Зміст, завдання і порядок розроблення плану технічного й організаційного розвитку на підприємстві

Результати діяльності підприємства значною мірою визначаються організаційно-технічним рівнем, під яким розуміють ступінь досконалості ного технічного й організаційного розвитку.

Організаційно-технічний розвиток характеризується системою взаємопов'язаних рівнів конкурентоспроможності виробів, техніки, технології, організації праці, виробництва й управління тощо. Взаємодія цих складників відбивається у зміні показників ефективності діяльності підприємства.

Традиційно організаційно-технічний розвиток підприємства містить два основні складники:

– технічний рівень виробництва;
– рівень організації виробництва і праці.

Технічний рівень характеризується ступенем досконалості засобів і предметів праці, технологічних процесів, механізації й автоматизації виробництва, технічного озброєння праці, конкурентоспроможності продукції тощо.

Рівень організації виробництва і праці відображає ступінь прогресивності його форм та методів, що виявляються в розміщенні й оснащенні робочих місць за типовими проектами, в рівні спеціалізації виробничих підрозділів, у завантаженні устаткування за часом і за потужністю, в тривалості виробничого циклу виготовлення продукції, в ритмічності виробництва, у розподілі та кооперуванні праці, в обслуговуванні робочих місць тощо.

Між технічним і організаційним рівнем виробництва існує тісний взаємний зв'язок. Підвищення технічного рівня зумовлює зазвичай поліпшення організації виробництва і праці. Процес подальшого його вдосконалення на сучасних підприємствах характеризується все більшим застосуванням новітньої прогресивної техніки, підвищенням рівня культури виробництва, більш повною автоматизацією виробничих процесів. Перехід організаційно-технічного рівня на вищий ступінь зазвичай супроводжується покращенням умов праці, сприяє соціальному розвитку і зростанню економічних показників діяльності підприємства. Отже, організаційно-технічний розвиток підприємства – це процес його формування і постійного вдосконалення.

Слушна думка О.П. Степанова і Є.О. Тільного про те, що технічний розвиток має різні форми та охоплює різні стадії розвитку виробництва, які характеризують, з одного боку, техніко-технологічну базу підприємства, а з іншого – її удосконалення та нарощування. Виробничий процес на промисловому підприємстві відбувається постійно в усіх його підрозділах. Технічний же процес залежно від обсягу наявних ресурсів і орієнтації технічної політики відбувається періодично. Проте, загалом для підприємства він повинен носити безперервний характер. [113, с.225]

Організаційно-технічний рівень підприємства та його розвиток знаходиться в тісному взаємозв'язку і взаємозумовленості з економічним і соціальним рівнями та їхнім розвитком. Складниками економічного рівня та розвитку є реалізація функцій прогнозування і планування, обліку, аналізу та контролю, оплати праці, ціноутворення, фінансування, економічна ефективність використання всіх наявних ресурсів та діяльності підприємства в цілому.

Соціальний розвиток охоплює рівень і покращення умов праці та забезпечення постійної її безпеки, підвищення привабливості і змісту.

Однак, провідним чинником розвитку підприємства є організаційно-техніч- ий розвиток. Його наслідком є соціально-економічний розвиток, який, своєю чергою, істотно впливає на розвиток техніко-технологічного рівня підприємства.

Планування організаційно-технічного розвитку – це невід'ємна складова частина планування на підприємстві. За складом цей план на вітчизняних підприємствах в адміністративно-централізованій економіці містив комплекс організаційно-технічних заходів, які об'єднувались за такими підрозділами:

– створення, освоєння у виробництві нових виробів і підвищення рівня якості виробів, що виготовляються;
– впровадження прогресивної технології, механізації й автоматизації виробництва;
– капітальний ремонт і модернізація діючих основних засобів:
– удосконалення організації виробництва, управління і планування;
– впровадження наукової організації праці;
– заходи щодо економії матеріалів, палива й енергії;
– науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;
– основні показники техніко-економічного рівня виробництва і випущеної продукції;
– техніко-економічні результати впровадження заходів у всіх підрозділах.

Діяльність сучасного підприємства характеризується низкою особливостей. Основними серед них є:

– постійна мінливість умов, поведінки;
– висока гнучкість і переорієнтація виробництва, що дозволяє швидко змінювати асортимент продукції, адже життєвий цикл виробів став коротшим, а різноманітність їхнього асортименту й обсяг одноразових партій зростає
– значне ускладнення технології виробництва, що вимагає принципово нових форм контролю організації і розвитку праці;
– сувора конкуренція на ринку збуту продукції за споживача, що докорінно змінює ставлення до якісно-цінових характеристик виробів і вимагає організації післяпродажного обслуговування;
– істотна зміна витрат виробництва в бік їхнього зростання;
– невизначеність зовнішнього середовища.

За цих умов істотно зростає роль управління підприємством, що покликане обирати такі форми і методи своєї діяльності, які забезпечили б отримання прогозних чи планових результатів за раціональних витрат усіх виробничих ресурсів. А ці ресурси залежно від розміру підприємства вимірюються тепер сотнями тисяч або мільйонів гривень і водночас є вкрай обмеженими. Отже, управлінські рішення, що розробляються та ухвалюються керівниками і менеджерами, мають забезпечувати економне використання всіх видів наявних ресурсів і прибуткову діяльність підприємства. Це можливо за наявності досконалої сучасної системи управління і високопрофесійних управлінських працівників.

Вищевикладене доводить, що досконалість управління підприємством за сучасних умов господарювання є одним із провідних напрямків організаційно-технічного рівня підприємства і вимагає всебічного аналізу, оцінки та планування його розвитку на перспективу.

Як зазначалося вище, з розвитком ринкових відносин загострюється боротьба між виробниками продукції за споживача. Перемогти в ній зможуть ті підприємства, які здатні виготовляти і поставляти на національний та світовий ринок конкурентоспроможні вироби. Наразі українські підприємства виявилися надто залежними від світового господарства, а саме щодо експорту продукції, рівень конкурентоспроможності якої істотно відстає від світових стандартів. Пошук ефективних шляхів зростання конкурентоспроможності виробів у всьому світі вважають найважливішою проблемою. Для українських підприємств актуальність цієї проблеми істотно зростає за умов вступу України до СОТ та приєднання до ЄС.

Передумовою виробництва конкурентоспроможної продукції є забезпечення належного рівня конкурентоспроможності підприємства, який за сучасних умов слід розглядати як невід'ємну складову організаційно- технічного рівня підприємства.

На підставі вищезазначеного можна констатувати, що основними напрямками організаційно-технічного рівня за сучасних умов с:

– технічний рівень виробництва;
– рівень організації виробництва і праці;
– рівень досконалості управління підприємством;
– рівень конкурентоспроможності підприємства.

Дотримуючись програми дисципліни, ми зосередимо увагу на розгляді перших двох напрямків організаційно-технічного рівня. Рівень досконалості управління підприємством і його конкурентоспроможності виходять за межі програми. їхній зміст поданий у нашій роботі [84, с.242-253; 262-278].

Кінцевою ціллю цього розділу плану є забезпечення постійного організаційно-технічного розвитку підприємства, орієнтованого на зростання ефективності діяльності.

Основні завдання розроблення плану організаційно-технічного розвитку підприємства такі:

– забезпечення прискорення впровадження новітніх досягнень науки і техніки, передового вітчизняного та зарубіжного досвіду;
– виявлення та використання внутрішніх резервів підприємства;
– підвищення технічного рівня, організації виробництва і праці внаслідок розроблення і втілення в практичну діяльність підприємств ефективних організаційно-технічних заходів та інвестиційних проектів.

До плану організаційно-технічного розвитку необхідно зараховувати тільки ті заходи і проекти, які важливі для підприємства загалом або найбільш суттєві для окремих його підрозділів.

Вхідною інформацією для розроблення плану організаційно-технічного розвитку є прогнози, стратегічні і перспективні плани підприємства, бізнес- плани; результати закінчених власних, галузевих та інших галузей економіки науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; передбачені капітальні вкладення; матеріально-технічні ресурси і поточні витрати на розвиток техніки, удосконалення організації виробництва і праці; довготривалі діючі нормативи; результати аналізу виконання плану за попередній період і досягнуті показники техніко-економічного розвитку підприємства; матеріали оцінки рівня конкурентоспроможності продукції; підприємства; ліцензії, патенти, пропозиції винахідників і раціоналізаторів підприємства; завдання щодо виведення з виробництва чи модернізації застарілих виробів, що не користуються попитом на ринку; замовлення на створення нових видів продукції, з удосконалення нової техніки для інших підприємств – споживачів продукції; інша науково-технічна інформація; пропозиції виробничих і управлінських підрозділів підприємства та його працівників щодо організаційно-технічного розвитку; статистична (форма №3 – наука, форма №4 – НТ) звітність; відповідні нормативні документи; розрахунки економічної ефективності; дані оперативного обліку і позаоблікові матеріали – календарні графіки освоєння нової продукції, протоколи виробничо-технічних нарад; технічна і виробнича документація; огляди стану техніки і технології; техніко-економічні показники споріднених підприємств; різноманітна інформація щодо зовнішнього середовища підприємства та його конкурентоспроможності тощо. Складання плану організаційно-технічного розвитку підприємства містить такі етапи робіт;

– аналіз і оцінювання виконання цього розділу плану, передбаченого прогнозом, стратегічним, довгостроковим планом та виконання інших розділів плану в частині організаційно-технічного розвитку;
– оцінка досягнутого рівня показників організаційно-технічного розвитку;
– визначення переліку заходів щодо вдосконалення техніки, технології виготовлення виробів, організації їхнього виробництва і праці, які доцільно передбачити планом;
– розроблення проекту плану;
– визначення підсумкових результатів реалізації передбачених проектом плану заходів, їхній вплив на підвищення організаційно-технічного рівня та результати діяльності підприємства;
– коригування проекту плану, обговорення й ухвалення його остаточного варіант.

Планування організаційно-технічного рівня необхідно здійснювати комплексно у взаємозв'язку, тобто брати до уваги всі багаточисельні різноманітні фактори, які його формують. Це пояснюється тим, що покращити діяльність підприємства можливо тільки на підставі його комплексного розвитку. Наприклад, збільшити обсяги виробництва можна використовуючи сучасне високопродуктивне устаткування, з яким працюватимуть висококваліфіковані досвідчені робітники, забезпечивши його якісне своєчасне організаційно-технічне обслуговування, а також виконавши заздалегідь усі роботи з технічної та організаційної підготовки виробництва.

За неузгодженої зміни рівня часткових показників виникають непродуктивні витрати і втрати виробничих ресурсів. Комплексне планування організаційно-технічного рівня дозволяє виявити слаборозвинуті підрозділи матеріально-технічної та організаційної бази виробництва і на цій підставі передбачити в плані найбільш ефективне використання наявних ресурсів, що дозволить за оптимальних витрат досягнути найвищих результатів. Це особливо характерно для заходів з організаційного вдосконалення виробництва, впровадження наукової організації праці.

До складання плану організаційно-технічного розвитку підприємства необхідно залучити фахівців технічних, виробничих, економічних, фінансових та інших служб. Це дозволить розробити обґрунтований план.

До цього розділу плану доцільно зарахувати заходи, важливі для підприємства загалом, спроможні істотно підвищити технічний рівень, удосконалити організацію виробництва праці та управління, що фінансово забезпечені для практичної реалізації.

Система заходів з розвитку організаційно-технічного рівня підприємства слугує вхідною базою для розроблення планів виробництва продукції, матеріально-технічного забезпечення виробництва, персоналу і оплати праці, витрат виробництва та інших. Водночас план організаційно-технічного розвитку с результатом виконання всіх інших взаємопов'язаних розділів плану підприємства