Показники бізнес-плану і методи їхнього розрахунку

Мета бізнес-плану – переконливо довести, як грошові кошти інвестора, вкладені в бізнес-проекг, перетворяться на ще більшу суму грошей для нього (рис. 14.4). Іншими словами, інвестор повинен побачити прибуток не після, а до того, як авансує грошові кошти в конкретний бізнес-проект.

У цьому контексті особливого значення набуває обгрунтування економічної доцільності і ефективності бізнес-гтроеюу. Це стосується, першою чергою, визначення собівартості нового виробу та показників економічної ефективності бізнес-проекту. Розглянемо методи обчислення цих показників більш докладно.

Через недостатність вхідної інформації прогнозна чи планова собівартість продукції при складанні бізнес-планів розраховується наближеними методами. Усі ці методи грунтуються на аналізі собівартості аналогічних за конструкцією і призначенням виробів, що вже виготовляються підприємством і використовуються споживачами.

Найбільш поширені наближені (спрощені) методи обчислення собівартості технічних виробів довготривалого використання – параметричний метод і метод структурної аналогії.

Рис. 14.4. Рух грошових коштів, інвестованих у бізнес-проект

В основу параметричного методу покладено розрахунок собівартості нового виробу на підставі його найважливіших характеристик. Різновидами параметричного методу є кореляційне моделювання і метод питомих витрат.

Метод кореляційного моделювання грунтується на теорії кореляції і передбачає побудову парної чи багатофакторної моделі. Ця модель відображає форму залежності та щільність кореляційного зв'язку між собівартістю виробу й основним Його параметром (парна модель) чи кількома важливими параметрами (багатофакторна модель). Уже на початкових стадіях розроблення виробу можна скористатися цією моделлю, якщо відомі певні його параметри.

Сутність методу питомих витрат полягає в обчисленні собівартості на одиницю основного конструктивного параметра виробу (маса, потужність, продуктивність тощо).

Більш докладно сутність методів кореляційного моделювання й питомих витрат подано в роботі [44, с. 172-173].

Метод структурної аналогії грунтується на зіставленні й аналізі структури виробничої чи повної собівартості нового й аналогічного за конструктивними ознаками виробу. Застосування цього наближеного методу правомірне з огляду на те, що в новому та аналогічному виробах зберігається в певних межах структура окремих калькуляційних статей витрат.

При застосуванні методу структурної аналогії собівартість нового технологічного виробу (верстата, приладу, машини тощо) () визначається за виразом:

(14.1)

де– витрати за певного калькуляційною статтею в новому виробі;

– частина витрат за певного калькуляційною статтею в собівартості аналогічного виробу.

Як відомо, найбільшу частину в структурі собівартості технічних виробів складають витрати на матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби. Інформація для розрахунку цих статей витрат відома вже на початкових стадіях розроблення нового виробу. Тому саме за цими статтями витрат зазвичай визначають собівартість.

Отже, у випадку структурної аналогії за статтями калькуляції формула розрахунку собівартості нового виробу набуде вигляду:

(14.2)

де- витрати на матеріали, купівельні напівфабрикати і

комплектуючі вироби в новому виробі;

- частина витрат на матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби в собівартості виробу-аналога.

Приклад 14.1. Підприємство планує освоїти випуск магнітометричної установки. Орієнтовна вартість основних матеріалів і комплектуючих виробів відповідно до конструкторської документації та середніх цін складе 1638 грн, частина основних матеріалів у собівартості магнітометричної установки- аналога складає 55%.

Обчислити собівартість нової магнітометричної установки за наближеним методом структурної аналогії.

Розв'язання

Для визначення собівартості нової магнітометричної установки скористаємося формулою 14.2.

Отже, орієнтовна собівартість нової магнітометричної установки становить 2978 грн.

Точність розрахунку зростає в міру збільшення частини витрат на матеріали і комплектуючі вироби в собівартості нового виробу. Якщо ж частина витрат на матеріали і комплектуючі вироби в собівартості нового виробу невисока (наприклад, менше 25%), то розрахунок за формулою 14.2 може бути помилковим. У цьому випадку краще скористатися формулами 14.3-14.8, наведеними нижче.

На підставі структурної аналогії за статтями калькуляції можна записати:

(14.3)

де- основна заробітна плата основних робітників на виготовлення

нового виробу;

- частина основної заробітної плати основних робітників у собівартості аналогічного виробу.

Перемноживши обидві частини рівняння 14.3 на (), отримаємо

такий вираз :

(14.4)

Скориставшись методом структурної аналогії, виробничу собівартість нового виробу () можна визначити за формулою:

(14.5)

де А – відсоток нарахувань на заробітну плату;

Б – відсоток загальновиробничих витрат

Після заміни ()на () отримаємо такий вираз:

(14.6) або

(14.7)

За необхідності за методом структурної аналогії можна визначити повну собівартість нового виробу () за формулою:

(14.8)

де В – відсоток адміністративних витрат,

Г – відсоток витрат на збут.

Приклад 14.2. Нове підприємство планує освоїти випуск генератора, який буде більш надійним та дешевшим у використанні в зіставленні з існуючими аналогами. Орієнтовна вартість матеріалів і комплектуючих виробів на його виготовлення складе 752 грн. їхня середня частина в собівартості аналогічних за призначенням генераторів – 47%, а середня частина основної заробітної плати основних виробничих робітників - 19%. Загальновиробничі, адміністративні витрати та витрати на збут складуть 137%, 43% та 10% відповідно. Відсоток нарахувань на заробітну плату прийняти відповідно до чинного законодавства.

Обчислити виробничу та повну собівартість нового генератора за методом структурної аналогії.

Розв'язання

1. Визначимо основну заробітну плату основних виробничих робітників у новому генераторі за формулою 14.4 на підставі вхідних даних:

2. За формулою 14.6 обчислимо виробничу собівартість нового генератора:

Виробничу собівартість нового генератора також можна розрахувати за виразом 14.7:

3. Обчислимо повну собівартість нового генератора за формулою 14.8:

Отже, орієнтовна повна собівартість нового генератора складе 3710,6 грн. Вона є базовою для обчислення прогнозної ціни на цей генератор.

Розрахунки собівартості нового виробу за наведеними виразами 14.2-14.8 правомірні за двох наступних умов:

• 1) якщо новий виріб і виріб-аналог зіставні за конструктивними і експлуатаційними ознаками;
• 2) якщо числові значення всіх складників собівартості нового виробу, за винятком витрат на матеріали і купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, приймати на рівні відповідних витрат виробу-аналога.

Реалізація масштабних бізнес-проектів потребує істотних реальних інвестицій, які зазвичай повністю чи переважно формуються за рахунок зовнішніх джерел фінансування. Для обгрунтування їхньої економічної доцільності і ефективності використовують систему показників, до яких належать: чиста поточна (теперішня) вартість, дисконтована поточна (теперішня) вартість, строк окупності інвестицій, дисконтований строк окупності інвестицій, внутрішня норма рентабельності, індекс рентабельності тощо.

Чиста поточна (теперішня) вартість – це різниця між дисконтованою поточною (теперішньою) вартістю (ДТВ) грошових надходжень за проектом та інвестиційних поточних витрат (капітальних вкладень) (ПВ). Вона обчислюється за формулою:

(14.9)

де н – кількість років у розрахунковому періоді;

– поточна (теперішня) вартість грошових надходжень у k-му році;

і –прийнята ставка дохідності, тобто ставка відсотків у вигляді десяткового дробу.

За однакових щорічних початкових грошових надходжень від реалізації проекту строк окупності визначається в такий спосіб:

(14.10)

Якщо ж грошові надходження в певні роки суттєво розбігаються, то потрібно проводити більш точні розрахунки. Зокрема, прямим підрахунком визначається кількість років, протягом яких початкові інвестиції в проект погашатимуться грошовими надходженнями від його використання.

Для отримання реальних результатів обчислюється дисконтований строк окупності (), який враховує поточну (теперішню) вартість майбутніх грошових надходжень за виразом:

(14.11)

– За умови, що загальна сума інвестицій вкладається в проект на початку його здійснення.

Якщо початкові інвестиції вкладаються в проект частинами протягом кількох років, то їх також потрібно дисконтувати.

Дисконтування зменшує грошові надходження, тому дисконтований строк окупності інвестиційного проекту більш тривалий, ніж строк окупності, визначений на підставі поточних витрат і поточних грошових надходжень (доходів).

Індекс рентабельності інвестиційних альтернативних проектів розраховується за виразом:

(14.12)

Можна також обчислити індекс дохідності інвестицій у втілення проекту () за формулою:

(14.13)

Приклад 14.3. Для втілення бізнес-проекгу підприємству потрібно реалізувати інвестиційний проект. Є три альтернативні проекти А, В і С з однаковою сумою капітальних вкладень – 250 тис. грн, але різними річними доходами. На підставі вхідних даних (табл. 14.1) необхідно визначити показники чистої поточної (теперішньої) вартості (ЧТВ), строку окупності (), дисконтованого строку окупності () та індексу прибутковості (IP) інвестиційних проектів А, В і С. Дисконтна ставка складає 12%.

Таблиця 14.1

Початкові інвестиційні вкладення (-) і грошові надходження (+,-), грн

Розв'язання

1. Визначимо дисконтовану поточну (теперішню) вартість грошових надходжень за проектами, скориставшись першою частиною формули 14.9:

2. Визначимо чисту поточну (теперішню) вартість грошових надходжень за проектами за виразом 14.9:

3. Визначимо строк окупності інвестиційних поточних витрат за проектами за формулою 14.10:

Оскільки за всіма проектами сума початкових інвестицій і загальна сума грошових надходжень однакова, то строк окупності за кожним з трьох альтернативних проектів також однаковий (2 роки).

4. Визначимо дисконтований строк окупності за альтернативними проектами за формулою 14.11:

5. Розрахуємо індекс рентабельності інвестиційних альтернативних проектів за виразом 14.12:

6. Обчислимо індекс дохідності інвестицій у втілення проекту () за виразом 14.13:

Визначені показники ефективності кожного інвестиційного проекту потрібно зіставити з оптимальними значеннями, зокрема:

• – чиста поточна (теперішня) вартість грошових надходжень за проектом мас бути додатною і якомога більшою;
• – індекс рентабельності маг бути більшим за одиницю;
• – дисконтований строк окупності не повинен бути занадто великим (не більше п'яти років).

Керуючись цими положеннями і результатами розрахунку показників, приходимо до висновку, що найбільш економічно доцільно реалізовувати інвестиційний проект В, оскільки його втілення може забезпечити найбільшу чисту теперішню вартість грошових надходжень (151061 грн), найвищий індекс рентабельності (1,6) та найменший дисконтований строк окупності (2,5 роки) в зіставленні з проектами А і С. Величина всіх розрахованих показників за проектом В істотно перевищує їхнє оптимальне значення.

Важливим показником оцінювання інвестиційного проекту е його внутрішня норма прибутковості (дохідності) (ВНП). Цей показник характеризує ставку дисконту, за якої загальні дисконтовані грошові надходження (грошовий потік) від проекту протягом строку його дії дорівнюють початковим інвестиційним витратам. Словом, це ставка дисконту, за якої чиста теперішня вартість (ЧТВ) дорівнює нулю. Внутрішня норма прибутковості визначає максимально прийнятну ставку дисконту, за якої можна інвестувати кошти без будь-яких втрат для власника. Значення внутрішньої норми прибутковості можна визначити з рівняння:

(14.14)

За економічною сутністю цей показник оцінює очікувану норму прибутковості або максимально допустимий рівень інвестиційних витрат на оцінюваний проект.

Значення цього показника може визначатися або методом підбору, або на підставі застосування відповідних комп'ютерних програм.

Внутрішню норму прибутковості можна знайти в такий спосіб:

(14.15)

де- чиста теперішня вартість інвестиційного проекту, визначена на підставі ставки дисконту;

• – чиста теперішня вартість інвестиційного проекту, визначена на підставі ставки дисконту;
• - ставка дисконту, за якої ЧТВ>0;
• - ставка дисконту, за якої ЧТВ<0.

При порівнянні кількох інвестиційних проектів перевагу віддають проекту з найвищою внутрішньою нормою прибутковості.

Приклад 14.4. Для започаткування підприємницької діяльності необхідно реалізувати бізнес-проект щодо придбання та встановлення технологічного устаткування. Є два можливих інвестиційних проекти. На підставі даних, наведених у табл. 14.2, необхідно:

• 1) розрахувати показники внутрішньої норми прибутковості (ВНП) і дисконтованого строку окупності (ДТок) інвестиційних проектів А і В на підставі проектної ставки дисконту 15% і 20%;
• 2) обгрунтувати вибір найвигіднішого інвестиційного проекту.

Таблиця 14.2

Початкові інвестиційні витрати (-) і грошові надходження (+), грн

Розв'язання

1. Розрахуємо чисту поточну теперішню вартість грошових надходжень за інвестиційними проектами А і В на підставі проектної ставки дисконту 15% і 20% за формулою 14.9:

2. Розрахуємо внутрішню норму прибутковості за інвестиційними проектами А і 6 за формулою 14.15:

Розрахуємо дисконтований строк окупності за інвестиційними проектами А і В за виразом 14.11:

На підставі оптимальних значень показників ефективності інвестиційного проекту і результатів розрахунків показників можна констатувати, що чиста поточна вартість проекту А за проектною ставкою дисконту 15% є більшою за одиницю (1821 грн), а за ставкою дисконту 20% – меншою за одини цю (-14025 грн). Отже, за цією ставкою реалізувати проект А недоцільно.

Чиста поточна вартість проекту В за ставкою дисконту 15% істотно перевищує одиницю (21260 грн), а за ставкою дисконту 20% має від'ємне значення (-770 грн), тобто за такого значення ставки дисконту інвестувати кошти в проект В також недоцільно.

Внутрішня норма прибутковості за інвестиційним проектом В складає 0,2, що перевищує цей показник за проектом А в разу.

Дисконтовані строки окупності за інвестиційним проектом В трохи менші, ніж відповідні показники проекту А.

Отже, найвигідніше реалізувати інвестиційний проект В за ставкою дисконт)' 15%.

Прийняття рішень щодо втілення бізнес-проектів (планів) здійснюється зазвичай за невизначеності умов, тобто коли треба брати до уваги кілька гіпотетичних ситуацій щодо стану зовнішнього середовища. Якщо може бути задана ймовірність настання тієї чи іншої ситуації, то це називають прийняття рішення щодо реалізації бізнес-проекту за умов ризику. Для цих випадків за допомогою методів математичної статистики кількісно визначається оцінка настання (отримання) цільового ефекту.

У процесі обгрунтування економічної доцільності і ефективності подібних проектів обчислюють очікуване значення надходження готівки (), рівень ризику (середнє квадратичне відхилення) () і коефіцієнт варіації (КВ).

Очікуване значення надходження готівки визначається в такий спосіб:

(14.16)

де- значення надходження готівки за і-тим варіантом;

- імовірність настання і-го варіанту.

Абсолютною мірою ризику є середнє квадратичне відхилення. Чим вище його значення, тим вищим є ризик. Середнє квадратичне відхилення обчислюється як квадратний корінь із середньозваженого квадрату відхилень від очікуваного значення, тобто:

(14.17)

Коефіцієнт варіації є мірою відносної дисперсії (відносний ступінь ризику) і визначається за виразом:

(14.18)

Приклад 14.5. Підприємницьку ідею можна реалізувати за допомогою двох інвестиційних проектів А і В. Надходження щорічної готівки протягом чотирьох років за обома проектами передбачається в таких розмірах (тис. грн):

Вибрати менш ризикований інвестиційний проект за показниками середнього квадратичного відхилення і коефіцієнта варіації.

Розв'язання

1. Визначимо очікуване значення надходження готівки за проектами за формулою 14.16: проект А:

проект В:

2. Знаходимо середньоквадратичне відхилення за формулою 14.17:

проект А:

3. Визначимо коефіцієнт варіації за виразом 14.18.

Отже, інвестиційний проект А більш ризикований у зіставленні з проектом В, оскільки його середньоквадратичне відхилення має значно вище значення (151,74), ніж проект В (58,31). Рівень ризику за проектом А також є вищим внаслідок того, що в нього вище значення коефіцієнта варіації (0,42) в зіставленні з проектом В (0,13). Отже, доцільно реалізувати інвестиційний проект В.

Якщо бізнес-план спрямований на освоєння виробництва нової продукції, то в процесі його розроблення необхідно провести розрахунки показників сегментації ринку.

Обгрунтованість та ефективність бізнес-планів суттєво зростає за умов автоматизації процесів їхнього розроблення. Зараз в Україні для автоматизації бізнес-планування інвестиційних проектів найчастіше використовують такі пакети прикладних програм: COMFAR (Computer model for beasibility analysis and reporting) і PROSPIN (Project profile screening and preappraisal information system), створені при UNDO – організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку, пакет "Альт-Инвест" фірми "Альт" (Санки-Петербург) та пакет "Project Expert" фірми "Рто-Invest Consulting". Докладну характеристику цих та інших програмних продуктів подано у праці [115, с.479-492].