Основні поняття клінічної імунології

Імунний статус – стан імунної системи в даної людини в конкретний час, який характеризує різні ланки імунітету.

Імунна недостатність – транзиторне порушення кількісних і функціональних параметрів імунної системи, яке може проявлятися клінічними симптомами зниження резистентності організму.

Імунодефіцитний стан – стійкий дефіцит одного або декількох параметрів (механізмів) імунної відповіді, який проявляє себе в чітко окреслених симптомах або синдромах, які входять до групи самостійних захворювань (класичних нозологічних форм).

Дисфункції імунної системи – будь-які зміни низки показників імунної відповіді, які можуть бути проявами імунної недостатності або імунодефіцитного стану.

Патологія, що характерна для дефектів окремих ланок імунітету

Недостатність Т-клітинної ланки:

• - рецидивуючі вірусні, грибкові інфекції, інвазії найпростіших, гельмінтози;
• - тяжкі ускладнення при вакцинації живими вакцинами;
• - тотальна алопеція;
• - висока частота пухлинних захворювань у родині.

Недостатність В-клітинної ланки:

- рецидивуючі та тяжкі бактеріальні інфекції (отити, синуїти, пневмонії, бронхіти, кон'юнктивіти, сепсис, менінгіт); відносно рідке виникнення грибкових і вірусних інфекцій.

Недостатність фагоцитозу:

• - рецидивуючі та тяжкі інфекції шкіри і слизових оболонок, у тому числі грибкові;
• - синуїти, пневмонії, сепсис;
• - повторні гнійні артрити та остеомієліти.

Недостатність ферментної системи комплементу:

• - аутоімунні захворювання;
• - рецидивуючі піогенні інфекції;
• - рецидивуючі менінгококові та гонококові інфекції.

Основні тести лабораторної імунодіагностики

Тести І рівня (орієнтовні):

• • визначення абсолютної та відносної кількості лімфоцитів у крові;
• • визначення кількості Т- і В-лімфоцитів;
• • оцінка фагоцитарної активності нейтрофілів;
• • визначення основних класів сироваткових імуноглобулінів (IgA, IgG, ІgМ);
• • визначення титру комплементу.

Після інтерпретації результатів тестів І рівня визначають тактику подальшого імунологічного дослідження хворого. Тести II рівня проводять вибірково, залежно від мети подальшого імунологічного дослідження.

Тести II рівня:

• • визначення субпопопуляцій Т- і В-лімфоцитів;
• • визначення імунорегуляторного індексу (Т-хелпери / Т-супресори);
• • визначення субпопопуляцій сироваткових імуноглобулінів IgG1, IgG2, IgG3, IgG4);
• • визначення вмісту секреторного IgА;
• • визначення рівня загального та специфічних ІgЕ (алерготестування);
• • визначення рівня циркулюючих імунних комплексів;
• • проведення реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ);
• • НСТ-тест;
• • визначення вмісту цитокінів;
• • інші тести.

Загальні правила інтерпретації імунограми

• 1. Комплексний аналіз імунограми є більш інформативним, ніж оцінка кожного окремого показника.
• 2. Повноцінний клінічний аналіз імунограми можна проводити лише в комплексі з оцінкою клінічної картини захворювання та даних анамнезу.
• 3. Реальну інформацію про зміни в імунограмі несуть лише значні відхилення показників від нормативних (±20-40 % та більше).
• 4. Для діагностичної та прогностичної оцінки імунограми важливе значення мають індивідуальні показники норми в даного хворого з урахуванням віку, супутніх захворювань, стадії даного захворювання та характеру лікування.
• 5. Аналіз імунограми, особливо при виявленні відхилень від норми, має проводитися повторно, у динаміці в одній і тій самій лабораторії з використанням нормативів, які використовують у роботі даної імунологічної лабораторії.
• 6. Найбільшу практичну цінність при оцінці імунограми мають співвідношення показників імунограми, а не їхні абсолютні значення.
• 7. При оцінці показників імунограми слід насамперед виключити можливість їх коливання у зв'язку із вживанням їжі, медикаментів, фізичними навантаженнями, гострими інфекційними захворюваннями, відчуттям страху, часом доби, порою року. Існують регіональні коливання нормативів вмісту окремих імунологічних показників.
• 8. Окрім діагностики, диференціальної діагностики імунної недостатності та імунодефіцитних захворювань, клінічний аналіз імунограми має велике значення для визначення типового патофізіологічного процесу, що відбувається в організмі хворого (запалення, пухлинний ріст, алергія), та його перебігу, контролю ефективності лікування низки аутоімунних, алергічних, мікробно-запальних та інших захворювань.