< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Організаційні засади, структура і матеріальна основа розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні

План

  • 1. Структура, взаємозв'язок і характер діяльності фізкультурно-спортивних організацій України.
  • 2. Матеріально-технічна база фізичної культури і спорту.
  • 3. Джерела фінансування галузі.
  • 4. Науково-інформаційне забезпечення фізкультурно-спортивного руху.

Питання для самостійної роботи.

Структура, взаємозв'язок і характер діяльності фізкультурно-спортивних організацій України

Фізична культура у загальному розумінні це – сукупність матеріальних та духовних надбань суспільства, шо створюються і використовуються для фізичного вдосконалення людини.

Для ефективного розвитку сфери фізичної культури і спорту історично складалися різноманітні форми організації. В Україні, як і у більшості зарубіжних країн, окрім широко розгалужених самодіяльних фізкультурно-спортивних об'єднань, успішно функціонують державні, регіональні, муніципальні органи координації і управління сферою фізичної культури та спорту.

Державне управління здійснюється здебільшого у формі спеціально створених міністерств, комітетів, департаментів чи управлінь, на які покладено обов'язки щодо координації та управління фізкультурно-оздоровчою і спортивною роботою в країні.

У деяких країнах функціонують спеціальні „Президентські ради”, які розробляють національні програми фізичного розвитку та фізичної підготовленості населення, або ж здійснюють експертні оцінки конкретних програм державного масштабу (наприклад, підготовки до проведення чемпіонатів Європи, світу, Олімпійських ігор).

Відповідні органи управління з фізичної культури та спорту існують і на регіональних рівнях. Проте найбільш масовими, впливовими і функціонально спроможними є самодіяльні, самоврядні фізкультурно-спортивні об'єднання (спортивні клуби, асоціації, ліги, федерації тощо).

Україна успадкувала організаційну структуру і характер діяльності фізкультурно-спортивних організацій від колишнього Радянського Союзу, провівши тільки деяку їхню переструктуризацію із врахуванням нових завдань розвитку фізкультурно-спортивної сфери.

Згідно із Законом України „Про фізичну культуру і спорт”, державну політику і законодавче регулювання відносин у сфері фізичної культури і спорту, як і контроль за реалізацією Державних програм з розвитку фізичної культури і спорту, здійснює Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України.

В окремі проміжки часу в Україні центральним органом державної виконавчої влади у сфері управління фізичною культурою і спортом були Держаний комітет України з питань фізичної культури і спорту, Міністерство у справах молоді і спорту України, Міністерство сім'ї, молоді і спорту України, котрі в певні роки забезпечували реалізацію державної політики в галузі фізичної культури і несли відповідальність за її виконання.

У 2007 році уряд Президента Віктора Ющенка поклав відповідальність за розвиток сфери фізичного виховання і спорту на перейменоване Міністерство молоді і спорту України на Міністерство сім'ї, молоді і спорту України.

Як зазначається у Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту (2004 р.), держава реалізовує заходи, держава реалізовує заходи, спрямовані на формування та подальше вдосконалення сфери фізичної культури і спорту. Держава стимулює об'єднання зусиль заінтересованих державних, громадських, приватних організацій та широких верств населення для визначення стратегічних напрямів розвитку сфери фізичної культури і спорту, прогнозування перспективних процесів, використання системного і програмно- цільового підходів у розробленні та здійсненні практичних заходів.

Місцеві органи державної влади і органи місцевого самоврядування створюють у своїй структурі відповідні органи управління фізичною культурою і спортом.

АР Крим, обласні, міст Києва, Севастополя (міські, районні) управління фізичної культури і спорту організовують виконання державної і регіональних програм і здійснюють широке коло заходів щодо координації зусиль спортивних та інших зацікавлених організацій на місцевому рівні.

При Радах депутатів усіх рівнів функціонують відповідні депутатські комісії, які із свого боку займаються вирішенням питань з фізичної культури і спорту.

Третьою управлінською ланкою на регіональному та місцевому рівні створені відділи або визначені посадові особи (здебільшого заступники голів Рад), які керують питаннями фізичної культури і спорту.

Самоврядування у сфері фізичної культури і спорту сприяє розвитку суспільної активності і залучає громадські організації до управління фізичною культурою і спортом. Органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування можуть делегувати громадським фізкультурно-спортивним організаціям окремі свої повноваження. Громадські фізкультурно-спортивні організації здійснюють свої повноваження відповідно до діяльності, яка визначена Статутом і не суперечить чинному законодавству.

Основними громадськими організаціями, які здійснюють фізкультурно-спортивну діяльність у сфері спорту України є Національні федерації з видів спорту та Національний олімпійський комітет України (НОК).

Статус національної спортивної федерації надається тільки одній спортивній федерації з відповідного виду спорту (версії) за таких умов:

  • – її реєстрації як всеукраїнської громадської організації,
  • – відповідності її статутних документів статутним та регламентним вимогам відповідної міжнародної спортивної організації,
  • – проведення нею спортивних змагань та фізкультурних заходів,
  • – наявності в її складі висококваліфікованих спортсменів, тренерів, суддів та фахівців;
  • – наявності в її структурі легалізованих у встановленому порядку місцевих осередків (федерацій, асоціацій, спілок, об'єднань тощо) та їх взаємодії з місцевим органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту щодо розвитку відповідного виду спорту (версії) згідно з укладеним двостороннім договором.

Клопотання про надання спортивній федерації статусу національної порушується її керівним органом шляхом подання заяви до центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту.

До заяви додаються:

  • – рішення керівного органу спортивної федерації про порушення клопотання щодо надання статусу національної;
  • – копія свідоцтва про реєстрацію, виданого Міністерством юстиції України, завірена в установленому порядку;
  • – копії документів, поданих до Міністерства юстиції України для здійснення реєстрації,
  • – копії статуту та регламенту відповідної міжнародної спортивної організації з перекладом їх на державну мову, завірені в установленому порядку;
  • – проект договору про співробітництво спортивної федерації з центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту,
  • – реквізити спортивної федерації – юридичної особи,
  • – документи, що підтверджують виконання умов, передбачених Законом України „Про фізичну культуру і спорт”.

Заява про надання спортивній федерації статусу національної розглядається колегією центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту у місячний термін з дня надходження документів.

Питання про надання статусу національної спортивної федерації розглядаються в порядку, встановленому колегією центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту за участю представників цієї спортивної федерації.

За результатами розгляду заяви колегія центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту приймає рішення про надання статусу національної спортивної федерації або про відмову в наданні цього статусу, про що заявникові повідомляється письмово у 10-денним термін.

У разі прийняття рішення про надання спортивній федерації статусу національної вона заноситься до Реєстру національних спортивних федерацій і їй у 10-денним термін видається відповідне свідоцтво.

Про зміни в статутних документах та керівних органах національна спортивна федерація повідомляє в 10-денний термін центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту.

Про надання спортивній федерації статусу національної центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту повідомляє в друкованих засобах масової інформації.

Термін дії статусу національної спортивної федерації встановлюється за рішенням колегії центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту.

Спортивна федерація може добровільно відмовитися від статусу національної. Повідомлення про таку відмову повинно бути направлено у письмовій формі до центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту.

Підставами для відмови у наданні статусу національної спортивної федерації є:

  • – невідповідність поданих документів законодавству України, статутним та регламентним вимогам відповідної міжнародної спортивної організації або недотримання інших вимог, передбачених Законом України „Про фізичну культуру і спорт”;
  • – наявність у поданих документах недостовірних даних;
  • – наявність національної спортивної федерації з відповідного виду спорту (версії).

Рішення про відмову повинно містити підстави такої відмови.

Відмова у наданні статусу національної спортивної федерації може бути оскаржена в судовому порядку.

Спортивна федерація може бути позбавленою статусу національної за рішенням колегії центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту у разі втрати фізкультурно-спортивної спрямованості у своїй діяльності, невиконання договірних зобов'язань у межах делегованих їй центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту повноважень.

Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту може позбавити спортивну федерацію статусу національної:

  • – за дії та рішення, що порушують законодавство України, на підставі рішення суду;
  • – за порушення статуту, регламенту відповідної міжнародної спортивної організації на підставі її офіційного повідомлення.

Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту у 10-денний термін письмово повідомляє про це спортивну федерацію, скасовує запис у Реєстрі національних спортивних федерацій і направляє повідомлення у відповідну міжнародну спортивну організацію.

Свідоцтво про надання спортивній федерації статусу національної втрачає чинність відповідно до законодавства.

Спортивній федерації, що набула статусу національної, держава в особі центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту надає:

  • – певні повноваження щодо розвитку відповідного виду спорту (версії) згідно з укладеним двостороннім договором,
  • – виключне право представляти відповідний вид спорту (версію) у відповідних міжнародних спортивних організаціях та на міжнародних спортивних змаганнях,
  • – виключне право на організацію та проведення офіційних міжнародних змагань на території України та національних змагань.

Національна спортивна федерація може отримувати від держави матеріальну та фінансову допомогу на діяльність, передбачену її статутом.

Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту:

  • – здійснює контроль за використанням коштів, виділених національній спортивній федерації з державного бюджету, та за виконанням наданих їй повноважень;
  • – затверджує за поданням національної спортивної федерації умови та порядок організації проведення всіх всеукраїнських спортивних змагань.

Рішення центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання національною спортивною федерацією.

Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту проводить консультації з національною спортивною федерацією щодо міжнародних контрактів і договорів, які укладаються від імені України, стосовно відповідного виду спорту (версії).

Національна спортивна федерація:

  • – погоджує з центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту та іншими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування питання щодо проведення на території України міжнародних спортивних змагань,
  • – інформує центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту про наміри проведення всіх спортивних заходів та про рейтинг спортсменів за підсумками змагань.

Національний олімпійський комітет України (НОК України) є неурядовою громадською організацією, яка координує розвиток олімпійського руху в Україна. У своїй діяльності НОК керується законодавством України, Олімпійською хартією Міжнародного олімпійсь-кого комітету та власною Хартією. НОК України має виключне право представляти державу на Іграх літніх та зимових Олімпійських іграх, в Міжнародному олімпійському комітеті, інших міжнародних олімпійських організаціях. НОК України має також виключне право на використання власної олімпійської символіки. Першим в історії членом МОК для України у 1994 р. було обрано Валерія Борзова, а в 2000 р. членом МОК став ще один відомий український легкоатлет Сергій Бубка. Держава сприяє діяльності НОК України, розвитку його матеріально-технічної бази, надає фінансову підтримку. Проте безпосереднє втручання будь-якого державного чи якогось іншого органу або особи у внутрішні справи НОКу є таким, що суперечить Олімпійській хартії.

Організацію фізичної культури і спорту, а також професійну фізичну підготовку у відомствах здійснюють спеціально створені для цієї мети комітети, спортивні товариства та клуби. Нині діють такі основні спортивні товариства України.

До 2001 року діяло добровільне спортивне товариство „Гарт”, створене для організації і координації роботи з фізичного виховання і спортивної роботи у навчальних закладах усіх рівнів. На його основі було утворено нині чинний Комітет фізичного виховання і спорту Міністерства освіти і науки України.

У структурі Міністерства оборони України діє Управління спорту, а в регіонах – спортивні клуби армії і військово-морського флоту (СКА).

Працівники і службовці Міністерства внутрішніх справ України обслуговує відомче спортивне товариство „Цинамо”, яке має свої регіональні підрозділи.

У 1995 році поновило свою діяльність добровільне спортивне товариство „Спартак”, яке сьогодні активно розгортає свою діяльність в регіонах України.

Добровільне фізкультурно-спортивне товариство профспілок „Україна” (ДФСТП „Україна”) створено з метою організації фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи з працівниками виробничої сфери, а кооперативно – профспілкове фізкультурно-спортивне товариство Лолос" – з працівниками агропромислового комплексу та жителями сільської місцевості.

Для репрезентації спортсменів-залізничників у міжнародних організаціях, в рамках ДФСПТ „Україна” діє спортивний клуб Локомотив". З цією ж метою створено Українську студентську спортивну спілку. В Україні також створені і функціонують структури параолімпійського руху, Асоціація ветеранів фізичної культури і спорту, федерації інвалідного спорту тощо.

На регіональному та місцевому рівнях утворюються різні самодіяльні спортивні, спортивно-оздоровчі, фізкультурно-спортивні клуби, клуби з видів спорту, спортивні клуби за місцем проживання тощо.

В останні роки в Україні з'являються професійні спортивні клуби та ліги. Усі ці організації вносять свій позитивний внесок у широку палітру фізкультурних і спортивних організацій України. Співпраця, взаємодопомога і взаємодоповнюваність між ними сприяють розвитку фізичної культури і спорту як засобів фізичного і духовного вдосконалення.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >