ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Таким чином, на сучасному етапі релігійний фактор у міжнародних відносинах зазнав відчутної трансформації, перетворившись із суто пропагандистського в інформаційно-детермінований і політичний чинник. Він проявляється у таких формах міжнародних релігійних відносин: міжнародне релігійне спілкування і контакти; міжнародні релігійні дії та взаємодії; міжнародне релігійне співробітництво та міжнародна інтеграція або конфронтація. Відтак у сучасному світі релігія залишається важливим чинником міжнародних і міжнаціональних відносин. Цей фактор не тільки враховується при виробленні внутрішньої політики та зовнішньополітичного курсу держав, але й уможливлює процеси міжнародної стабільності і безпеки.

Релігійні доктрини, властиві для нашої епохи, є важливим чинником, що обумовлює як специфіку політичного процесу окремої держави, так і тенденції міжнародного життя. Останнє дає підставу стверджувати, що відбувається процес модернізації релігії, і в XXI столітті вона продовжуватиме визначати характер міжнародних відносин. Релігія не є ізольованою від політичного життя. Протягом століть, а значною мірою й нині, релігійні вчення та організації впливали і впливають на політичні процеси. Релігійні доктрини, властиві для нашої епохи, є важливим фактором, який впливає на загальнопланетарні процеси та на міжнародні відносини в цілому.

У наш час найбільший вплив має ісламський чинник, що пояснюється: специфікою мусульманської релігії (має мінімум ритуалів, не має інституту духовенства і церковної організації, володіє здатністю мобілізувати великі маси людей); причинами внутрішнього характеру, пов'язаними із ситуацією, що склалася в зоні розповсюдження ісламу; зовнішніми причинами (зростання ролі нафтового чинника у світовій політиці; ісламська революція в Ірані та прихід до влади в країні шиїтського духовенства; загострення афганської проблеми; окупація Іраку американськими військами та нав'язування власного керівництва тощо).

Інші світові релігії мають лише локальний вплив, не визначаючи глобального напрямку в розвитку міжнародних відносин, проте вагомість їхнього впливу на історичне становлення світової політики заперечувати не можна.

Є підстави відносити світові релігії до міжнародної сили, оскільки їхні носії є активно діючими суб'єктами міжнародних відносин у міжнародному середовищі, володіють значними обсягами ресурсів, а відповідно, мають можливість використовувати силу, рівень якої достатній для продукування цілеспрямованих впливів на міжнародне оточення.

Для України повчальним є досвід країн Вишеградської групи, в яких уряди підтримують найчисленніші традиційні релігії як чинник зміцнення національної ідентичності. Можна говорити про нагальну необхідність активної політики Української держави у сфері релігійно-церковного устрою з глобальним захистом своїх геоконфесійних інтересів. Україна згідно з канонічним і церковним правом має абсолютно всі фундаментальні основи для становлення самостійної Помісної національної церкви, яка мусить посісти гідне місце в сучасній історії українського народу і вселенського православ'я.

Нині, в умовах воєнної агресії Росії проти України, що здійснюється за мовчазного схвалення Московської патріархії, Українська держава має докласти максимум зусиль для забезпечення найскорішого конституювання самостійності Української православної церкви з патріаршим престолом у Києві.

Немає сумніву в тому, що Україна як європейська країна з давніми християнськими традиціями була, є і буде невід'ємною частиною Європи, активним учасником її культурного, релігійно- духовного життя.