< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Вплив мастил на процес ущільнення

Більш рівномірному розподілу щільності в пресовках певною мірою сприяє введення мастил у матеріал, який ущільнюється. Застосування мастила при пресуванні – один із кращих способів зменшення зовнішнього тертя і поліпшення пресованості порошку, що приводить до підвищення і більш рівномірного розподілу щільності по об'єму виробу. Мастила застосовуються з метою:

  • – зменшення зовнішнього і внутрішнього тертя та зменшення тиску виштовхування;
  • – запобігання схоплюванню в парі пресований брикет- матриця і зносу останньої;
  • – запобігання розсипу порошку.

Мастила ділять на дві групи: інертні й поверхнево-активні.

До інертних мастил належать такі, які знижують тертя між порошком і стінками матриці і не діють на порошок. Ці мастила можуть бути рідкими і твердими. Як рідке мастило найчастіше використовується машинне мастило, яке вводиться в порошок у процесі приготування шихти для пресування у кількості 0,5- 1,5%. У зв'язку з тим, що інертні мастила практично не впливають на щільність, що досягається при пресуванні, іноді для зниження нерівномірності розподілу щільності по висоті пресовки достатньо змастити внутрішні поверхні матриці. У цьому випадку як інертне мастило використовують солідол або суміш олівцевого графіту з солідолом. Проте цей спосіб змащування малопродуктивний і не може бути використаний при автоматичному пресуванні.

Як тверде інертне мастило можна використовувати графіт, дисиліцид молібдену й інші матеріали, які є структурними складовими готових виробів.

Часто як інертні мастила можуть використовуватися зв'язки і пластифікатори, які застосовуються при пресуванні твердих крихких порошкових матеріалів, характеристики яких розглядаються далі.

До поверхнево-активних мастил належать такі, які разом зі зменшенням тертя полегшують деформацію частинок порошку, знижуючи тим самим тиск, необхідний для досягнення заданої щільності. Механізм дії поверхнево-активних мастил зводиться до адсорбції їх молекул на поверхні частинок порошків із подальшим проникненням їх у гирла мікропор і мікротріщин на поверхні частинок. При цьому виникають значні розклинюючі зусилля, які можуть зруйнувати частинку або полегшити її пластичну деформацію. Як поверхнево-активні мастила можна використовувати олеїнову, пальмінову або бензойну кислоту, стеарати цинку тощо. При цьому найчастіше використовуються їх розчини у вазеліні, ацетоні, бензолі, чотирихлористому вуглеці та інших легколетких органічних речовинах. У цьому випадку після змішування розчину та мастила з порошком розчинник випаровується і порошок зберігає текучість.

Кількість поверхнево-активного мастила, що вводиться, повинна бути такою, щоб воно могло покрити мономолекулярним шаром всі частинки. У зв'язку з цим його кількість значною мірою залежить від розміру частинок порошків, їх питомої поверхні. Так, наприклад, при використанні як мастила розчину олеїнової кислоти в бензолі її вводять 3-5 г на 1 кг порошку з розміром частинок 20-50 мкм і 1 г на 1 кг порошку з розміром частинок 100-200 мкм.

Введення мастил при пресуванні разом із позитивним впливом на рівномірність розподілу щільності по об'єму пресов- ки має істотний недолік. Мастила часто знижують формованість порошку і тим самим міцність пресовок. Це зумовлено тим, що в цьому випадку утворенню якісного металевого контакту між частинками за рахунок схоплювання і зварювання перешкоджають прошарки мастила.

У зв'язку з цим при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням мастил, необхідно враховувати викладене, а також вплив мастил на склад і властивості пресовок і спечених виробів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >