< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Фізична культура і спорт в Україні

План

  • 1. Історія загальної фізичної культури.
  • 1.1. Політика, ідеологія та релігія.
  • 1.2. Соціально-економічні чинники.
  • 1.3. Історичні витоки фізичного виховання в Україні.
  • 2. Організаційна структура фізкультурного руху в Україні.
  • 3. Система фізичного виховання в Україні, її мета та завдання.
  • 3.1. Завдання фізичного виховання.
  • 3.2. Основні приципи фізичного виховання.
  • 3.3. Програмне та нормативне забезпечення фізичного виховання.

Питання для самостійної роботи.

Історія загальної фізичної культури

Фізичне виховання зароджувалося у підвалинах суспільства та є продуктом тієї суспільної формації, у якій воно існує.

В процесі розвитку та удосконалення педагогічних і соціальних систем фізичного виховання та набування духовних і матеріальних цінностей формується фізична культура – сукупність спеціальних, духовних і матеріальних цінностей і засобів їх використання в процесі фізичного виховання.

Численні дослідження свідчать, що здебільшого активно впливали на формування соціальних систем фізичного виховання військові кола. їхня діяльність щодо стимулювання спортивного руху виявилась у багатьох країнах вирішальною не тільки для популяризації та розвитку фізичної культури і спорту, а й їхньої організаційної структури, морально-психологічної атмосфери, що домінувала у спортивних організаціях. Таким чином, військові кола поряд із аристократією виступали у ролі меценатів спортивного руху і мали змогу із середини визначати ідеологічний характер та напрям діяльності спортивних організацій та клубів.

З іншого боку, народні маси також перетворювали заняття фізичними вправами і систему їх організації у засіб боротьби за свою незалежність.

Так, сокольська система виховання, що брала початок з Чехії (1862 р.), увібрала в себе прогресивний досвід швецької, німецької, французької та інших систем. Поява сокольства обумовлена подіями того часу: революційними подіями 1848-1849 pp., крахом феодальної системи, посиленням національно-визвольної боротьби. На думку угорського дослідника Л.Куна, обставини зародження спортивного- гімнастичного руху „Сокіл” були пов'язані з боротьбою слов'янських народів з імперією Габсбургів за культурну автономію, а у перспективі – за національну незалежність.

Уся діяльність військових у галузі фізичної культури і спорту так чи інакше була пов'язана із забезпеченням армії, що мала потребу у добре фізично підготовлених новобранцях.

Ще у роки Першої світової війни П'єр де Кубертен заявив, що спортивний рух і спортивні організації всупереч їхнім цілям і принципам використовуються для ведення війни. І це було не випадковістю, те саме, але у більш значниз масштабах, мало своє повторення у роки другої світової війни. У зв'язку з цим слід навести слова Флоренс С. Фредріксон, сказані нею з приводу використання нацистами спортивних організацій у військових цілях: „...якщо ми хочемо зрозуміти, яку роль у системі нацистської культури відігравав спорт, то не стільки важливо знати те, які види спорту культивувались більше, як те, якими шляхами та з якими цілями” (Воль, 1979).

Елементи мілітаризації й фашистизації спорту можна відмітити не тільки у спортивному русі фашистської Німеччини.

Види й особливості фізичних вправ, які культивуються в різних країнах, формувалися під впливом соціально-культурної системи, в умовах якої відбувався їхній розвиток. Навіть такий елементарний вид моторної діяльності, як ходьба, визначається культурною та соціальними системами. Найбільш показово це спостерігається у ізраїльтян єменського походження. Через те, що в Ємені ізраїльтяни знаходилися у становищі вигнанців і кожен місцевий житель міг безкарно їх вдарити, вони пересувалися підтюпцем. Урешті-решт такий спосіб пересування став складовою частиною їхньої культури. І хоча в Ізраїлі вони живуть у зовсім інших умовах, у них збереглася стрімка хода.

Завезене з Англії до Америки регбі, зазнавши суттєвих змін, перетворилось в американський футбол, який може бути відображенням основних рис культури американців.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >