< Попер   ЗМІСТ   Наст >

БАЖАН Микола Платонович

Український поет, державний і громадський діяч

Народився 9 жовтня 1904 р. в м. Кам’янець-Подільську (нині Хмельницька область) у родині військовослужбовця. Дитячі роки майбутнього поета пройшли у мальовничій Умані.

Навчався у Київському кооперативному інституті та Інституті міжнародних відносин, який не закінчив.

Почав друкуватися з 1923 р. в київських газетах. Перша збірка — »17-й патруль» (1926). Під час перебування у Києві молодий поет зблизився з футуристами і почав писати в цьому літературному напрямі. Проте вже у наступній збірці »Різьблена тінь» (1927) відходить від приписів футуризму і шукає свій шлях у літературі. Упродовж 1926—1929 рр. працює редактором і сценаристом на Одеській кіностудії, редагує журнал »Кіно», дружить з Ю. Яновським і О. Довженком. У 1930 р. видає нарис »О. Довженко» — перший огляд творчості і стилю цього майстра кіно.

Під час Великої Вітчизняної війни перебував у діючій армії, в 1941—1943 рр. редагував газету »За Радянську Україну!», що видавалася для населення тимчасово окупованих областей України, партизан і підпільників. Після визволення Києва у 1943— 1948 рр. — заступник Голови Ради Міністрів УРСР, 1953— 1959 рр. — голова Спілки письменників України, з 1958 р. і до останніх днів свого життя — головний редактор Української Радянської Енциклопедії. Академік АН УРСР з 1951 р. Заслужений діяч науки УРСР з 1966, заслужений діяч мистецтв Грузинської PCP з 1964, народний поет Узбецької PCP.

Його ранні поеми »Розмова сердець» (1928) »Гетто в Умані», »Гофманова ніч», »Сліпці», »Будівлі» (всі 1929), »Число» (1931), »Смерть Гамлета» (1932) написані в футуро-бароковому стилі. Бажана тих літ вважають суто епічним поетом і мало хто розуміє його особистий біль, власні переживання в образах Сліпців, Гамлета, Гофмана.

Перехід на позиції »соціалістичного реалізму» було для Бажана кроком назад від завойованих у поезії вершин. У поемах »Безсмертя» (1937), »Батьки й сини» (1939), у циклах »Сталінградський зошит» (1943), »Біля Спаської вежі» (1952) вже зникає ліричний герой, а натомість звучать банальні істини у вигляді філософських сентенцій, фальшива патетика, а замість мудрого філософа постає безособовий резонер. Збірка »Англійські враження» (1950; Сталінська премія) сповнена прагнень показати, як погано живеться на тому »гнилому Заході» і які переваги над ним має »радянський спосіб життя». Напружені пошуки свого стилю, свого місця в поезії того часу відобразилися у збірках »Міцкевич в Одесі» (1957) та »Італійські зустрічі» (1961).

Справжнім переломом у поезії М. Бажана стало повернення до ранньої поетики. Поява нового ліричного героя починається з поеми »Політ крізь бурю» (1964). Розширення тематичних обріїв і філософська заглибленість основних поетичних мотивів характерні для віршів »Чотири оповідання про надію» (1967), »Уманські спогади» (1972) та поеми »Нічні роздуми старого майстра». Філософія гуманізму позначилась на бароково-експресивній поетиці, метафоричність і карбована ритміка — на першому плані в останній збірці поета-академіка »Карби» (1978; Ленінська премія).

М. Бажан — визначний майстер поетичного перекладу. У його перекладах українською мовою зазвучали твори Ш. Руставелі (»Витязь у тигровій шкурі»), А. Навої (»Фархад і Шерін»), О. Пушкіна, Р. Рільке, А. Міцкевича та інших поетів. Перу М. Бажана належать численні книжки літературно-критичних і публіцистичних статей: »Люди, книги, дати. Статті про літературу» (1962), »Думи і спогади» (1982).

Помер 23 листопада 1983 р. Похований у Києві.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >