Лікування для наркозалежних

Лікування наркозалежності забезпечує значні переваги з точки зору проведення профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу, а саме:

• - покращує доступ до лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-позитивних СІН, а також до загальномедичної допомоги;
• - утримує активних споживачів наркотиків у лікувальному процесі;
• - знижує ризик передачі ВІЛ-інфекції, вірусних гепатитів, бактеріальних інфекцій;
• - зменшує частоту та кількість госпіталізацій;
• - покращує дотримання режиму ВААРТ та клінічного спостереження. Окрім того, лікування наркозалежності допомагає:
• - зменшити вживання нелегальних опіоїдних наркотиків;
• - знизити частоту протиправних дій з боку СІН;
• - знизити смертність, пов'язану із передозуванням наркотиків;
• - коригувати поведінку, пов'язану із високим ризиком передачі ВІЛ;
• - покращити соціальну інтеграцію споживачів наркотиків.

Існує велика кількість стратегій та методів лікування наркозалежності:

• • детоксикація + застосування антагоністів опіоїдів;
• • групи самодопомоги (НА або АА);
• • терапевтичні спільноти;
• • реабілітаційні програми у закритих центрах;
• • психотерапевтичні та поведінкові методи;
• • програми підтримки за принципом "рівний-рівному";
• • надання спеціальних приміщень для безпечного ін'єкційного вживання;
• • замісна підтримувальна терапія;
• • лікування замісними ін'єкціями (із використанням героїну або морфіну).

„Уніфіковані стандарти наркологічної допомоги населенню в лікувально-профілактичних закладах України" (2003) пропонують використовувати усі згадані методи, (за винятком замісних ін'єкцій морфіну та героїну), а також медикаментозні та фізіотерапевтичні комплекси, рекомендовані свого часу вітчизняною (радянською) наукою, але не обґрунтовані згідно з сучасними стандартами доказової медицини.

Лікування наркозалежності повинно включати наступні етапи:

• у програмах, орієнтованих на відмову від вживання наркотиків:

о детоксикація;

о реабілітація (оволодіння навичками контролю поведінки із метою запобігання вживання будь-яких ПАР) та тренінг з прихильності до

ВААРТ;

о протирецидивне та підтримувальне лікування, участь у групах самодопомоги;

о ресоціалізація (повернення до родини, працевлаштування, відмова від кримінальної поведінки);

• у програмах ЗПТ:

о обстеження, призначення ЗПТ та індукція; о стабілізація;

о підтримувальна фаза та тренінг з прихильності до лікування; о ресоціалізація.

Ефективність ізольованої детоксикації, яка не супроводжується реабілітаційними заходами, не доведена.

В сучасних умовах найбільш ефективним та доведеним методом є проведення замісної підтримувальної терапії, особливо для ВІЛ-інфікованих СІН, які потребують проведення ВААРТ. Ретельно проведені дослідження ефективності ЗПТ довели, що участь в них значно підвищує утримання пацієнтів на лікуванні; суттєво зменшує ризиковану та кримінальну поведінку, ймовірність смерті внаслідок передозування, вживання нелегальних опіоїдів, ризик рецидиву та повернення до вживання нелегальних наркотиків і є предиктором задовільної прихильності до ВААРТ (рівень доказовості - А).

Переваги програм ЗПТ максимально реалізуються за умови:

• - призначення високих (не низьких) доз метадону або бупренорфіну;
• - орієнтації програм на заміну наркотиків, а не відмову від них;
• - надання послуг з діагностики та лікування супутніх психічних захворювань та допомога при вирішенні соціальних проблем;
• - введення системи заохочень для зменшення прийому додаткових наркотиків;
• - забезпечення доступності медичної допомоги, а саме зручність розташування закладів, графік роботи та безкоштовність послуг;
• - створення сприятливої обстановки.

За умови доступності ЗПТ необхідно передбачити можливість одночасного проведення ВААРТ та замісної підтримувальної терапії. Такий підхід сприяє:

• - досягненню максимального контролю за лікуванням;
• - підвищенню ефективності лікування;
• - зниженню ризику розвитку резистентності до АРВ-препаратів;
• - полегшенню контролю за виникненням взаємодії між метадоном та АРВ-препаратами.

За наявними даними, прийом препаратів під контролем медпрацівника є ефективним методом проведення ВААРТ у пацієнтів із наркозалежністю. Під час проведення ВААРТ та ЗПТ метадоном рекомендується контролювати прийом препаратів медичними працівниками, оскільки це забезпечує:

• - максимально можливе зниження вірусного навантаження ВІЛ у значного числа пацієнтів;
• - досягнення більш ефективного пригнічення реплікації вірусу, ніж під час стандартного лікування або іншої тактики, спрямованої на дотримання режиму терапії;
• - зведення до мінімуму обмежуючого впливу ВААРТ на повсякденне життя СІН.