< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Система показників оцінки організаційно-технічного і організаційного рівня виробництва

Багатофакторність і багатогранність організаційно-технічного рівня та його подальшого розвитку зумовлюють використання системи узагальнювальних показників для оцінки певних його напрямків. Кожен узагальнювальний показник формується під впливом кількох часткових (допоміжних) показників. З іншого боку, всі узагальнювальні показники доцільно систематизувати в одному інтегральному показникові, який дозволяє кількісно однозначно планувати різноманітні напрямки та процеси організаційно-технічного рівня і розвитку підприємства в цілому. Вибір цього показника є надзвичайно важливим і водночас складним завданням. Науковцями в різні часи пропонувалися різноманітні інтегральні показники організаційно-технічного рівня і розвитку підприємства. Кожен з них мав переваги і недоліки та передбачався для застосування в певних умовах виробництва, наприклад, з урахуванням особливостей підприємства конкретної галузі промисловості. Безумовно, специфіку діяльності підприємства при виборі згаданого інтегрального показника потрібно брати до уваги. Проте, цей показник має бути універсальним з точки зору можливості його застосування підприємствами різних галузей. Будь-який інтегральний показник організаційно-технічного рівня і розвитку підприємства не може бути абсолютно точним. Однак, він має відповідати таким вимогам:

  • – мати кількісне вираження у вигляді відносної величини;
  • – відображати якісні зрушення, що характеризують технічний, організаційний, економічний та соціальний розвиток підприємства;
  • – інтегрувати різні напрямки діяльності та розвитку підприємства;
  • – забезпечувати єдиний метод оцінювання різних видів продукції, виробництв і підприємства загалом;
  • – відповідати практичним вимогам планування (обліку й аналізу);
  • – доповнюватися системою універсальних і часткових показників.

На наш погляд, найбільш повно згаданим вимогам відповідає показник часткового прибутку від звичайної діяльності до оподаткування за певну одиницю часу (місяць, квартал, рік). Цей показник можна визначити за класичним виразом:

(13.1)

де- частковий прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

за одиницю часу, тобто величина прибутку на одного середньооблікового

працівника;

  • - загальний прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;
  • - середньооблікова кількість працівників підприємства.

Наведений показник має кількісне вираження і є відносним. В його основу покладено прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, який акумулює результати господарювання за всіма видами діяльності підприємства. Економічний зміст прибутку полягає в тому, що в ньому втілюється економія живої та уречевленої праці і, отже, весь комплекс організаційно-технічпих та інших заходів, спрямованих на отримання найбільш бажаних результатів за доцільних витрат ресурсів. Прибуток виступає головною метою та провідним спонукальним мотивом започаткування і діяльності підприємства, є основним (нерідко єдиним) внутрішнім джерелом фінансування його поточного і перспективного розвитку та задоволення соціальних потреб колективу. Провідна роль прибутку в діяльності підприємства також зумовлена низкою інших важливих причин.

При визначенні часткового прибутку також береться до уваги середньо- облікова кількість працівників підприємства (знаменник формули 13.1), яка значною мірою визначається продуктивністю їхньої праці. Остання зумовлюється організаційно-технічним, соціально-економічним рівнем підприємства та ефективністю управління ним. У свою чергу', зростання продуктивності праці є основним чинником збільшення обсягу виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг). Отже, запропонований нами інтегральний показник планування відображає якісні зрушення в усіх видах діяльності та напрямках розвитку підприємства. Правомірність цього інтегрального показника також обгрунтовується простотою обчислення на підставі наявної звітної інформації та відповідністю до практичних вимог, адже вхідні показники для його розрахунку плануються, обліковуються і є об'єктом фінансово-економічного аналізу на кожному підприємстві. І нарешті, перевага запропонованого інтегрального показника в тому, що він може розглядатися як один з узагальнювальних показників ефективності діяльності підприємства.

Однак, зазначимо, що річний (квартальний) частковий прибуток до оподаткування, незважаючи на всі його переваги, не може претендувати на абсолютність. Проте, він найкраще відповідає вимогам, що висуваються до інтегрального показника. Схематично систему показників планування організаційно-технічного рівня підприємства та його розвитку подано на рис. 13.1.

Система показників організаційно-технічного розвитку

Рис. 13.1. Система показників організаційно-технічного розвитку

Ринкові відносини зумовлюють зміну та вдосконалення методів оцінювання організаційно-технічного рівня та розвитку підприємства. Для його вимірювання поряд з традиційними все частіше використовуються показники, що оцінюють напрямки організаційно-технічного рівня (розвитку), притаманні ринковому середовищу. Як відзначалося, серед них на особливу увагу заслуговують рівень конкурентоспроможності підприємства та ефективність управління ним і його структурними підрозділами.

В останні роки істотно підвищилася роль показників економічної доцільності і прибутковості інвестиційних проектів, спрямованих на організаційно-технічний розвиток підприємства. Крім того, з'явилася необхідність підсилити роль показника продуктивності праці. Особлива увага приділяється рівневі конкурентоспроможності продукції підприємства, її частині, що продається на міжнародному ринку тощо.

Організаційно-технічний рівень виробництва потрібно планувати за достатньо дієвою єдиною системою показників, які можна об'єднати в кілька таких груп:

  • – абсолютні показники, наприклад, кількість: прогресивних технологічних процесів, або одиниць автоматичного устаткування, виробничих підрозділів, ланок управління, найменувань конкурентоспроможної продукції; тривалість виробничого циклу; трудомісткість виготовлення продукції; середній розряд робіт;
  • – показники, які характеризують технічний рівень виробництва – частина продукції, виготовленої за сучасними технологіями, показники фондо- і енергоозброєння праці, коефіцієнт електро-озброєння одного робітника (працівника), автоматизації виробництва, відсоток прогресивного устаткування, віковий склад устаткування тощо;
  • – показники, які оцінюють технічний рівень (якість, конкурентоспроможність) виробів – надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність технічних виробів, частина нової продукції, що користується підвищеним попитом у споживачів, частина конкурентоспроможних виробів, частина продукції, що направляється на експорт, втрати від браку, кількість рекламацій, повна трудомісткісгь тощо;
  • – показники, що оцінюють рівень організації виробництва – коефіцієнт використання виробничої потужності, рівень використання технічних параметрів технологічного устаткування, наявність та повторне використання відходів виробництва, тривалість виробничого циклу;
  • – показники, що вимірюють рівень організації та ефективності управління – частина управлінських працівників у обліковій кількості персоналу підприємства, частина нормованих робіт у трудомісткості управління, рівень автоматизації управлінських робіт, витрати на управління та їхня економія, строк окупності витрат на проекти щодо вдосконалення управління тощо;
  • – показники ефективності виробництва, наприклад, продуктивність праці, фондовіддача, матеріаловіддача, часткова трудомісткість і капіталомісткість продукції, витрати на гривню реалізованої (випущеної) продукції, рентабельність: витрат, продажу, основних засобів і оборотних активів, ресурсів (матеріальних, праці), капіталу.

Дослідженнями доведено, що 87% припадає на відносні показники характеристики організаційно-технічного розвитку підприємства і лише 13% – на абсолютні. Це співвідношення правильне, оскільки абсолютні показники відображають переважно масштаби підприємства і не здатні достатньо повно оцінювати його організаційно-технічний розвиток.

Традиційно найбільша кількість показників характеризувала якість продукції, ефективність і технічний рівень виробництва. Показникам рівня організації виробництва, праці та управління відводилося незначне місце. Проте, конкурентне ринкове середовище вимагає перегляду структури і складу системи цих показників на користь підвищення їхньої кількості для виміру саме рівня організації виробництва на підприємстві та ефективності управління. Зовнішні та внутрішні умови функціонування сучасних виробничих підприємств зумовлюють необхідність ретельно аналізувати та планувати організаційні умови їхньої діяльності і рівень організації та ефективності управління. Адже ці напрямки розвитку підприємства за мінімальних витрат здатні забезпечити істотні позитивні результати.

На кількість показників і їхній склад впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Природно, що менш складні у виробничому аспекті підприємства вимагають меншої кількості показників, ніж машинобудівні.

Цілком очевидно, що залежно від галузевої належності конкретного підприємства, складності виробництва, призначення продукції та інших факторів перелік та зміст показників буде різним. Наприклад, на підприємстві електроенергетики відпадає необхідність у показниках, які оцінюють технічний рівень продукції.

Формування системи планових показників рівня організаційно-технічного розвитку підприємства має ґрунтуватися на єдиних принципах, а саме:

  • – кожен показник, що зараховується до системи, повинен вимірювати певні його аспекти. Водночас необхідно намагатися, щоб система показників охоплювала всі основні напрямки діяльності підприємства і комплексно оцінювала його організаційно-технічний рівень;
  • – для оцінювання окремих аспектів організаційно-технічного рівня необхідно використовувати оптимальну кількість показників (три-п'ять);
  • – до системи мають входити не лише абсолютні за своїм значенням показники, а й відносні, які виражають співвідношення між певними абсолютними показниками, а також структурні показники, що визначають частину конкретного елемента (складника) в загальній сукупності – відсоток автоматів у парку діючого устаткування, частина основних робітників у загальній кількості працівників та інші.

Значення кожного показника для оцінювання організаційно-технічного рівня зумовлюється ступенем відображення ним певних процесів, що відбуваються на підприємстві, ступенем впливу на загальну оцінку цього рівня і можливістю подальшого його використання для планування та ухвалення відповідних рішень.

Узагальнювальні показники відображають низку інших часткових (додаткових) показників, і в цьому їхня перевага. Проте, синтез, дозволяючи отримати зручну однозначну оцінку, разом з тим позбавляє можливості розглянути ті вхідні, частіше за все натуральні, показники, які зумовили величину узагальнювального показника і рівень оцінювання. Тому, віддаючи перевагу узагальнювальним показникам з метою відображення в них окремих чинників виробництва, до системи потрібно вводити певну кількість найважливіших часткових показників. Наприклад, включаючи до системи показник прибутку, також доцільно брати до уваги показник економії виробничих ресурсів.

Показники економії за конкретними статтями витрат впливають на величину прибутку по-різному: залежно від їхньої частини в собівартості продукції (витратах виробництва). Наприклад, для матеріаломістких виробництв зростанню прибутку найбільше сприятиме економія сировинно-матеріальних ресурсів. Цю економію, своєю чергою, буде зумовлювати впровадження новітніх безвідходних (маловідходних) технологій. Отже, система показників повинна містити показники оцінювання рівня технології. У трудомісткому виробництві зниження собівартості продукції і відповідно збільшення прибутку буде досягатися внаслідок економії ресурсів праці. Провідним показником ефективності використання працівників підприємства є продуктивність праці. На її рівень суттєво впливає рівень механізації й автоматизації виробництва. Отже, відповідні показники визначення цього рівня повинні займати належне місце в системі. Таким чином, на підставі структури собівартості продукції (витрат виробництва) при формуванні системи показників оцінювання організаційно- технічного розвитку підприємства перевагу слід віддати тим показникам, які вимірюють провідні статті витрат у їхній загальній структурі.

Система показників планування організаційно-технічного розвитку повинна не просто констатувати стан (досягнення, резерви) розвитку підприємства, а й стимулювати працівників, насамперед, керівників і спеціалістів, до прискорення цього розвитку.

До вимог щодо відбору показників для включення до системи планування організаційно-технічного рівня слід зарахувати перевірку їхньої (показників) вірогідності. Адже будь-який показник обчислюється з певною точністю, ступінь якої залежить від відповідності вхідної інформації реальному стану справ і від методів проведення розрахунків. Практичний досвід переконує, що досить часто розрахунки показників обґрунтування доцільності й ефективності впровадження нової техніки та інших заходів щодо організаційно-технічного розвитку підприємства є завищеними. Реальні показники від їхньої реалізації нижчі за передбачені проектом чи планом.

Отже, підвищення вірогідності отриманих результатів розрахунку показників організаційно-технічного розвитку є нагальною необхідністю, і цю обставину необхідно брати до уваги при виборі системи показників. Так, якщо на підприємстві не налагоджено чіткий облік використання устаткування за часом і продуктивністю, то недоцільно відображати недостатньо вірогідну інформацію про рівень його використання у звітних документах, і на їхній підставі робити певні висновки.

Проте, підвищення вірогідності показників має обмежуватися допустимою трудомісткістю їхнього розрахунку. Обмежитися необхідно тим результатом, який дозволяє отримати достатньо точні дані за економічно виправданих витрат часу і засобів. Отже, загальне рішення щодо відбору конкретного показника до системи має грунтуватися на попередньому зіставленні (за значенням) вимог, що висуваються до показників. В одному випадку, залежно від конкретних умов виміру рівня організаційно-технічного розвитку підприємства або завдань, на розв'язання яких спрямований цей вимір, нахил робиться на стимулюючу роль показників, в іншому випадку – на можливості їхнього використання в аналітичних розрахунках і планових документах.

Показників, що характеризують виробництво, зокрема і діяльність підприємства загалом, надзвичайно багато. Тому вибір їх для включення до системи аналізу, оцінювання та планування організаційно-технічного розвитку доцільно здійснювати методом виключення, тобто в процесі огляду переліку показників послідовно відкидають спочатку великі їхні групи, а потім – конкретні показники. Такий підхід дозволяє виключити можливість випадково знехтувати будь-яким потрібним показником.

Вирішальне значення для правильного відбору показників аналізу та планування рівня організаційно-технічного розвитку підприємства має наявність суворої системи, яка грунтується на класифікації показників або, в крайньому випадку, на їхньому групуванні з урахуванням усіх ознак.

Від того, наскільки успішно реалізуються завдання добору і впорядкування показників та способів їхнього розрахунку, залежить якість розв'язання багатьох подальших проблем організаційно-технічного розвитку підприємства, аналіз, оцінювання і планування його рівня.

Спочатку всі показники доцільно згрупувати за класифікаційними ознаками, кожна з яких відображає конкретну властивість цього показника.

Очевидно, з точки зору структури організаційно-технічного рівня підприємства та його подальшого розвитку, найважливішою ознакою групування показників є функціональна спрямованість.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >