< Попер   ЗМІСТ   Наст >

РОЗКВІТ ІНДУСТРІАЛЬНОГО ЗАХОДУ

ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА В ПЕРІОД ДЕРЖАВНО-МОНОПОЛІСТИЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ (перша половина XX ст.)

Становлення індустріальної моделі розвитку США

Періоди процесу етатизації

Найбільшим катаклізмом другого десятиліття XX ст. була Перша світова війна 1914—1918 рр. У ній брало участь 38 країн із півторамільярдним населенням, що становило 2/3 усіх людей, які проживали на планеті. Було знищено приблизно 1/3 матеріальних цінностей країн-учасниць. Загинуло 10 млн осіб, 20 млн було поранено і скалічено, понад 10 млн померло від голоду та епідемій.

Війна потребувала концентрації всіх сил усередині кожної країни. Воєнні витрати були надзвичайно великі. Наприклад, кожного дня війни Росія в 1914 р. витрачала у середньому приблизно 10 млн руб., у 1915 р. — 24, в 1916 р. — 40, а в 1917 р. — 50—65 млн руб. На потреби війни було спрямовано 86 % промислового потенціалу. Пріоритет надавався галузям, що задовольняли військові по* треби. Це вимагало посилення ролі держави в господарському житті. Загалом війна пришвидшила процес становлення системи регульованого капіталізму, дієвість котрого залежить від інституціональної досконалості суспільства. Важливою умовою продовження війни стало введення жорсткої державної регламентації господарських відносин з метою мобілізації економічних ресурсів на виконання воєнно-політичних завдань в екстремальних умовах постійного зменшення економічного потенціалу. Тому до завершення війни в 1918 р. практично в усіх країнах сформувалася етатистська система господарських відносин.

Залежно від рівня соціально-економічного розвитку, особливостей національного укладу та соціально-економічних відносин ступінь, форми й методи етатизації в різних країнах були різними.

В економіці більшості країн світу відбувалися потрясіння і спостерігалася нестабільність, що залежало від втрат, перемоги чи поразки тієї чи іншої країни у війні, міри мілітаризації та етатизації економіки, загального рівня соціально-економічного й політичного розвитку.

Період стабілізації 1924—1929 рр

Не призвів до повного повороту від етатизму до системи відносно вільних ринкових відносин. Це зумовлювалося тим, що в 20-х роках майже в усіх країнах спостерігався об'єктивний процес монополізації економіки, об'єднання монополій і держави, подальшого викривлення вільних ринкових відносин. Усе це поглиблювало внутрішньогосподарські диспропорції. Версальська угода (1919), за якою встановлювався "новий" політичний порядок, у цілому не розв'язувала гострих європейських і світових суперечностей, а сприяла збереженню загальної тенденції до мілітаризації, підштовхувала переможені країни до територіального й економічного переділу світу. Це пояснює причини збереження значних ознак етатизму і в період стабілізації.

Світова економічна криза 1929—1.933 рр

Знову, але вже в мирний час, зумовила більше втручання держави в капіталістичну ринкову економіку. Теоретично його обґрунтовано в кейнсіанській теорії, ідеї якої дещо в іншому напрямі підтримали популярні доктрини — італійський корпоративізм, німецький націонал-соціалізм, численні соціалістичні концепції.

Післякризовий період 1934—1939 рр

У післякризовий період 1934—1939 рр. більшість розвинутих країн не відмовилися від етатизму, продовжували застосовувати практику 20-х років. Причини цього явища такі: 1) загалом украй нестійке післякризове становище національних економік Заходу; 2) посилення яскраво виражених тенденцій до мілітаризації в умовах підготовки провідних західних країн до Другої світової війни; 3) вплив успішного на той час досвіду централізованого планування й управління економікою СРСР.

Слід також зазначити, що в післявоєнний період посилилися взаємозв'язок і взаємозалежність центрів світового капіталістичного господарства. Англія та Франція виявилися прив'язаними до США значними боргами, зумовленими ввезенням з-за океану промислових і сільськогосподарських товарів. Японія, Англія, США мали суперечливі інтереси на ринках Південно-Східної Азії. Тому будь-яка нестабільність в одному з центрів світового господарства в таких умовах призводила до збою всієї системи. Переконливим підтвердженням була економічна криза 1929—1933 рр., яка розпочалася в США і швидко охопила світове господарство. Криза свідчила, що економіка капіталізму вільної ринкової конкуренції втратила спроможність до саморегулювання. Тому потрібно було радикально перебудувати економічну систему, впровадити в неї регулювальний механізм. Його пошуки в різних країнах привели до створення різних моделей регульованого капіталізму. В США розпочався процес формування інституціональної моделі економічного розвитку, що передбачала збільшення ролі суспільних інститутів у господарській діяльності.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >