Попит на гроші і фактори, які впливають на його рівень

Теорія попиту на гроші пройшла досить довгий і складний шлях розвитку, який відображається не лише у виникненні різних моделей. Вивчення цього питання та питання рівноваги попиту та пропозиції призвели до виникнення двох головних підходів і розробки двох різних моделей: монетаристської та кейнсіанської.

І. Фішер розробив у рамках класичної теорії економічної рівноваги завершену монетарну концепцію. Кількісну теорію І. Фішера в окремих випадках називають ще теорією попиту на гроші, тому що кількість грошей М, які знаходяться в обігу, поставлені в пряму залежність від номінального доходу, у формуванні якого вони беруть участь:

МV = ОР, (9.6)

де M - гроші, що знаходяться в обігу в період часу; V - швидкість обігу грошей; Q - обсяг реального випуску; P - ціна одиниці товару. Попит на гроші MD є функцією номінального доходу (Yн):

Yн = QP (9.7)

МD = F(Yн) (9.8)

Пропозиція грошей МБ є величиною екзогенною, що формується за рамками економічної системи і яка є наперед визначеною величиною. Умови рівноваги грошового ринку, коли МS = МD можуть бути досягнуті через взаємодію інших ринків макроекономічної системи: товарів, ресурсів, праці. Згідно з класичною виробничою функцією в процесі формування реального доходу утворюється зв'язок між задіяними ресурсами.

У найбільш загальному вигляді попит на гроші є функцією, яка залежить від таких факторів як:

1. Рівень цін. їх номінальні значення у певний період визначають стартовий обсяг попиту на гроші. Інфляційні очікування стимулюють зниження попиту цього - власники грошей у своєму намаганні позбутися можливих втрат у результаті знецінення грошей вдаються до спроб трансформації грошей в інші види активів.
2. Інтенсивність товарно-грошового обігу або здійснення укладених угод. Чим вище ділова активність, тим більше випускається продукції, тим більше попит на гроші. У перехідній економіці одночасно діють принаймні три тенденції:
- а) зниження реальних обсягів виробництва, яке об'єктивно спричиняє зниження попиту на гроші;
- б) очікування високої інфляції посилює бажання якомога скоріше здійснити угоди та позбавитися грошей;
- в) розвиток торгівлі, який супроводжує перші роки реформ, підвищує інтенсивність товарно-грошового обігу та призводить до зростання попиту на гроші.
3. Схильність суб'єктів економіки до заощаджень у всьому можливому їх розмаїтті. Швидка та надзвичайно значна за обсягами втрата звичних споживачів і невизначеність перспектив штовхає товаровиробників на закупівлю дефіцитних товарів і валюти, що знижує попит на гроші.
4. Економічні агенти здебільшого використовують гроші як засіб мінімізації витрат - засіб найшвидшої трансформації одних ліквідних благ - товарів - в інші.

Так, зі збільшенням сукупного попиту на товари та послуги зростає і попит на гроші. В умовах стабільних цін та обмінних курсів це зростання може бути уповільнене чи прискорене змінами швидкості обігу грошей.

Швидкість обігу грошей - це функція багатьох змінних, які можна поділити на:

o тривалість відтворювального циклу. Зростання у національній економіці питомої ваги галузей з тривалішим відтворювальним циклом призводить до уповільнення темпу обігу грошей і зростання попиту на них;
o сезонні коливання. Сезонний характер багатьох галузей, пов'язаний із сільським господарством, призводить до значних сезонних коливань у попиті на гроші. Намагання людей відпочити переважно літом також викликає зростання попиту на гроші в цей період;
o удосконалення фінансових технологій. Упровадження електронної системи платежів, безумовно, призвело до прискорення проведення розрахунків, прискорення темпу обігу грошей, зниження попиту на них;
o здатність грошей тривалий час зберігати свої "споживчі" якості - довіра економічних агентів до грошей як до товару, здатного досить довгий час виконувати їх основні функції: міра вартості, засіб обліку та заощадження;
o грошова політика центрального банку країни. Надання переваг певній функції грошей впливає на швидкість обігу.