Визначення поняття "трансакційні витрати"

Трансакційні витрати - це витрати, що виникають при здійсненні трансакцій. Вони складаються з витрат ресурсів і витрат часу на здійснення угоди, а також з втрат, що виникають внаслідок того, що була укладена неповна або неефективна угода. Часом трансакційні витрати є настільки великими, що вони перешкоджають укладенню угоди, тому їх взагалі не вдається виявити.

Вперше ідея трансакційних витрат з'являється в статті Р. Коуза "Природа фірми"; у статті "Проблема соціальних витрат"(1960) використовує термін "трансакційні витрати"; однак точного визначення змісту поняття не подає.

Одне з найбільш відомих визначень трансакційних витрат належить Кеннету Ерроу, який назвав трансакційні витрати витратами експлуатації економічних систем [1]. Учений-економіст, який ігнорує існування трансакційних витрат, зіткнеться з такими ж труднощами при поясненні поведінки економічних агентів. Він не зможе дати відповіді на дуже багато важливих питань. Він не зможе, приміром, пояснити, чому протягом тривалого часу в деяких країнах існують інституційні структури, які сприяють збереженню бідності й відсталості. Вчений-економіст не зможе пояснити, чому виникають нестандартні моделі економічної організації: вертикальна інтеграція, франчайзинг і т.д. Він не зможе зрозуміти, як функціонує економічна система, проаналізувати всі важливі проблеми й одержати основу для вироблення рекомендацій у сфері економічної політики [2].

Примітки

• 1. К. Ерроу порівняв це поняття з поняттям тертя у фізиці: "Подібно тому, як тертя заважає руху фізичних об'єктів, розпорошуючи енергію у формі тепла, так і трансакційні витрати заважають переміщенню ресурсів до тих користувачів, для яких вони являють найбільшу цінність, "розпорошуючи" корисність цих ресурсів в ході економічного процесу. Подібно тому, як кожному відомому фізичному об'єкту надається така форма, яка сприяє або мінімізації тертя, або одержанню за рахунок нього якого-небудь корисного ефекту (колесо, наприклад, служить і тому, і іншому), так фактично й будь-який інститут виникає як реакція на присутність трансакційних витрат, очевидно для того, щоб мінімізувати їхній вплив, збільшивши, тим самим вигоди обміну. Нарешті, варто відмітити, що економіст, який ігнорує існування трансакційних витрат, буде зіштовхуватися з такими ж труднощами при поясненні економічної поведінки, з якими зіштовхувався б фізик, який ігнорує факт тертя при описанні руху фізичних об'єктів" (Цит. по: Капелюшников Р. И. Экономическая теория прав собственности. - М. : ИМЄМО, 1990. - С. 28-29).
• 2.Одинцова М.И. Институциональная экономика. М.: ГУ-ВШЭ, 2009. - С.71.

Види трансакційних витрат

Трансакційні витрати це витрати, що забезпечують перехід прав власності від одних економічних агентів до інших та охорону цих прав. Ці витрати не пов'язані з процесом створення вартості, а забезпечують лише трансакцію - угоду про зміну власника продукту (його продаж) чи надання послуг. На відміну від агентських витрат, які здійснюються усередині фірми не на ринкових основах, трансакційні витрати стосуються тільки ринку.

Деякі дослідники вважають трансакційні витрати неоднорідними за своїм складом.

К. Менар виділяє чотири типи трансакційних витрат:

• - витрати виділення (зумовлені різницею у технологіях);
• - інформаційні витрати (складаються із витрат кодування та передачі інформації, її розшифрування, витрат на вивчення і засвоєння інформаційних систем);
• - витрати на масштаб (зумовлені існуванням системи безособового обміну, яка потребує витрат на спеціалізовану систему забезпечення виконання угод і контрактів);
• - витрати на опортуністичну поведінку (на покарання порушника ринкових угод)[1].

Д. Норт поділяє трансакційні витрати:

• - на вимірювання цінних атрибутів того, що обмінюється;
• - на захист прав;
• - на нагляд за дотриманням угод і забезпеченням їх виконання.

О. Уільямсон вважає, що трансакційні витрати це витрати опортуністичної поведінки економічних суб'єктів, а Дженсен і Меклінг акцентують увагу на витратах контролю за поведінкою виконавців.

Алчіан і Демсетц вважають, що це витрати на узгодження і координацію при застосуванні економічних ресурсів у виробництві, а Ченг називає їх "витратами, існування яких неможливо уявити у господарств Робінзона Крузо" тощо.

Однак найбільш відомими розробниками теорії трансакційних витрат є Рональд Коуз [2] і Джордж Стіглер.

Сучасна неоінституціональна теорія стверджує, що трансакційні витрати властиві усім механізмам координації (ринок, фірма (організація), держава) і виділяють, відповідно, наступні види трансакційних витрат [3]:

• - витрати використання ринкового механізму координації діяльності людей - ринкові трансакційні витрати;
• - витрати внутрі фірми - управлінські або бюрократичні витрати; ці витрати виникають тоді, коли керуючий користується правом давати команди усередині організації;
• - політичні трансакційні витрати - це витрати використання механізму держави, тобто витрати, пов'язані зі створенням і підтримкою інституціональних рамок суспільства (витрати створення законів, підтримання механізмів захисту правил, встановлених державою, і т.ін.).

Для всіх цих видів витрат можна виділити:

• 1) "постійні" трансакційні витрати, тобто специфічні інвестиції у створення даного інституціонального устрою;
• 2) "змінні" трансакційні витрати, тобто витрати, величина яких залежить від кількості угод або їх обсягу.

Отже, класифікація трансакційних витрат служить важливою передумовою їх кількісної ідентифікації [4, с.95].

Однією з найважливіших особливостей трансакційних витрат вважається те, що вони допускають значну економію від масштабу: по мірі того, як обсяг випуску у трансакційному секторі збільшується, витрати, що припадають на одну угоду зменшуються [3, с.73].

Статистичні дані найбільш розвинених країн свідчать, що трансакційні витрати постійно зростають. Величина трансакційних витрат у сучасних ринкових господарствах складає 50-60 % ВВП. За 1960-1990 роки показники частки трансакційних витрат у ВВП різних країн зблизилися.

Примітки

• 1. Менар К. Экономика организаций : пер. с франц. [Текст] / К. Менар. -М.: Инфра-М, 1996. - С.31-32.
• 2. Причини виникнення та розвитку фірми Р.Коуз пояснив необхідністю зменшення трансакційних витрат. На його думку, можливість економії на трансакційних витратах є визначальним чинником вибору організаційної форми та величини фірми. Існування фірми забезпечує відсутність витрат з укладання угод завдяки забезпеченню необхідної алокації ресурсів адміністративним шляхом. У той же час адміністративний механізм, так само як і ринок, створює витрати, які збільшуються по мірі збільшення фірми. Фірма може існувати до тих пір, поки вона реалізує функцію координації за менших витрат, ніж це забезпечується ринковими угодами (Коуз Р. Природа социальных издержек: пер. англ. [Текст] / Р. Коуз // Фирма, рынок и право; науч. Ред.. Р. Капелюшникова. - М. : Дело ЛТД при участии изд-ва "ОаіаПаху", 1993. - С.143).
• 3. Фуруботн Э.Г., Рихтер Р. Институты и экономическая теория: достижения новой институциональной экономической теории. - Спб: Изд-во СПб гос.ун-та, 2005, с.58; Одинцова М.И. Институциональная экономика. -М.: ГУ-ВШЭ, 2009. - С.73.
• 4. Якщо серед етапів укладання угоди виділити пошук партнерів, узгодження інтересів, оформлення угоди, контроль за її виконанням, може бути наступна класифікація (див. табл.).

Таблиця. Класифікація трансакційних витрат*

*Джерело: Ткач A.A. Інституціональна економіка. Нова інституціональна економічна теорія : Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - С. 95.