Планування транспортного господарства

Планування транспортного господарства підприємства передбачає складання таких планів: план перевезення вантажів і вантажно-

розвантажувальних робіт, в якому визначаються обсяги перевезень і загальна трудомісткість робіт; план організаційно-технічних заходів, спрямованих на виконання всіх планових показників; план з праці, що містить розрахунки продуктивності праці, чисельності працівників і фонду заробітної плати; план матеріально-технічного забезпечення; план собівартості транспортних робіт. У річних планах містяться основні показники з розподілом за кварталами.

Основними плановими показниками транспортного господарства підприємства є: загальний вантажооборот у тоннах за рік, загальний обсяг вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт у тоннах, чисельність транспортних робітників (), кількість транспортних засобів (ТЗ), коефіцієнт використання вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів за вантажопідйомністю () та за часом (), продуктивність праці, собівартість одного тонно-кілометра, собівартість однієї машино-години роботи транспортного засобу, витрати на тонну вантажообороту, частина транспортних витрат у собівартості продукції.

Вантажооборот підприємства – це кількість вантажів, які переміщуються за визначений період (рік, квартал, місяць, добу). Вантажооборот підприємства дорівнює сумі окремих вантажних потоків. Вантажопотік – це кількість вантажів (у тоннах, кубометрах, штуках тощо), що переміщуються у плановому періоді часу (рік, квартал, місяць, доба) у визначеному напрямкові між певними пунктами завантажування і розвантажування. Розрахунки вантажообороту підприємства здійснюються на підставі вантажообороту його цехів та складів.

Загальний вантажооборот у плановому періоді () обчислюється за формулою:

(9.25)

де- вантажооборот зовнішній і внутрішній відповідно.

Зовнішній вантажооборот складається з кількості вантажів, що надходять на підприємство (), і кількості вантажів, які відправляються з підприємства (), тобто:

(9.26)

Внутрішній вантажооборот містить міжцеховий (), внутрішньо-цеховий () і складський (). Отже,

(9.27)

Слід зазначити, що виробнича діяльність підприємств за умов динамічного ринку характеризується нестабільними обсягами вантажопотоків. Це зумовлено зміною обсягів і структури продукції, різною матеріаломісткістю виробів, виконанням одноразових замовлень і робіт, а відповідно й разовим характером перевезень. З урахуванням вищевідзначеного планові розрахунки потреби в транспортних засобах переривної дії проводяться на підставі середньодобового вантажообороту (вантажопотоку) з урахуванням їхньої можливої нерівномірності.

Середньодобовий вантажооборот у тоннах на добу () обчислюють за виразом:

(9.28)

де-коефіцієнт нерівномірності перевезень. Для зовнішніх вантажів, що надходять на підприємство, орієнтовно його значення може коливатися в межах 1,25-2,5. Для зовнішніх вантажів, що відправляються з підприємства, коефіцієнт нерівномірності перевезень може дорівнювати 1,1-1,75. Для внутрішніх перевезень середнє значення цього коефіцієнта приймають 1,5. Зазвичай мінімальне значення коефіцієнта нерівномірності перевезень для масових вантажів – 1,1, максимальне – 2,5 (для сезонних вантажів). Числове значення коефіцієнта нерівномірності перевезень визначається експериментальним методом;

Дт- кількість днів роботи транспорту протягом планового року.

Загальний обсяг вантажно-розвантажувальних і транспортних ро біт () визначаються за формулою:

(9.29)

де- обсяг робіт вантажно-розвантажувальних і транспортних перевезень вантажів, які надходять на підприємство та відправляються з підприємства, між цехами, в цехах і на складах відповідно.

Обсяг робіт з перевезення вантажів на одному і-му вантажопотоці () розраховують за виразом:

(9.30)

де- обсяг і-го вантажопотоку, тонн за рік;

• - кількість ручних операцій переміщення вантажів;
• - кількість механізованих операцій переміщення вантажів.

Спосіб обчислення планової потреби в транспортних засобах зумовлений, насамперед, їхнім видом. Планова потреба підприємства в транспортних засобах визначається окремо для кожного їхнього виду з урахуванням доцільності його використання на цьому підприємстві.

Спочатку обчислюють середньодобовий обсяг вантажів, які перевозить один транспортний засіб конкретного виду (автомобіль, автокара, електрокара) в умовах конкретного підприємства. Середньодобовий обсяг перевезення вантажів визначається окремо для кожного виду транспортних засобів. Далі на підставі середньодобового зовнішнього і внутрішнього вантажообороту підприємства і обсягу вантажів, що перевозиться одним транспортним засобом за добу, визначають планову потребу в кожному виді транспортних засобів (ТЗП) у такий спосіб:

ТЗ – В0сд'Квз " Рд ВПД Квпд ' (9.31)

де– коефіцієнт, який враховує випадкові затримання транспорту в часі (приймається в межах 1,1 -1,2);

- кількість рейсів транспорту за добу;

ВПД – вантажопідйомність транспортного засобу, т.

- коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу (0,7-0,9). Цей коефіцієнт встановлюється розрахунковим чи експериментальним методом залежно від характеристики вантажів і особливостей Їхнього перевезення.

Планову потребу в транспортних засобах також можна розраховувати, скориставшись виразом:

(9.32)

де– годинна продуктивність транспортних засобів, тонн на год.;

– ефективний фонд часу роботи транспортних засобів протягом розрахункового періоду, год.

Годинна продуктивність транспортних засобів визначається так:

(9.33)

де– транспортний цикл (тривалість рейсу), хв.

Транспортний цикл містить час завантаження, розвантаження і руху транспортного засобу за маршрутом перевезення.

Для обчислення транспортного циклу можна скористатися даними табл. 9.8,9.9,9.10.

Таблиця 9.8

Норми часу на транспортування вантажів за допомогою електрокари (електровізка, електротягача), хв. на рейс

Примітка. За кожні наступні 20 м пересування понад 600 м встановлюється додатковий час, хв.: а – 0,24; б – 0,18; в – 0,19; г – 0,13.

Таблиця 9.9

Норми часу на завантаження-розвантаження тонни вантажу вручну

Таблиця 9.10

Швидкість руху транспорту всередині цеху

Вхідними даними для вибору найбільш економічного в умовах конкретного підприємства виду транспортних засобів для зовнішніх і внутрішньоцехових перевезень є: характеристика вантажів, інформація яро маршрути та обсяги перевезень, вимоги, які висуваються до режиму перевезень вантажів споживачами (режим споживання, місця доставлення), характеристики транспортних і вантажно-розвантажувальних засобів (характеристика, витрати на придбання та експлуатацію).

В основу характеристики вантажів покладено їхню загальну класифікацію, а також особливі вимоги, що залежать від особливостей конкретного вантажу, наприклад, забезпечення збереження при завантаженні, розвантаженні та транспортуванні.

У маршрутах перевезень вказуються відстань між пунктами відправлення й отримання та характеристика шляху (ширина, покриття тощо). Маршрути транспортних перевезень визначаються при складанні добового чи змінного завдання і повинні забезпечувати найбільш ефективне використання транспортних засобів.

Вибір виду внутрішньоцехових транспортних засобів зумовлений ступенем безперервності надходження вантажів, обсягів перевезень, властивостей вантажів, їхніх габаритів, необхідної швидкості переміщення тощо.

Враховуючи відзначені фактори та умови виробництва, в кожному окремому випадку треба вибрати той вид транспорту, який найбільш раціонально й економічно може обслуговувати виробничий процес.

У механічних цехах найпоширеніші ручні візки, електрокари, автокари.

В умовах масово-потокового виробництва використовують пластинчасті та стрічкові транспортери, жолоби, рольганги.

Планову кількість транспортних засобів для внутрішньоцехових перевезень () обчислюють за виразом:

(9.34)

де- річний вантажооборот, т;

Л – довжина маршруту, м;

• - середня швидкість руху транспорту, м/хв.;
• - кількість вантажно-розвантажувальних пунктів на маршруті;
• - середня тривалість завантаження на одному пункті, хв.;
• - середня тривалість розвантаження на одному пункті, хв.;
• - коефіцієнт, що враховує втрати часу на зарядження акумулятора,

заправлення пальним, на ремонт транспорту.

Приклад 9.1. Визначити необхідну кількість електрокарів для перевезення дрібних деталей.

Вхідні дані. Вантажопідйомність електрокари – 1,6 т. Планові обсяги перевезень – 920 т за рік. Середня довжина маршруту – 60 м. Швидкість руху – 25 м за хв. Кількість вантажно-розвантажувальних пунктів – 3. Середня тривалість завантаження – 9 хв., розвантаження – 3 хв. Річний ефективний фонд часу роботи електрокарів (за 252 робочих дні на рік і режиму роботи – дві зміни на добу) складає 3922 год. Коефіцієнт використання вантажопідйомності електрокарів – 0,78. Коефіцієнт, що враховує втрати часу на проведення ремонту – 0,1.

Розв'язання

За маятникової системи перевезень потребу в транспортних засобах (автомобілях, авто- й електрокарах та інших) перервної дії для міжцехових перевезень за одностороннього маршруту можна визначити за такою формулою:

(9.35)

де- кількість вантажу, який перевозиться за зміну, т;

• - відстань між двома пунктами, м;
• -час на одну завантажувальну та розвантажувальну операції відповідно за кожен рейс, хв.;
• – тривалість зміни, хв.

Приклад 9.2. Обчислити потрібну кількість автокарів для перевезення 50 т борошна від штабелю до завальної ями на відстань 150 м на хлібозаводі. Середня швидкість руху автокарів – 100 м за хв., тривалість завантаження автокари – 5 хв., розвантаження – 3 хв., вантажопідйомність автокари – 0,5 т, коефіцієнт використання вантажопідйомності – 0,9. Тривалість зміни – 480 хв., а планові простої на заправлення пальним та ремонт складають 0,05 від робочого часу.

Розв'язання

Починати розроблення плану перевезень варто з визначення загального обсягу транспортних робіт, який здійснюється в такій послідовності: визначається номенклатура вантажів, що необхідно перевозити, з розподілом на групи та вказівкою необхідних транспортних засобів для їхнього перевезення; проектуються окремі вантажопотоки, тобто переміщення визначеної кількості вантажів між суміжними пунктами завантаження і розвантаження; визначаються направлення вантажопотоків, обсяги та відстань перевезень; обчислюється обсяг внутрішнього, зовнішнього і (як їхня сума) загального вантажообороту підприємства.

Розрахунки планового вантажообороту підприємства проводяться на підставі вантажообороту цехів (табл. 9.11) і загальногосподарських складів.

Таблиця 9.11

Плановий вантажооборот механічного цеху (цифри умовні)

На підставі вантажооборотів цехів і складів, а також обсягів перевезень складають шахову таблицю загального вантажообороту підприємства на плановий період (табл. 9.12). Ця таблиця характеризує обсяг вантажообороту з розподілом його за отримувачами та споживачами. По вертикалі у цій таблиці вказуються всі відправники вантажів, по горизонталі – отримувачі. За окремими підрозділами (цехами, складами) і підприємству загалом вантажооборот з відправлення повинен дорівнювати вантажообороту з надходження.

Таблиця 9.12

Фрагмент шахової відомості вантажообороту машинобудівного підприємства на плановий рік, т (цифри умовні)

* Лісоматеріали папраоляїоться також у рсмоігтио-будівельннП цех. цех виробів із деревини та на іпші потреби.

** Продукція ливарного цеху використовується також допоміжними цехами підприємства.

На підставі річного плану перевезення вантажів і вантажно-розвантажувальних робіт складають відповідні оперативні (місячні і місячно-добові) плани.

У місячному плані визначають кількість вантажів, які треба перевезти протягом місяця, маршрути перевезень та кількість транспортних засобів, закріплених за маршрутами, ремонт транспортних засобів і шляхів сполучення.

Основним оперативним плановим документом є розпис руху транспортних засобів. У місячних планах містяться орієнтовні обсяги перевезень, які уточнюються за часом, обсягом і конкретними транспортними засобами в процесі змінно-добового планування.

Змінно-добові плани складають на підставі планових заявок відділів підприємства на перевезення вантажів на наступний день.

Для оплати праці працівників транспортного господарства підприємств застосовуються різноманітні форми та системи. Пряма відрядна оплата праці використовується на вантажно-розвантажувальних роботах, зовнішніх перевезеннях автомобільним транспортом та при виконанні ремонтних робіт. Непряму відрядну оплату праці застосовують у тих випадках, коли внугрішньоцеховий транспорт закріплений за виробничою дільницею чи групою робочих місць. Тоді розмір заробітної плати робітників залежить від результатів роботи (виробітку) робітників основного виробництва.

В одиничному і дрібносерійному виробництві зміст і послідовність транспортних робіт часто змінюється. Отже, ці роботи недоцільно нормувати, або вони взагалі не підлягають нормуванню та обліку. За цих умов використовують погодинно-преміальну систему оплати праці. Преміювання здійснюється відповідно до діючого на підприємстві "Положення про преміювання працівників", яким передбачені умови та розміри преміювання. Зазвичай розмір премій залежить від ступеня виконання планових завдань, забезпечення зберігання вантажів, скорочення простоїв транспортних засобів, економії енергії, палива, допоміжних матеріалів, відсутності аварій. При суміщенні професій (водія і вантажника тощо) додаткова робота може оплачуватися у формі регламентованих надбавок.