Висновки

Фінансовий план є узагальню вальним розділом плану підприємства. У ньому взаємно узгоджуються показники всіх розділів плану у вартісному вираженні, визначаються всі джерела надходження фінансових ресурсів та напрямки їхнього використання для досягнення планових показників виробничо-господарської діяльності.

Фінансове планування спрямоване на визначення потреби підприємства у фінансових ресурсах, достатніх для фінансування виробничо-господарської діяльності, виконання платіжних зобов'язань, вирішення соціальних завдань. У фінансових планах визначені джерела формування і напрямки використання фінансових ресурсів.

Фінансове планування дозволяє підприємству прогнозуваги га управляти платоспроможністю, контролювати ліквідність і фінансову стійкість, обґрунтовувати доцільність використання джерел формування фінансових ресурсів, зміцнюючи на цій підставі свою конкурентоспроможність.

Поширення фінансового плану стримується недостатньою адаптованістю підприємств до теперішніх зовнішніх і внутрішніх умов господарювання та недостатнім рівнем знань фахівців про методи і засоби його розроблення.

Фінансове планування – це процес визначення потреби у фінансових ресурсах за джерелами їх формування і напрямками використання для забезпечення поточної діяльності та розвитку підприємства в плановому періоді в межах показників усіх інших розділів плану. Кінцевим результатом фінансового планування є складання фінансового плану, тобто документа, який утримує сукупність розрахунків збалансованих у часі взаємопов'язаних показників і форм, щодо потреби підприємства у фінансових ресурсах, джерел їхнього формування, розподілу і напрямків використання, руху грошових коштів у плановому періоді, їх взаємоузгодження з показниками інших розділів плану.

Фінансове планування тісно взаємопов'язане з плануванням виробничо- господарської діяльності підприємства. Усі його показники визначаються на підставі показників планів маркетингових досліджень, виробництва продукції і її збуту, витрат виробництва й інших.

Основними методами фінансового планування на підприємствах України є балансовий, розрахунково-аналітичний, метод оптимальних планових рішень та економіко-математичного моделювання.

Формування фінансового плану містить низку послідовних етапів.

У системі планування діяльності підприємства виокремлюють такі види фінансового планування: прогнозування, довгострокове, поточне, оперативне, бюджетування.

Кожен вид фінансового планування покликаний розв'язувати властиві йому завдання, містить певні форми і розрахунки показників та визначені часові горизонти планування.

Формуванню фінансових планів передує складання прогнозів. Розроблення фінансових прогнозів спрямоване на передбачення майбутнього фінансового забезпечення підприємства і його фінансового стану та на розв'язання інших непростих завдань. У фінансовому прогнозуванні доцільно застосовувати розроблені теорією і практикою різні методи.

До будь-якого фінансового прогнозу повинні входити визначення: величини необхідних грошових фондів протягом даною періоду; частини цих фондів, які будуть утворені з внутрішніх джерел; потреби в зовнішніх джерелах фінансування.

Основними документами фінансового прогнозу будь-якого підприємства є такі: прогноз обсягу продажів продукції; прогноз прибутків і збитків; прогноз грошових потоків; прогноз балансу активів і пасивів. Провідним документом фінансового прогнозу є прогноз продажів.

До основних документів поточного фінансового плану належать план грошових надходжень і платежів, плановий баланс активів і пасивів, визначення планової потреби підприємства у фінансових ресурсах, план з прибутку, визначення беззбиткового обсягу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг).

Зарубіжними та вітчизняними науковцями запропоновано різні методи визначення планової потреби підприємства у фінансових ресурсах. До найпоширеніших належать метод відсотка від обсягу реалізації та метод врахування оборотності грошей.

Вітчизняні підприємства традиційно визначають мінімальну потребу у фінансових ресурсах на створення виробничих запасів, незавершеного виробництва та готової продукції у вигляді нормативу оборотних коштів за відповідними елементами.

Кожне виробниче підприємство організовує свою діяльність з орієнтацією на сталий прибуток. Чільне місце у поточному фінансовому плані посідає планування формування і розподілу прибутку.

Узагальнювальними фінансовими показниками діяльності підприємства є валовий і чистий прибуток.

Планування прибутку як об'єкта оподаткування базується на поняттях, що відповідають чинному Податковому кодексу України. Плановий прибуток формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

Переважну частину прибутку підприємства отримують від реалізації товарів (робіт, послуг).

Основними методами планування прибутку є прямий, за розрахунками витрат на одну гривню продукції, та аналітичний. Планування прибутку містить також його розподіл.

Головна умова, якої слід дотримуватися при розподілі планового прибутку, забезпечення оптимального співвідношення між реінвестованою і споживаною частинами чистого прибутку.

Складовою частиною поточного фінансового плану, зокрема планування прибутку і грошових доходів та видатків, є розрахунки беззбиткового обсягу виробництва і реалізації (продажів) продукції. Його оцінка дозволяє передбачити в плані такий обсяг виробництва і реалізації продукції, який забезпечував би підприємству отримання прибутку та необхідні темпи його розвитку в майбутньому.

Завершальним етапом фінансового планування є оперативне планування. Його можна розглядати як процес синхронізації у часі грошових надходжень та витрат, визначення послідовності здійснення всіх розрахунків та розроблення заходів щодо запобігання відхилень від графіка надходжень платежів. Оперативний фінансовий план спрямований на безперервне забезпечення діяльності підприємства фінансовими ресурсами та контроль за надходженням і витрачанням грошових коштів.

Зазвичай у практиці діяльності підприємства складають основні документи оперативного фінансового плану, зокрема, платіжний календар, касовий план та кредитний план.

Невід'ємною складовою фінансового планування є бюджетування. Зараз у вітчизняній практиці воно, в західному його розумінні, знаходиться на стадії становлення і розвитку. Вітчизняним підприємствам необхідно інтенсивно розвивати сучасну технологію бюджетування і розробляти розгорнуту систему взаємопов'язаних бюджетів. Перехід до цієї технології потребує вирішення низки непростих проблем. Однак, результати її впровадження компенсують усі ці складності і незручності. Доказом цього є досвід зарубіжних і низки вітчизняних підприємств.

Оперативний контроль за фінансовим станом підприємства, його платоспроможністю також покладено не фінансовий відділ, а за його відсутності на бухгалтерію. Цей відділ на підприємстві щоденного аналізу оперативних матеріалів має можливість виявляти конкретні причини тимчасових фінансових ускладнень та ухвалювати оперативні рішення, скеровані на зміцнення фінансового стану, шляхом мобілізації внутрішніх резервів і реалізації інших заходів.