Переломи плечової кістки

Переломи плечової кістки становлять 7-12% від усіх переломів кісток і поділяються на переломи проксимального епіметафіза – 65 %, діафіза – 20 %, дистального епіметафіза –15%.

Переломи проксимального відділу плечової кістки

Механізм травми. Частіше виникають внаслідок непрямого механогенезу травми.

Класифікація переломів за сегментами:

• • анатомічної шийки;
• • великого горбика;
• • малого горбика;
• • хірургічної шийки.

До великого горбика кріпляться м'язи – зовнішні ротатори та елеватори плеча: надостьовий, підостьовий, малий круглий. До малого горбика: підлопатковий м'яз – внутрішній ротатор плеча. Між горбиками лежить борозна, в якій рухається сухожилок довгої головки двоголового м'яза плеча. Нижче хірургічної шийки до плечової кістки кріпиться великий грудний м'яз.

Різнонаправлена дія цих м'язів створює широкий спектр зміщень вищеперахованих сегментів проксимального відділу плеча.

Кількість зміщених сегментів складає класифікацію переломів проксимального відділу плечової кістки за Neer:

• • однофрагментний;
• • двофрагментний;
• • трифрагментний;
• • чотирифрагментний.

Ізольований перелом великого чи малого горбика виникає внаслідок відривного механогенезу (авульсивний перелом).

Переломи хірургічної шийки виникають найчастіше, особливо в старшому віці, і поділяються на три типи (рис. 4.13).

Абдукційний перелом хірургічної шийки утворюється при падінні на відведену руку, кут деформації між головкою та плечем відкритий назовні. При падінні на приведену руку утворюється привідний перелом з кутом деформації, відкритим внутрішньо.

Клініка. Залежно від виду перелому та характеру зміщення наявні наступні ймовірні симптоми: вимушене положення кінцівки, активні рухи неможливі, пасивні – різко загострюють біль, значно обмежені, ділянка плечового суглоба овальна, рівномірно дефігурована, контури згладжені, локальний біль. Достовірні симптоми: патологічна рухомість, крепітація кісткових фрагментів, осьове натискування на плече загострює біль, можливе підшкірне випинання кісткового фрагмента. Специфічним симптомом є пальпація краю розвернутої головки. Рентгенограми у двох проекціях (друга проекція – трансторакальна або аксіальна) уточнюють вид перелому та ступінь зміщення уламків.

Лікування. Комплекс заходів першої медичної допомоги передбачає знеболення, транспортну іммобілізацію однією з можливих методик: відмодельованою задньою драбинчастою шиною Крамера або косинковою пов'язкою.

Фіксація кінцівки пов'язкою-бандажем або косинковою пов'язкою можуть бути і лікувальними заходами у хворих, особливо у старшому віці, з переломами проксимального відділу плечової кістки з допустимим зміщенням (рис. 4.14, 4.15). При переломах без зміщення у активних пацієнтів кінцівку фіксують задньою гіпсовою лонгетою від здорового надпліччя до головок п'ясткових кісток. При привідному типі перелому хірургічної шийки, відривному переломі великого горбика кінцівку фіксують на клиноподібній подушці або в торакобрахіальній гіпсовій пов'язці в положенні відведення руки (рис. 4.16).

Рис. 4.13. Типові переломи хірургічної шийки плеча: А – вклинений, Б – аддукційний, В – абдукційний

Рис. 4.14. Рентгенограма 3-фрагментного перелому проксимального відділу плечової кістки зі зміщенням: 1 – головка плечової кістки; 2 – діафіз плечової кістки; 3 – великий вертлюг

Рис. 4.15. Пов'язка-бандаж для верхньої кінцівки

Рис. 4.16. Методи консервативного лікування переломів плеча: а, б – відвідні шини для верхньої кінцівки; в, г – задня гіпсова лонгета, торакобрахіальна гіпсова пов'язка

Іммобілізація триває до ознак зрощення перелому протягом 4-7 тижнів.

Переломи зі зміщенням, особливо у дітей, вправляють одномоментно або лікують методом скелетного витягнення з наступною остаточною фіксацією в гіпсовій пов'язці. Якщо репозиція не вдається або тривала іммобілізація є небажаною, здійснюють відкриту репозицію та металоостеосинтез пластинками на гвинтах у дорослих (рис. 4.17 а, б), у дітей – шпицями Кіршнера. При 4-фраг- ментних переломах проводять первинне ендопротезування плечового суглоба (рис. 4.17 в).

Протягом лікування виконують контрольні рентгенограми. Особливу увагу приділяють ранній, етапній комплексній реабілітації шляхом розробки пасивно-активних рухів з 4-5 дня. Працездатність відновлюється через 6-8 тижнів.

Рис. 4.17. Металоостеосинтез пластинками та гвинтами (А), (Б), однополюсне ендопротезування плечового суглоба (В)

N. В. Можливі ускладнення переломів проксимального відділу плечової кістки:

• • контрактура плечового суглоба;
• • неправильне зрощення;
• • аваскулярний некроз головки плечової кістки (при переломах анатомічної шийки);
• • незрощення хірургічної шийки плечової кістки.