< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ВЕСНЯНКИ

Минає зима, починається зустріч весни. За народними уявленнями, весну приносять птахи. Першими прилітають жайворонки, тому їм присвячено багато веснянок:

— Чом ти, жайворонку, рано з Вирію прилетів,

Іще по горах сніженьки лежать,

Іще по долинах криженьки стоять!

— Ой, я тії сніженьки крильцями розжену,

Ой я тії криженьки ніжками потопчу!

Звертаються також і до соловейка. Ось одна з веснянок, в якій до XX століття збереглося ім'я Дажбога:

— Ой ти, соловейку, ти ранній пташейку,

Ой чого так рано із Вир'ячка вийшов?

— Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав,

Дажбог мене вислав і ключики видав:

З правої ручейки літо відмикати,

З лівої ручейки зиму замикати.

А ще по горах сніги лежали,

А по дорогах криги стояли,

Я тії сніги ніжками потопчу,

Я тії криги крильцями поб'ю,

І кубелечко я собі зів'ю,

І в кубелечку діток наведу

Протягом віків сформувався чіткий весняний обряд — закликання весни піснями, хороводами, іграми. Випікається весняне печиво у вигляді жайворонків, голубків, яких діти розносять по селу, співаючи:

Благослови, мати,

Весну закликати!

Весну закликати,

Зиму проводжати

Зимочка в возочку,

Літечко в човночку...

У веснянках, як і в колядках та щедрівках, звучать мотиви турботи про майбутній добробут, заклики та побажання, замовляння врожаю тощо:

А де козаченько коня пас, (2)

Там барвінок по пояс.

А де дівчинонька ходила, (2)

Там рута й шавлія вродила.

Або:

Куди воробець ішов

Туди ячменець зійшов.

У веснянках найчастіше звучать звертання до птахів: гусей, качок, лелек, зозуль, ластівок, їм ставлять запитання про майбутній урожай, просять принести літнє тепло тощо.

Навесні, коли вперше побачили якогось птаха, до нього говорили різні примовки, ставили запитання. Особливо це любили робити діти:

Лелеко-лелеко, до осени далеко?

Або (на Херсонщині):

Чорногузе, дядьку.

Зроби мені хатку,

І ставок, і млинок,

І вишневий садок.

Чи:

Ой вилинь, вилинь, гоголю,

Винеси літо з собою,

Винеси літо-літечко

І зеленее житечко...

Коли хтось бачив навесні ластівку вперше, кидав їй услід жменю землі й промовляв: "На тобі, ластівко, на гніздо!" Це для того, щоб весна приходила швидше. Діти й дівчата, які мають на обличчі веснянки (ластовиння), 1 березня прохають у ластівки: "Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки!" — і біжать чимдуж, щоб умитися весняною водою. А якщо вперше бачать журавлів, то кажуть: "Веселики", бо якщо скажуть: "Журавлі", то будуть журитися цілий рік.

Залежно від місцевості весняні пісні називалися гаївками, гагілка-ми, ягілками, яголойками, або маївками. Коли в лісі розквітають проліски, хлопці та дівчата йдуть "топтати ряст". Це вважається магічною дією, яка дає здоров'я й довголіття. При цьому співають:

Топчу, топчу ряст, ряст, Бог здоров'я дасть, дасть. І ще буду топтати, Щоб на той рік діждати.

У весняних іграх та хороводах імітуються рухи, характерні для трудової діяльності: засівання поля, збирання врожаю, обмолот тощо:

Скажи ж мені, моя мати, як той льон брати? От так, от і так!.. Скажи ж мені, моя мати, Як той льон посіяти? От так, от і так!..

Пробудження природи навесні пов'язувалося також із Богом Яри-лом — уособленням родючої сили весняного сонця. Від появи Ярила зацвітають рослини, пробуджуються птахи, грають риби, запалюються коханням молоді серця. Існує повір'я, що сонце грає двічі на рік — в день його приходу (Великдень) і в день його відходу (Купайла). Ярила уявляли в образі вродливого парубка, який їде на білому коні з вінком квітів на голові й зі снопом жита в руках. За ним іде Весна:

Весну діждали — заспівали. Колесом, колесом сонечко вгору йде. Ярило Весну веде. Весну веде, а Зиму жене. Весну веде крутим калачем, А Зиму жене ясним мечем, Теплим вітром, дрібним дощиком15.

Колесо і калач — символи Сонця, а Ясний Меч-Перун символ блискавки.

Весна — гарний час пробудження природи. Тому молодь збиралася в лугах, біля річок, водила хороводи, проводила весняні ігри. Такі ігри збереглися і до сьогодні, але в них грають переважно діти. Це і "Довга лоза", і "Котик та мишка", і "Подоляночка", які супроводжуються піснями. Багато веснянок нині втратили свої обрядові функції, ставши просто ліричними піснями.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >