Право власності і право інтелектуальної власності

Право власності і і право інтелектуальної власності - це різні правові інститути, незважаючи на те, що мають багато спільного. Зокрема, суб'єктам належать однакові права на об'єкти власності.

Суб'єкти права інтелектуальної власності мають стосовно результатів творчої діяльності такі самі правомірності, як і суб'єкти звичайного права власності. Це - право володіння, користування та розпорядження об'єктами своєї власності на свій розсуд (ст.41 Конституції України).

Спільним є і способи виникнення права власності та права інтелектуальної власності. Право власності виникає шляхом виробництва об'єкта, право інтелектуальної власності - також шляхом створення відповідного твору, винаходу тощо.

Право власності виникає в результаті укладення цивільно-правових договорів, так само й право і інтелектуальної власності. Обидва різні правові інститути мають двоїстий економіко-правовий характер і розкриваються в єдності економічних і юридичних відносин.

Важливою особливістю права інтелектуальної власності порівняно з правом власності на традиційні об'єкти є те, що це власність на об'єкти творчого походження.

Серед інших суттєвих відмінностей є наступні:

• - право власності не обмежене будь-яким строком. Цей строк може бути перерваний тільки у випадках, передбачених законом. Право інтелектуальної власності встановлюється лише на певний строк;
• - на окремі об'єкти (винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо) правова охорона встановлюється лише після кваліфікації пропозиції як винаходу чи іншого об'єкта та його державної реєстрації. Встановлення звичайного права власності на матеріальний об'єкт спеціальної кваліфікації не потребує. Державна реєстрація права власності на матеріальні об'єкти необхідна лише у випадках, передбачених законом (нерухомість, транспортні засоби тощо);
• - право власності встановлюється на матеріальні об'єкти, предмети навколишнього середовища. Об'єктами права інтелектуальної власності можуть бути лише нематеріальні об'єкти (ідеї, образи, символи, думки, гіпотези), які інтелектуальною власністю можуть стати лише за умови, що вони здатні матеріалізуватись, втілитись у матеріальних носіях;
• - здатність об'єкта інтелектуальної власності до тиражування, чого не можна сказати про матеріальні об'єкти власності. Ідеї, образи, звуки, символи тощо мають здатність до багаторазового втілення в матеріальному об'єкті.

Об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності

Розрізняють об'єкти цивільного права і об'єкти права інтелектуальної власності. Об'єктом цивільного права може бути будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності, а об'єктом права інтелектуальної власності - тільки той творчий результат, що відповідає вимогам чинного законодавства (тобто заявлена пропозиція одержала правову охорону з боку держави).

Таблиця. Об'єкти права інтелектуальної власності

Найзагальнішим визначенням суб'єкта права є наступне: "Суб'єкт права - це людина або організація чи інше соціальне утворення, які законом наділені здатністю мати суб'єктивні права та нести юридичні обов'язки і, отже, бути учасниками правовідносин".

Отже, суб'єктом права може бути будь-яка людина (фізична особа) незалежно від громадянства, це може бути громадянин України, громадянин іншої держави і особа без громадянства, постійного місця проживання, роду занять та інших її особистих чинників.

Виходячи з чинного законодавства України про інтелектуальну власність, суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути: автор (співавтори); заявники; роботодавці; правонаступники (спадкоємці; інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності переходить згідно із законом чи договором; держава).