тобто явочний фонд робочого часу не враховує цілоденні втрати часу;
• – ефективний (корисний, дійсний) фонд робочого часу, який менший від явочного на внутрішньозмінні втрати часу.

Приклад 8.2. Скласти плановий баланс (бюджет) робочого часу і визначити ефективний фонд робочого часу одного працівника за рік за умови, що:

• 1) календарних днів у році – 365, святкових та вихідних – 112, передсвяткових – 6;
• 2) 93% працівників користуються черговою відпусткою тривалістю 128 робочих год., 4% – 168 год. та 3% – 184 год.;
• 3) відпустки у зв'язку з пологами складають 1,2% від робочого часу, дні хвороби – 1,6%, виконання державних і громадських обов'язків – 0,44% робочого часу;
• 4) втрати протягом робочого дня внаслідок перерв на годування дітей складають 0,1%, скороченого робочого дня підлітків – 0,15% від робочого часу.

Розв'язання

1. Визначимо можливий (номінальний) фонд робочого часу:

або

2. Визначимо середньозважену тривалість чергової відпустки:

або

3. Складемо баланс (бюджет) робочого часу одного працівника (табл. 8.3).

Отже, ефективний фонд робочого часу одного працівника на плановий рік

становитиме 1814 год.

Підставою для складання балансу робочого часу є:

• – інформація підприємства про використання робочого часу у звітному періоді;
• – результати аналізу причин непродуктивних витрат і втрат робочого часу у звітному періоді;
• – передбачені планом організаційно-технічні заходи щодо поліпшення використання робочого часу.

Таблиця 8.3

Розрахунок планового балансу робочого часу одного працівника

Явочний фонд робочого часу () можна визначити в такий спосіб:

(8.26)

де- номінальний фонд робочого часу;

ЦН – цілоденні невиходи на роботу у відсотках від номінального фонду. Ефективний фонд робочого часу () можна обчислити за формулою:

(8.27) або

(8.28)

де- внутрішньозмінні втрати робочого часу у відсотках від номінального фонду;

• - середня кількість днів явки на роботу в плановому періоді;
• - тривалість робочого дня.

До планових цілоденних невиходів на роботу відповідно до чинних в Україні законодавчих і нормативних документів зараховують:

• – чергові та додаткові відпустки;
• – відпустки, пов'язані з навчанням без відриву від виробництва;
• – відпустки, пов'язані з пологами;
• – виконання державних і громадських обов'язків;
• – невиходи через хвороби.

До внутріиіньозмінних втрат належать:

• – перерви матерям-годувальницям;
• – скорочений робочий день підліткам і робітникам, які зайняті на шкідливих роботах.

О.О. Орлов [103, с.81-87] наводить методику розрахунку загальної кількості днів-неявок на роботу на підставі визначення тривалості окремих елементів використовуваного часу.

Тривалість чергових і додаткових відпусток розраховують на підставі складеного на підприємстві графіка відпусток, у якому визначено час і тривалість відпустки кожного працівника. Дані графіка відпусток групують за тривалістю відпустки. Середню тривалість основних і додаткових відпусток () розраховують за формулою;

(8.29)

де- календарні дні відпустки і-ї групи працівників;

• - кількість працівників і-ї групи, що мають відпустку певної тривалості, осіб;
• - загальна кількість працівників підприємства, осіб;

ПР – кількість груп працівників, які мають відпустку певної тривалості.

Норма тривалості робочого часу розраховується за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу і неділю та залежно від тривалості робочого тижня становить відповідну кількість годин за 40-годинного робочого тижня.

Вітчизняні підприємства на підставі положень чинного законодавства України складають місячні, квартальні та річні планові табелі-календарі (табл. 8.4). У них містяться розрахунки номінального фонду робочого часу одного працівника (години роботи). Спеціальні періодичні видання також публікують розрахунки годин роботи працівників, якими користуються підприємства.

Згідно з чинним законодавством України:

• – нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень;
• – працівникам, яким встановлено 40-годинний робочий тиждень, тривалість роботи напередодні святкових днів скорочується на одну годину;

Таблиця 8.4

Плановий табель-календар ПАТ "Термія" на плановий рік

ПОГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖЕНО

Голова профкому Голова правління

* Складено О.І. Марченко на підставі чинного законодавства України про пращо і календаря на плановий рік.

В – неробочі дні; С – святкові дні

• – для деяких категорій працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу;
• – роботи не проводяться на підприємствах, в установах, організаціях також у такі святкові і неробочі дні:
• – 1 січня – Новий рік;
• – 7 січня – Різдво Христове;
• – 8 березня – Міжнародний жіночий день;
• – 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;
• – Пасха (Великдень);
• – 9 травня – День Перемоги;
• – Трійця;
• – 28 червня – День Конституції України;
• – 24 серпня – День Незалежності України.

Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний день після святкового.

Визначимо планову чисельність робітників () на підставі норм виробітку за формулою:

(8.30)

де- плановий обсяг робіт в прийнятих одиницях виміру;

• - норма виробітку в тих же одиницях виміру за годину;
• - коефіцієнт виконання норм виробітку;
• - ефективний фонд робочого часу робітника на рік, год.

Приклад 8.3. Виробнича програма з вирізання заготозок складає 120000 штук на рік. Норма виробітку робітника – 8 заготовок за годину. Коефіцієнт виконання норм виробітку – 1,2. Ефективний фонд робочого часу одного робітника – 1815 год. Розрахувати планову чисельність робітників. Розв'язання

Визначимо планову чисельність робітників на підставі норм виробітку:

Отже, планова чисельність робітників складе 7 осіб.

Планова чисельність робітників, зайнятих на ненормованих роботах (), визначається у такий спосіб:

(8.31)

це m – кількість об'єктів, що обслуговуються;

а – кількість змін роботи на добу;

• - коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову;
• - норма обслуговування;

(8.32)

де- планові невиходи робітників на роботу, %.

Планова чисельність робітників, для яких неможливо встановити норми обслуговування та обчислити трудомісткість (), визначається за формулою:

(8.33)

де– кількість робочих місць;

– коефіцієнт використання облікового складу робітників, який визначається, як відношення середньої кількості фактично зайнятих робітників до середньооблікової їх кількості за дні фактичної роботи підприємства.

Загальна нормативна чисельність керівників, фахівців і службовців підрозділу (підприємства) визначається, як сума нормативної чисельності працівників за функціями управління:

(8.34)

де– нормативна чисельність підрозділу (підприємства), осіб;

- нормативна чисельність керівників, фахівців і службовців відповідно до кожної функції, осіб.

Планова чисельність керівників, фахівців і службовців також може визначатися відповідно до галузевих нормативів, а за їхньої відсутності за прогресивними нормативами, що розроблені підприємством.

Планову кількість персоналу неосновної діяльності визначають на підставі штатних розписів, норм обслуговування.

Обсяг робіт, який виконує персонал неосновної діяльності, визначається відповідно до діючих інструкцій та положень (типових штатних нормативів). Планування кількості персоналу за категоріями докладніше розглядається у праці [83, с.234-253].

Після визначення кількості персоналу в плановому періоді складається баланс працівників для виявлення додаткової потреби.

Баланс чисельності працівників складається в цілому на рік з розподілом за кварталами. Додаткова потреба в персоналі визначається як різниця між обліковою чисельністю працівників на початок та кінець планового періоду. При цьому необхідно ще враховувати потребу в персоналі для поновлення нормального вибуття (вихід на пенсію, навчання, в армію щодо).

Відповідно до даних балансу працівників розробляється план підготовки персоналу та підвищення його кваліфікації.