Сутність, ціль, завдання і зміст фінансового планування

Сучасні умови господарювання, за яких підприємства опинилися наодинці з невизначеним зовнішнім середовищем, непередбаченою поведінкою інших суб'єктів ринкових відносин спонукають їх до впровадження та максимального розширення фінансового прогнозування і планування, подальшого вдосконалення методики розроблення планів.

Фінансове планування – це процес визначення потреби у фінансових ресурсах за джерелами їхнього формування та напрямками використання, для забезпечення поточної діяльності та розвитку підприємства в плановому періоді в межах показників усіх інших розділів плану за допомогою сукупності ефективних способів і засобів.

Фінансове планування тісно взаємопов'язане з плануванням виробничо- господарської діяльності підприємства. Усі його показники визначаються на підставі показників планів маркетингових досліджень і збуту продукції, виробництва продукції матеріально-технічного забезпечення виробництва, персоналу і оплати праці, витрат виробництва й інших.

Головне призначення фінансового планування полягає в узагальненні і взаємному узгодженні розрахунків показників усіх інших розділів плану соціально-економічного розвитку підприємства, вираженні їх у вартісних вимірниках та фінансовому забезпеченні виконання накреслених завдань, а також в оцінці фінансових результатів діяльності в плановому періоді.

Кінцевим результатом фінансового планування є фінансовий план – документ, який утримує сукупність розрахунків збалансованих у часі взаємопов'язаних показників і форм, щодо потреби підприємства у фінансових ресурсах, джерел їхнього формування, розподілу і напрямків використання, руху грошових коштів у плановому періоді, їхнього взаємоузгодження з показниками інших розділів плану.

Згідно з чинними в Україні нормативними документами державні підприємства зобов'язані, а підприємствам недержавної форми власності рекомендовано складати поточні фінансові плани на рік з розподілом показників за кварталами.

Відповідно до Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки фінансовий план державного підприємства містить такі частини:

I. Формування прибутку підприємства, в якому виділяються доходи, витрати, фінансові результати діяльності.

II. Розподіл чистого прибутку.

III. Обов'язкові платежі підприємства до бюджету та державних цільових фондів.

До фінансового плану також належать розрахунки елементів операційних витрат; капітальних інвестицій; провідних коефіцієнтів фінансового стану; руху грошових коштів та додаткова інформація про підприємство, його діяльність, витрати тощо. Фінансовий план складається відповідно до рекомендацій щодо

заповнення його форми і таблиць до нього. Взірець форми фінансового плану державного підприємства подано в додатку В.

За ринкових умов господарювання немає єдиних вимог щодо змісту, форми, видів фінансових планів недержавних підприємств України. Ці підприємства самостійно приймають рішення щодо розроблення фінансового плану. Переважна більшість недержавних підприємств зараз розробляють фінансові плани за обмеженою кількістю документів і показників.

Фінансовий план конкретного підприємства недержавної форми власності харакгеризується своїми особливостями, які виявляються у видах і горизонті планів, складі та змісті фінансових показників, методах їх розрахунків, рівні деталізації і обгрунтування тощо. Зазвичай фінансові плани недержавних підприємств містять сукупність різних взаємопов'язаних показників, розрахунків і таблиць, серед яких баланс доходів і видатків, розрахунки формування фінансових результатів діяльності підприємства, суми амортизаційних відрахувань, потреби у фінансових ресурсах та залучення їх із зовнішніх джерел (кредитний план), необхідний приріст кредиторської заборгованості, що постійно знаходиться у розпорядженні підприємства, план капітальних вкладень, платіжний календар тощо.

Ціль фінансового планування передбачає визначення можливих обсягів і джерел надходження фінансових ресурсів та напрямків їхнього витрачання для досягнення збалансованої прибуткової діяльності підприємства в плановому періоді.

Об'єктом фінансового планування є фінансові ресурси підприємства, їхнє формування та використання. Провідною формою виявлення фінансових ресурсів у процесі діяльності підприємства є грошові кошти. Складовими об'єкта фінансового планування виступають окремі джерела формування фінансових ресурсів, напрямки їхнього використання, групи фінансових показників, що відображають фінансові результати діяльності, фінансовий стан і його складові, грошові потоки тощо (рис. 11.1). Об'єкт фінансового планування визначається його ціллю.

Фінансовий план підприємства спрямований на розв'язання таких завдань:

– конкретизацію накреслених цілей і розробленої стратегії в системі фінансових показників;
– мінімізацію витрат на фінансування діяльності та розвитку;
– обгрунтування показників грошових потоків на різних стадіях обороту;
– забезпечення максимальної синхронізації надходжень і витрат грошових коштів за обсягами і періодами часу;
– визначення обгрунтованої потреби у фінансових ресурсах, можливих джерел їхнього формування і напрямків використання для здійснення діяльності за всіма видами;
– виявлення резервів можливого зростання прибутку й інших доходів, окреслення шляхів їхньої мобілізації;
– пошук ефективних шляхів додаткового залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел;

Складові об

Рис. 11.1. Складові об'єкта фінансового планування у розрізі джерел формування, напрямків використання фінансових ресурсів підприємства та їхньої ефективності

– обгруїггування економічної доцільності й ефективності фінансування інвестиційних проектів і програм;
– узгодження взаємозв'язку показників розвитку підприємства з наявними фінансовими ресурсами та оптимальне їхнє використання;
– збереження фінансової рівноваги підприємства та уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів;
– оптимізацію структури капіталу за джерелами формування і напрямками розміщення в активах;
– встановлення досконалого механізму розподілу і використання прибутку, забезпечення раціонального збалансування планових витрат і доходів підприємства на принципах самофінансування і самоокупності;
– узгодження показників інших розділів комплексного плану економічного і соціального розвитку з наявними фінансовими ресурсами;
– врахування інтересів власників підприємства, акціонерів та інвесторів при розподілі прибутку;
– здійснення постійного контролю за ходом виконання плану й оперативного реагування на відхилення фактичних фінансових показників від планових.

Для досягнення поставлених завдань фінансового плану застосовується система методів.

Вивчення літератури переконує, що науковцями виокремлюють різні методи фінансового планування на підприємстві. Проте, переважна більшість авторів навчальних видань і наукових публікацій, серед яких М.Д. Білик, О.Д. Василик, В.В. Венгер, В.М. Гриньова, Л.О. Коваленко, Г.О. Крамаренко, Г.В. Осовська. Г.О. Партій, В.М. Шелудько та багато інших вважають, що основними методами фінансового планування на підприємствах України є такі: балансовий, розрахунково-аналітичний, оптимальних планових рішень та економіко-математичного моделювання.

Балансовий метод грунтується на забезпеченні відповідності між витратами фінансових ресурсів підприємства і джерелами їхнього покриття через побудову балансів, досягнення взаємозв'язку фінансових показників за всіма складниками фінансового плану і всіх інших розділів плану діяльності підприємства.

Розрахунково-аналітичний метод полягає в проведенні грунтовного аналізу фактичних фінансових показників за попередні періоди, виявленні факторів, які можуть істотно впливати на фінансову діяльність і її результати в плановому періоді, визначенні кількісної оцінки їхнього впливу у вигляді індексів і коефіцієнтів та обчисленні планових фінансових показників.

Кожен плановий показник визначається як добуток фактичного його значення в минулому (звітному) періоді і величини його індексу (коефіцієнта) в плановому періоді.

Метод оптимальних планових рішень передбачає розрахунки кількох варіантів планових фінансових показників на підставі різних шляхів та умов розвитку підприємства, їх зіставлення, аналіз і вибір найоптимальнішого варіанта для конкретних умов підприємства. Критерії вибору варіанта плану можуть бути різними, зокрема: максимальна величина отриманого прибутку; максимальний дохід на гривню інвестованих фінансових ресурсів; мінімальні витрати фінансових ресурсів для досягнення визначеної цілі тощо.

Метод економіко-математичного моделювання базується на застосуванні економіко-математичних моделей для обчислення прогнозних і планових фінансових показників. У широкому розумінні економіко-математична модель – це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни певного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів. Моделювання ґрунтується на методах лінійного, нелінійного програмування й економетричних моделях. Воно може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв'язком і дозволяє формувати оптимальний варіант плану.

Економіко-математичні моделі дають змогу визначити оптимальні значення фінансових показників на підставі реально досягнутих у минулому їхніх значень, а також кількісно виразити взаємозв'язки між показниками і факторами які їх формують.

Формування фінансового плану містить такі етапи:

– ретельний аналіз величини і динаміки фінансових показників, насамперед, фінансових результатів і фінансового стану за попередні періоди, виявлення впливу на них негативних факторів і напрямків їхнього використання в планах;
– формування фінансової стратегії і фінансової політики;
– вивчення перспективних маркетингових, виробничо-збутових та інших показників діяльності підприємства, які є підставою для обчислення фінансових показників;
– розроблення прогнозів і довгострокових фінансових планів, що націлені на визначення найоптимальніших шляхів досягнення цілей;
– складання поточних фінансових планів, у яких конкретизуються показники прогнозів і довгострокових планів;
– узгодження показників фінансових планів з показниками всіх інших розділів плану соціально-економічного розвитку;
– складання оперативних фінансових планів, у яких конкретизуються фінансові показники поточних планів на короткі періоди часу;
– розроблення порядку внесення змін до планів;
– контроль за виконанням планів та їхнє коригування за необхідності.

Відповідно до призначення, змісту й особливостей фінансового плану основними вхідними даними для його складання є такі:

– характеристика стану економічного середовища й очікувані його зміни в плановому періоді (система податків і тенденції Їхньої динаміки, зміна валютних курсів, за якими здійснюються розрахунки, наявність і умови отримання кредитних ресурсів, інноваційні процеси тощо);
– оцінка платоспроможного попиту споживачів на продукцію підприємства;
– можливі зміни кон'юнктури ринку;
– результати аналізу фінансового стану, прибутку і рентабельності за попередні періоди;
– фінансові норми і нормативи;
– планові обсяги виробничо-збутової, інвестиційної і фінансової діяльності;
– оптимізована номенклатура й асортимент продукції;
– обсяги й основні показники інвестиційної та фінансової діяльності;
– заходи щодо зростання частини підприємства на раніше освоєних ринках і вихід на нові, підвищення ефективності збутової діяльності;
– заходи з удосконалення організаційно-технічного розвитку;
– необхідність та обсяги реалізації передбачених заходів щодо збереження довкілля і раціонального використання природних ресурсів;
– оцінка можливих ризиків діяльності підприємства і заходи, спрямовані на їх запобігання й усунення та інші.

Ціль і особливості фінансового планування визначають його зміст.

У системі планування діяльності підприємства розрізняють такі види фінансового планування:

– прогнозування;
– довгострокове;
– поточне;
– оперативне;
– бюджетування.

Основне призначення прогнозів полягає в окресленні реальних шляхів досягнення майбутніх фінансових цілей, що відповідають загальній стратегії розвитку підприємства.

Розроблення прогнозів здійснюється за умов невизначеності і повинно бути багатоваріантним, оскільки вони можуть складатися за різних припущень щодо очікуваних змін у діяльності підприємства і кон'юнктури ринку. При прогнозуванні доцільно виділити і взяти до уваги найважливіші серед множини чинників, які впливатимуть на майбутню діяльність підприємства і його фінансові показники. Докладніше питання фінансового прогнозування розглядаються в підрозділі 11.2 цієї теми підручника.

Кожен вид фінансового планування покликаний розв'язувати властиві йому завдання, містить певні форми і розрахунки показників та визначені часові горизонти планування.

Склад, ступінь конкретизації й обгрунтування планових показників зумовлені низкою факторів, насамперед горизонтом фінансового плану, і визначаються підприємством з урахуванням форми власності, специфіки діяльності, діючої практики організації фінансового й управлінського обліку, рівня розвитку і досконалості планування тощо.

Довгострокові (перспективні) фінансові плани визначають провідні фінансові показники розвитку підприємства на тривалий час (від трьох до п'яти років) і спрямовані на конкретизацію та забезпечення досягнення поставлених цілей у плановому періоді. Завданням цих планів є окреслення ефективних шляхів, які забезпечили б покращення діяльності і розвитку підприємства в майбутньому.

Довгострокові фінансові плани формуються на підставі прогнозних фінансових показників, особливостей діяльності підприємства та передбачають розрахунки потреби в активах, в обсягах інвестицій для реалізації основних проектів і програм його успішного функціонування в перспективі та визначення відповідних їм джерел фінансування. Основними документами довгострокового плану є плановий баланс активів і пасивів, план доходів і витрат, доповненням до якого є розрахунки й аналіз точки беззбитковості, план капітальних вкладень тощо.

Поточні фінансові плани розробляються на підставі прогнозів і довгострокових планів шляхом їхньої конкретизації і втілення в показники діяльності підприємства на короткостроковий період, зазвичай на рік. Основне завдання поточного фінансового плану полягає в забезпеченні фінансовими ресурсами безперервного виробничо-збутового процесу, належного фінансового стану і мінімальних витрат на фінансування діяльності підприємства.

У поточному фінансовому плані відображається фінансова стратегія підприємства, результати фінансового аналізу за звітний період, планові обсяги виробництва і реалізації продукції, інші показники діяльності підприємства, система розроблених підприємством норм і нормативів окремих видів ресурсів, чинні системи оподаткування і норми амортизаційних відрахувань, середні кредитні і депозитні ставки на фінансовому ринку тощо. Склад поточного фінансового плану за кількістю показників і форм кожне підприємство (за винятком державних) визначає самостійно.

У процесі розроблення поточного фінансового плану обчислюється й обґрунтовується сукупність показників, першою чергою грошового потоку підприємства, та складаються відповідні фінансові документи. У цих планах визначається потреба підприємства у фінансових ресурсах, джерела їхнього формування та напрямки розподілу, склад активів і пасивів, доходів і витрат, рух грошових коштів тощо. В поточних планах кожен вид вкладень узгоджується з джерелами фінансування.

За змістом поточний фінансовий план може містити такі документи: баланс активів і пасивів; баланс доходів і витрат за всіма видами діяльності (план руху грошових коштів); розрахунки потреби в зовнішньому фінансуванні, формування та розподіл прибутку; розрахунки потреби в оборотних активах і джерел їх покриття; розрахунки амортизаційних відрахувань; розрахунки величини податків і обов'язкових платежів; розрахунки капітальних вкладень (інвестицій) і джерел їхнього фінансування; розрахунки провідних показників фінансового стану на кінець планового періоду.

Оперативний фінансовий план доповнює і деталізує поточний план. Він спрямований на фінансове забезпечення безперервної діяльності підприємства та контролю за надходженням і витрачанням грошових коштів протягом короткого часового періоду. До основних документів оперативного фінансового плану належать такі: платіжний календар; касовий план, план фінансування із зовнішніх джерел (кредитний план), розрахунки фінансового циклу. Докладніше зміст оперативного фінансового плану подається в підрозділі 11.4 цієї теми.

Однією з перспективних форм фінансового планування є бюджетування. Аналіз літератури переконує, що автори навчальних і спеціальних видань наводять різні визначення поняття "бюджетування". Традиційно бюджетування розглядають як процес планування майбутньої діяльності підприємства та її результатів за системою бюджетів. У сучасному розумінні бюджетування – це комплекс послідовних дій, скерованих на інтеграцію загальних функцій управління процесом формування, використання і руху фінансових ресурсів підприємства, відображених у показниках системи взаємопов'язаних бюджетів.

Головною ціллю бюджетування є забезпечення підприємства фінансовими ресурсами відповідно до потреби й економне їх використання шляхом оптимізації джерел формування і розміщення в майні, застосування прогресивних норм витрат усіх видів виробничих ресурсів, ліквідації чи доведення до мінімуму непродуктивних їх витрат і втрат тощо.

Бюджетування спрямоване на:

– конкретизацію й узгодження фінансових планів різного часового горизонту;
– чітке координування діяльності всіх управлінських і виробничих підрозділів у процесі розроблення та виконання бюджетів;
– удосконалення управління процесом бюджетування;
– стимулювання працівників за позитивні здобутки в розробленні і виконанні бюджетів.

Виокремлюють два способи бюджетування: традиційний і нуль-базис-бюджетування.

Невід'ємною складовою фінансового плану є його текстова частина, в якій характеризуються вхідні дані і методи визначення показників, а також містяться пояснення до розрахунків і припущення, на підставі яких здійснені обчислення показників та складені таблиці. У текстовій частині також наведені рівень і динаміка основних фінансових показників за минулі (три-п'ять) періоди та необхідні пояснення до них, вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на показники, причини їхньої зміни, резерви можливого покращення та шляхи їх реалізації.

Формуючи фінансовий план, необхідно керуватися тим, що величина витрат повинна відповідати величині доходів і надходжень коштів. Одне джерело формування фінансових ресурсів (прибуток) може покривати кілька видів витрат. Отже, в процесі складання фінансового плану необхідно забезпечувати взаємне узгодження певних витрат і джерел їхнього покриття.