Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах

Звернення з приводу хвороб апарату руху та опори становлять 8-10% із числа всіх відвідувань в амбулаторно-поліклінічних закладах. Із загального числа постраждалих від травм – більшість (85-90 %) потребують амбулаторної допомоги, а серед госпіталізованих – 95 % хворих закінчують лікування в поліклініці. Тому організація амбулаторної ортопедо-травматологічної допомоги має велике значення для скорочення термінів лікування та відновлення працездатності пацієнтів з травмами та захворюваннями опорно-рухового апарату.

Ортопедо-травматологічний кабінет поліклініки чи лікарні призначений для амбулаторного прийому, лікування та доліковування виписаних зі стаціонару хворих, диспансерного обліку хворих після консервативного чи оперативного лікування, з хронічними захворюваннями, які потребують відновлення здоров'я, а також інвалідів після травм, набутих і природжених захворювань апарату руху і опори.

Лікарем проводиться:

• • надання першої кваліфікованої та спеціалізованої допомоги;
• • забезпечення подальшого амбулаторного лікування хворих, включаючи їх лікування вдома;
• • експертиза тимчасової непрацездатності хворих;
• • облік пошкоджень та ортопедичних захворювань, виявлених у мешканців району, який обслуговується;
• • систематичний аналіз причин травматизму та його профілактика, організація надання першої медичної допомоги;
• • диспансерний нагляд за хворими;
• • надання консультативної допомоги хворим, направленим з інших лікувальних закладів;
• • організація послідовності між амбулаторно-поліклінічними лікувальними закладами.

Лікар надає допомогу при:

• • неглибоких ранах м'яких тканин без ознак запалення при задовільному загальному стані постраждалого;
• • забоях різних частин тіла без значних крововиливів у тканини та загальних розладів;
• • розтягненнях зв'язок крупних суглобів кінцівок;
• • закритих переломах малих сегментів без зміщення.

Основною задачею диспансеризації є збереження або скоріше відновлення здоров'я та працездатності хворих, попередження інвалідності шляхом регулярного спостереження, своєчасного лікування, раціонального працевлаштування хворих, попередження травм та захворювань.

Надання вторинної спеціалізованої медичної допомоги пацієнтам з травмами та ортопедичними захворюваннями в амбулаторних умовах у плановому порядку або не відкладних випадках забезпечується травматологічними пунктами та консультативно-діагностичними центрами відповідного профілю за направленням лікаря поліклініки, сімейного лікаря, в результаті самозвернення чи доставки машиною швидкої допомоги.

Травматологічний пункт є підрозділом стаціонару чи поліклініки, він забезпечує цілодобове надання кваліфікованої невідкладної медичної допомоги постраждалим з пошкодженнями опорно-рухового апарату.

Для дітей травматологічні пункти організуються при дитячій лікарні або іншому медичному закладі, де функціонує дитяче травматолого-ортопедичне відділення.

Цілодобовий травматологічний пункт незалежно від рівня лікарні розміщується в окремому приміщенні, яке у своєму складі повинне мати: передпокій (кімнату очікування), приймальну лікаря, рентгенкабінет, гіпсувально-ортезну, перев'язочну, операційну кімнати, господарські приміщення. Чергова бригада складається з лікаря, 1 чи 2 середніх та 1 молодшої медичних сестер.

На травматологічному пункті проводиться:

• репозиція відламків кісток передпліччя, п'ясткових

і плеснових кісток, кісток гомілки, фаланг пальців і стопи;

• • усунення вивихів плеча, передпліччя, пальців кисті, стопи;
• • накладання гіпсових, іммобілізуючих та ортезних пов'язок;
• • первинна хірургічна обробка ран верхніх і нижніх кінцівок; зупинка зовнішньої кровотечі;
• • видалення неглибоко розміщених чужорідних тіл; первинний сухожилковий шов розгиначів та згиначів пальців;
• • новокаїнові та інші блокади та пункції суглобів;
• • активно-пасивна імунізація проти правця; надається допомога проти сказу.

При необхідності надання травмованим стаціонарної допомоги госпіталізація здійснюється до спеціалізованого відділення. У разі травми голови, органів грудної та черевної порожнини при необхідності залучаються спеціалісти – хірурги чи нейрохірурги, що працюють у лікувальному закладі, для вирішення питання про госпіталізацію хворого в одне з профільних відділень. При потребі проводиться первинна реанімаційна та протишокова допомога потерпілим з тяжкою травмою.

На травматологічному пункті хворому надається довідка про травму з рекомендаціями щодо подальшого лікування, про протиправцеву імунізацію, рентгенівські знімки, необхідні для подальшого лікування, а також виписується листок непрацездатності або побутова довідка строком до 5 днів. Пацієнт направляється для подальшого нагляду і лікування до лікаря ортопеда-травматолога в поліклініку за місцем проживання.

Консультативно-діагностичні центри можуть входити до складу лікарень або функціонувати як самостійний заклад.

Основним завданням консультативно-діагностичного центру є визначення об'єму обстежень, необхідних для уточнення діагнозу і надання консультативної допомоги пацієнтам, які пройшли діагностичні обстеження в центрі.

Висококваліфіковані лікарі центру надають диференційно-діагностичний комплекс медичних послуг відповідно до розроблених алгоритмів обстеження по кожній нозологічній патологи і можливостей функціональних підрозділів центру (променевої діагностики та комп'ютерної томографії, функціональних методів дослідження, ультразвукової та MPT-діагностики, клініко- діагностичної лабораторії1). Видають клініко-консультативні висновки з рекомендаціями щодо подальшого лікування пацієнтів, пропонують послуги лікування в умовах денного стаціонару тощо. Перебуваючи на денному стаціонарі, пацієнти отримують необхідну лікувально-діагностичну, консультативну та реабілітаційну допомогу.

У сільській місцевості амбулаторну допомогу при травмах надають на фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктах, у поліклініках районних та центральних районних лікарень – хірургом, травматологом. Консультативну допомогу складним хворим надають спеціалісти поліклінічного відділення обласної лікарні.

Травматизм – одна з основних причин тимчасової непрацездатності, інвалідності та смертності, особливо людей молодого та працездатного віку.

Роботу з профілактики травматизму проводять медичні працівники здравпунктів, медико-санітарних частин та поліклінік, лкарі-травматологи травматологічного пункту, стаціонару лікарні. Контролює роботу районний травматолог, який залучає до участі суспільні організації, використовує засоби масової інформації та просвітництва (радіо, пресу, лекції, бесіди, телебачення та інше).