< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Великобританія

Банківська система Великобританії є однією з найстаріших і найрозвинутіших у світі. Вона характеризується високим ступенем концентрації та спеціалізації капіталу, добре розвинутою банківською інфраструктурою, тісним зв'язком з міжнародним ринком позикових капіталів та орієнтацією на обслуговування міжнародних економічних відносин (див. рис. З на с. 312).

Банківська система Великобританії є дворівневою і включає: Банк Англії - центральний банк країни, який є головною ланкою банківської системи, а також:

  • а) депозитні, кредитні, торговельні та іноземні банки, кожний з яких має визначену спеціалізацію та специфічні ознаки;
  • б) фінансово-кредитні установи небанківського типу, до складу яких належать страхові компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні, будівельні кооперативи і будівельні товариства, пенсійні фонди, довірчі пайові фонди, ощадні інститути та ін.

Банківську систему Великобританії очолює Банк Англії, який було засновано актом парламенту як акціонерну компанію в 1694 р., а в 1946 р. його було націоналізовано.

Структура банківської системи Великобританії

Рис. 3. Структура банківської системи Великобританії

Нині Банк Англії виконує всі функції центрального банку і відіграє важливу роль у регулюванні грошово-кредитної та валютної сфери, в управлінні державним боргом.

Згідно із законами про банківську діяльність (1979 і 1987) Банк Англії володіє правом надання статусу банку різним фінансовим корпораціям, має право анулювати цей статус у діючих банків. Банк Англії є емісійно-касовим центром країни, який наділено правом емісії банкнот. Банк Англії має право надавати комерційним банкам рекомендації та директиви, узгоджені з Міністерством фінансів. Крім того, він може вимагати від комерційних банківських організацій надання необхідної інформації з метою перевірки їх діяльності.

Банк Англії керує рахунками казначейства, видає касові кредити і займається розміщенням державних цінних паперів. Відповідно до законодавства державне казначейство формально мас право надавати розпорядження Банку Англії, однак фактично ніколи це право не використовує. На практиці Банк Англії працює в тісному контакті з казначейством. У 1998 р. законодавчо закріплено незалежність Банку Англії, наданням йому "оперативної незалежності" від уряду.

Відповідно до Закону "Про Банк Англії" (1998) Банк Англії є незалежним від уряду, має право самостійно визначати грошову політику країни, однак уряд залишив за собою право пильно контролювати центральний банк, який повинен доповідати про свою діяльність комітету казначейства від Палати Громад.

Банк Англії має вирішальний вплив на стабільність національної валюти, забезпечує сталість фінансової системи, зокрема банківських установ, розрахункового механізму, здійснює регулювання і контроль грошово-кредитної сфери, що загалом визначає ефективність функціонування економіки країни. Банк Англії має право надавати кредити уряду для покриття касового дефіциту державного бюджету.

Важливим нововведенням в банківській системі Великобританії є створення спеціального регулятивно наглядового органу - управління фінансових послуг О^А), на яке покладено функції нагляду за діяльністю фінансових посередників грошового ринку, включаючи й банки.

Важливе місце в банківській системі Великобританії займають комерційні банки. Здійснюючи свою діяльність, банки розмішують 0,35% суми всіх своїх депозитів на рахунку в Банку Англії. Створення банку також передбачає наявність мінімального розміру первісного капіталу не менше ніж 5 млн фунтів стерлінгів і не менше ніж 1 млн фунтів стерлінгів для інших кредитно-фінансових інститутів.

Нині в країні функціонують такі види комерційних банків.

Депозитні банки, які приймають вклади і видають короткотермінові позики під заставу надійних цінних паперів. До цих банків належать також найбільші банківські монополії - клірингові банки, що домінують в депозитно-позикових операціях усередині країни. Клірингові банки - це банки "великої четвірки" - "Нешнл Вестмінстер бенк", "Ллойдс бенк", "Мідлснд бенк" і "Барклейз бенк". Клірингові банки уклали між собою угоду про залік взаємних вимог і активно працюють у системі заліку платіжних документів та цінних паперів, що здійснюються через Лондонську розрахункову палату. Депозитні банки є основою банківської системи Великобританії, вони мають близько 15 тис. відділень і належать до числа універсальних, що надають своїм клієнтам широкий вибір банківських операцій та послуг.

Торговельні банки діють у сфері зовнішньої торгівлі і займаються міжнародними кредитно-фінансовими операціями. Торговельні банки поєднують депозитно-позикові операції для обмеженої кількості клієнтів з емісійно-засновницькою діяльністю, а також консультаційними послугами корпораціям. Вони організовують консорціуми, керують портфелями цінних паперів, виступають посередниками в операціях злиття і поглинання компаній, відіграють важливу роль на валютному ринку і ринку золота. До торговельних банків належать два найкрупніших та найстаріших банки - "Ротшильд" і "Самуель Монтегю", які є активними учасниками ринку золота.

Іноземні банки - це найчисленніша група банківських установ, створених на території Великобританії, капітал яких належить іншим країнам; їх налічується приблизно 800. Іноземні банки спеціалізуються на операціях на євроринку, кредитують іноземні та транснаціональні компанії, фінансують зовнішню торгівлю, консультують компанії з питань іноземних інвестицій тощо.

Банки Співдружності - офіційна назва колишніх британських колоніальних банків. Штаб-квартири їх розташовані у Великобританії, а діють вони у країнах ЄС. У складі провідних клірингових банків ці установи виконують функції спеціальних міжнародних підрозділів.

Національний ощадний банк засновано у 1861 р., і є одним із найбільших ощадних установ світу, акумулює заощадження населення через мережу поштових відділень. Банк проводить два види рахунків - звичайні та інвестиційні. Він очолює роботу довірчих ощадних банків, в яких відкриваються вищезазначені рахунки. Залучені кошти розміщуються в державні цінні папери.

Особливим банківським статусом наділені два найбільших банки країни: Національний ощадний банк і Національний Жиробанк, що здійснюють послуги, якими користуються тільки державні відомства і місцеві органи влади при розрахунках з населенням. Національний ощадний банк виконує всі основні операції комерційних банків, а Національний Жиробанк є державним підприємством, створеним для розрахунків через поштові відділення, і є конкурентом для комерційних банків.

До другого рівня банківської системи Великобританії також належать спеціальні фінансово-кредитні установи, а саме: облікові (дисконтні) доми, які в 1997 р. об'єднались в Лондонську асоціацію облікового ринку, виконують операції з дисконтом векселів на грошовому ринку, займаються продажем і купівлею короткотермінових державних облігацій, зобов'язань муніципалітетів, строкових депозитів і депозитних сертифікатів.

Фінансові доми спеціалізуються на кредитуванні, продажу в розстрочку споживчих товарів і деяких видів промислового обладнання. Ресурси фінансових домів формуються за рахунок короткотермінових депозитів. Ці установи акумулюють кошти промислових і торгових фірм, банків, населення. Останнім часом фінансові доми почали активно займатися лізинговими операціями.

Ощадні Інститути в минулому виконували функції ощадних кас і традиційно акумулювали невеликі заощадження населення. У 1986 році довірчі ощадні каси було об'єднано в єдиний акціонерний Довірчо-ощадний банк, відомий як TSB Group, що за масштабами діяльності і капіталу поступається тільки банкам "великої четвірки" - кліринговим банкам і виконує всі основні функції комерційних банків, акумулює заощадження населення через мережу поштових відділень.

Будівельні товариства - акумулюють найбільшу частину заощаджень населення. Ресурси будівельних товариств вкладаються переважно в довготермінове кредитування будівництва або купівлю житлових будинків, у цінні папери. Нині серед будівельних товариств відбувається процес централізації, вони почали займатися багатьма банківськими операціями, торгівлею нерухомості.

Страхові компанії та пенсійні фонди, крім своєї професійної спеціалізації - страхування і приватного пенсійного забезпечення, спрямовують акумульований позиковий капітал у довготермінові інвестиції. Зазначені установи створюються як державними корпораціями, так і приватними фірмами, і акумулюють досить великі кошти. Сьогодні вони становлять самостійну ланку кредитної системи, розвиток якої заохочує уряд.

Інвестиційні трасти займаються виключно операціями з цінними паперами, їх капітал створюється у результаті акумулювання коштів приватних інвесторів за допомогою емісії акцій і облігацій. Сформований ними капітал вкладається у цінні папери інших компаній.

Довірчі пайові фонди, як і інвестиційні трасти, акумулюють грошовий капітал і вкладають його в цінні папери. Однак на відміну від інвестиційних трастів пайовики в будь-який час можуть продати свій пай провідній компанії, у зв'язку з чим капітал пайових фондів може змінюватися.

Фірми венчурного фінансування - спеціалізовані установи, що здійснюють операції на грошовому ринку, пов'язані з придбанням участі та кредитуванням нових компаній.

У банківській системі Великобританії важлива роль належить Фонду захисту депозитів, до якого всі кредитні установи зобов'язані робити відрахування. У разі банкрутства кредитної установи Фонд захисту депозитів виплачує його вкладникам певне страхове відшкодування. Наявність в банківській системі Великобританії кредитних установ небанківського типу, функціонування клірингових, торговельних та консорціальних банків, а також ліцензійних організацій, що приймають депозити, відсутність антимонопольного законодавства, робить британську банківську систему унікальною.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >