< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особливості економічної оцінки окремих ресурсів

Запаси мінеральних ресурсів оцінюються за ступенем розвіданості та готовності до експлуатації. За цим принципом їх прийнято поділяти на категорії за формулою А + В + C1 + С2 До категорії А відносяться запаси добре вивчені, розвідані та підготовлені до видобутку. До категорії В - геологічно обґрунтовані, відносно розвідані запаси. Категорія Сх - запаси, встановлені за природними відхиленнями та географічною розвідкою. Категорія С2 - запаси, що теоретично прогнозуються. Категорії поділяються на геологічні, розвідані та вірогідні. Крім того, категорії А + В + С. представляють балансові запаси, які враховуються в оперативній господарській діяльності; інша частина запасів - забалансові, які можуть бути використані в майбутньому за умови їхньої дорозвідки. Наприклад, загально геологічні запаси кам’яного вугілля в Донбасі (А + В + С. + СЛ становлять 231 млрд т, а балансові (А + В + С{) - 48 млрд т. У Львівсько-Волинському басейні загальногеологічні запаси - 1,6 млрд т, балансові - 0,8 млрд т.

У світовій практиці існує дещо інша класифікація мінеральних ресурсів за їхніми запасами: R - загальні ресурси; R-i - достатньо вивчені ресурси; й-2 - попередньо оцінені ресурсі; /?-3 - передбачувані ресурси.

Якість мінеральних ресурсів визначається вмістом корисного компоненту у руді. При цьому в рудах чорних металів ця величина повинна бути достатньо високою, щоб видобуток вважався доцільним. Наприклад, у залізній руді вміст заліза повинен бути не менш ніж 20-25%. В протилежному випадку руду потрібно збагачувати. Криворізька руда - одна з найбагатших у світі, вміст заліза в ній складає 56-64%. Керченська руда бідніша, лише 37-40%. Дещо нижчі вимоги до марганцевої руди. Багате Нікопольське родовище характеризується вмістом корисного компоненту 23%.

Якість органічного палива визначається теплотою згорання і визначається в тис. ккал/т. Наприклад, середня калорійність донецького вугілля становить 9 тис. ккал/т.; кузнецького - 6-7 тис. ккал/т; печорського - 5 тис. ккал. /т; екибастузького - 4,5 тис. ккал/т; кансько-ачинського - 3,5 тис. ккал/т.

Мінеральні ресурси мають кінцеві запаси і, відповідно, обмежений строк експлуатації. Вони визначаються за таким варіантом інтегральної оцінки:

(12)

Вважається, що землю можна експлуатувати нескінченно довго. Тому в радянській економіці застосувалась найбільш проста формула:

(13)

Час експлуатації лісових ресурсів залежить від швидкості визрівання деревини. Формула оцінки лісових ресурсів:

(14)

де: t — вік лісу.

Ліс цінний не тільки деревиною. Він виконує також протиерозійні та рекреаційні функції. Ці функції також можуть бути оцінені. Протиерозійна цінність лісу визнається формулою:

де:

і= 1,2,3..., п - вид сільськогосподарської культури;j = 1, 2, 3..., w - вид ниви за ступенем змитості; V - врожайність при фактичній лісистості водозбору; V» - врожайність при безлісному водозборі ц/га. С. - ціна одиниці продукції і-ої культури; Z - витрати на одиницю продукції г-ої культури; S. - площа ниви 7-го ступеню змитості на водозборі, га; 5.( - площа лісу на водозборі, га.

Рекреаційна функція лісу може бути оцінена за такою формулою:

Де:

d - ціна однієї години вільного часу; п - нормативне (гранично припустиме) навантаження на 1 га лісу (люд.-год./рік); Z - додатково приведені витрати на ведення господарства в рекреаційних лісах.

В цій методиці складність становить оцінка вільного часу d, яка визначається досить умовною величиною.

Одним з найбільш складних видів вартісної оцінки є оцінка територій, зокрема, міських. Наведемо декілька »класичних» методів, що використовуються за кордоном. При всіх оцінках виходять з того, що центр міста - найбільш приваблива частина території, яка повинна бути оцінена найбільш високо. Найпростішою є формула Уінго:

де:

/ - відстань від центру до периферії міста; х - відстань від центру до оцінюваної ділянки; С - транспортні витрати; R(x) -рента, яку приносить оцінювана ділянка.

Формула Уінго містить істотний недолік: вважається, що всі місця роботи зосереджені у центрі міста, а все населення -однорідна маса.

Більш гнучкою є методика Алонсо. Відповідно до підприємства він вивів залежність між прибутком, сумарною вартістю реалізованої продукції, витратами на виробництво та ціною на землю у такій формулі:

де:

В - максимальний прибуток; Р - сумарна вартість реалізованої продукції; С - витрати на виробництво; R - ціна землі; х - відстань до центру; S - розмір ділянки.

Нарешті, можна навести формулу Дютайна, в якій враховується більша кількість чинників, що визначають ціну ділянки міської території:

де:

t - середній час поїздки на приватному автомобілі до центру міста; k - середня щільність забудови території; п - щільність населення в районі; т - коефіцієнт зайнятості в районі; Q- тип району; j - наявність або відсутність вокзалу в районі; М -характер транспортних засобів, що зв’язують район з центром; С- рівень торговельного обслуговування; R - характер місцевої регламентації на освоєння земель; а - числові параметри, що відображають різноманітну роль відповідних факторів;; - ціна землі.

Контрольні запитання

  • 1. Чим природні ресурси відрізняються від природних умов?
  • 2. Які методи вартісної оцінки природних ресурсів вам відомі?
  • 3. Як розраховується вартість мінеральних та лісових ресурсів?
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >