< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Підтримка та захист конкуренції

Правову основу системи захисту економічної конкуренції становлять Конституція України та Закони України Про Антимонопольний комітет України, Про захист економічної конкуренції і Про захист від недобросовісної конкуренції. Центральне місце в системі захисту економічної конкуренції в Україні посідає Антимонопольний комітет України, який здійснює контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Суспільна (громадянська) складова системи захисту економічної конкуренції у цей час знаходиться у стадії розвитку і включає недержавні інституції, діяльність яких сприяє утвердженню в суспільстві чесних звичаїв у підприємництві, розвитку добросовісної, суспільно корисної конкуренції.

У сфері розвитку конкурентної культури суспільства до першочергових завдань належать, зокрема:

1. Налагодження взаємодії з громадськими організаціями (спілками, професійними об'єднаннями) підприємців, які

функціонують на основі професійних кодексів етики (кодексів честі) і охоплюють підприємців за різними галузями і напрямами діяльності;

  • 2. Сприяння створенню умов для функціонування громадських організацій, професійних об'єднань, які представляли б інтереси певної галузі, споживачів тощо у сфері конкурентних правовідносин;
  • 3. Пропаганда цінностей добросовісної конкуренції із використанням засобів масової інформації, включно спеціальні освітні програми.

За змістом система державного захисту економічної конкуренції, яка склалася в Україні, передбачає:

  • – виявлення та припинення протиправних дій, які призводять або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції внаслідок узгодження поведінки суб'єктів господарювання (антиконкурентні узгоджені дії), зловживання ринковою владою суб'єктами господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище, або дій державних органів;
  • – виявлення та припинення протиправних дій, які призводять або можуть призвести до спотворення конкуренції внаслідок дій суб'єктів господарювання (недобросовісна конкуренція), або державних органів;
  • – запобігання недопущенню, усуненню, обмеженню або спотворенню конкуренції шляхом внесення відповідних пропозицій до інших державних органів, формування конкурентної свідомості в суспільстві;
  • – запобігання негативному впливу рішень державних органів на конкуренцію шляхом попереднього погодження проектів рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
  • – запобігання можливостям обмеження конкуренції внаслідок набуття ринкової влади шляхом попереднього контролю за концентрацією суб'єктів господарювання (злиттями, придбаннями, набуттям суб'єктами господарювання контролю один над одним в інший спосіб, спільним створенням підприємств);
  • – запобігання недопущенню, усуненню або обмеженню конкуренції внаслідок узгодження поведінки учасників ринків шляхом попереднього контролю за узгодженими діями суб'єктів господарювання.

Конкурентна політика на сучасному етапі передбачає здійснення комплексу заходів щодо формування ефективного конкурентного середовища, зменшення частки монопольного сектора в економіці України, удосконалення правил конкуренції, впровадження сучасних методів державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, зменшення частки монопольного сектора у внутрішньому валовому продукті до 10-12 відсотків, захисту і підтримці конкуренції, розвитку її інституційного забезпечення.

Метою конкурентної політики є створення нормальних, рівних умов для роботи всіх суб'єктів підприємницької діяльності та захист їх від антиконкурентних дій монополій та органів влади.

Основними напрямками конкурентної політики держави є:

  • – створення умов для існування і розвитку добросовісної конкуренції;
  • – недопущення зловживанням монопольним становищем на ринку;
  • – недопущення неправомірного обмеження конкуренції;
  • – недопущення недобросовісної конкуренції;
  • – створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель.

Створення умов для існування і розвитку добросовісної конкуренції передбачає:

  • – розвиток законодавства про захист економічної конкуренції;
  • – забезпечення рівних умов здійснення підприємницької діяльності для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності,
  • – контроль за процесами злиття підприємств та іншими видами економічної концентрації;
  • – забезпечення прозорості процесу приватизації;
  • – створення всеохоплюючої системи підтримки та захисту економічної конкуренції;
  • – упорядкування та оптимізацію системи державної підтримки окремих суб'єктів господарювання та галузей економіки;
  • – подолання негативного впливу тіньового сектора економіки на конкуренцію;
  • – додержання конкурентних засад у процесі примусової реалізації майна, вдосконалення порядку реалізації майна з метою забезпечення відкритості процедур.

Недопущення зловживанням монопольним становищем на ринку передбачає удосконалення механізмів формування цін (тарифів) суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на монопольних ринках, порядку нормування витрат і втрат з метою стимулювання їх скорочення у природних монополіях, формування дієвих засобів контролю у цій сфері.

Недопущення неправомірного обмеження конкуренції передбачає:

  • – забезпечення діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
  • – контроль за обмежувальною та дискримінаційною діяльністю суб'єктів господарювання.

Недопущення недобросовісної конкуренції передбачає:

  • – контроль за антиконкурентними узгодженими діями суб'єктів господарювання;
  • – розміщення роз'яснювальних матеріалів у засобах масової інформації та інших профілактичних дій щодо ознайомлення підприємців з вимогами конкурентного законодавства.

Створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель передбачає забезпечення:

  • – контролю за дотриманням законодавства щодо державних закупівель;
  • – відкритості та прозорості всіх стадій державних закупівель;
  • – недискримінацію учасників;
  • – запобігання проявам корупції;
  • – сприяння захисту інтересів вітчизняного виробника.

До засобів антимонопольного регулювання належать:

  • – обмеження на встановлення вищого рівня цін і тарифів, запровадження граничних нормативів рентабельності;
  • – декларування зміни цін;
  • – установлення стандартів і показників якості для товарів і послуг;
  • – квотування обсягів виробництва товарів (послуг);
  • – використання державних замовлень;
  • – розподіл ринків;
  • – тарифне регулювання імпорту та експорту товарів та ін.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, що грунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається із Закону України Про захист економічної конкуренції, Закону України Про Антимонопольний комітет України, Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики України, яка здійснюється за наступними напрямами:

  • – здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
  • – контроль за концентрацією та узгодженими діями суб'єктів господарювання;
  • – контроль за регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
  • – сприяння розвитку добросовісної конкуренції (включає в себе, зокрема: взаємодію з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно- господарського управління та контролю, підприємствами, установами та організаціями з питань розвитку, підтримки, захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки; надання обов'язкових для розгляду рекомендацій та внесення зазначеним суб'єктам пропозицій щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції; участь у розробленні та внесення в установленому порядку пропозицій щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки; міжнародне співробітництво з питань, які належать до компетенції Антимонопольного комітету України);
  • – методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції (складається з узагальнення та аналізу практики застосування законодавства про захист економічної конкуренції, здійснення офіційного тлумачення власних нормативно-правових актів та надання рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції).

Проте, незважаючи на постійне удосконалення нормативно- правового механізму конкурентної політики в Україні, за думкою експертів, він залишається досить складним у практичному застосуванні. В першу чергу, це зумовлено тим, що правомірність чи неправомірність більшості діянь суб'єктів господарювання, особливо таких, як узгоджені дії, або таких, що вчиняються суб'єктами господарювання, які мають ринкову владу (посідають монопольне (домінуюче) становище), визначається лише через оцінку можливих наслідків цих діянь для ринку, через вплив на умови конкуренції, який вони можуть мати.

Саме тому, сьогодні є надзвичайно актуальним питання місця держави у розвитку конкурентних відносин, у формуванні культури конкуренції та проконкурентної свідомості. Держава в особі її компетентних органів сьогодні не повинна бути лише суворим спостерігачем за тим, чи дотримуються встановлених нею правил суб'єкти господарювання, а сама намагається зайняти активну позицію у співпраці з учасниками ринку, хоча, зрозуміло, така співпраця не може бути результатом активності лише однієї сторони.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >