Медико-соціальні методи в соціальній роботі
Насамперед уточнимо зміст поняття "медико-соціальна допомога". Визнано, що медико-соціальна допомога являє собою комплекс інтегрованих заходів як на державному, так і на місцевому рівнях. Це сфера діяльності, види, напрямки та організаційні форми якої залежать як від політики держави в галузі охорони здоров'я населення, так і від сучасної концепції здоров'я і теорій соціального захисту населення.
Медико-соціальні методи – це різні оздоровчі заходи, наприклад: оздоровча та лікувальна фізкультура, відпочинок в природних умовах, пропаганда здорового способу життя, а також диспансеризація і догляд за людьми з порушеним здоров'я. Вони використовуються при макросоціальних профілактичних роботах і при мікросоціальній роботі з потребуючими підтримки здоров'я соціальними категоріями – інвалідами, людьми похилого віку та ін.
Мета медико-соціальної роботи – досягнення максимально можливого рівня здоров'я, функціонування та адаптації осіб з фізичною і психічною патологією, а також неблагополучних у соціальному плані [157, с.46].
Об'єкти медико-соціальної роботи – різні контингенти осіб, що мають виражені медичні і соціальні проблеми (довго і часто хворіють, соціально дезадаптовані особи, інваліди, самотні старі, діти-сироти, багатодітні та соціальні сім'ї, особи, постраждалі від стихійних лих, хворі на СЩЦ та ін.).
Система соціальної роботи в охороні здоров'я включає профілактику, діагностику, лікування, збереження здоров'я і реабілітацію.
Існує два типи медико-соціальної роботи – патогенетичний і профілактичний.
Патогенетична медико-соціальна робота включає в себе заходи з організації медико-соціальної допомоги, проведення медико-соціальної експертизи, соціальну роботу в окремих областях медицини і охорони здоров'я.
Профілактична медико-соціальна робота – проведення заходів з попередження соціально залежних порушень соматичного, психічного і репродуктивного здоров'я, формування здорового способу життя, забезпечення соціального захисту прав громадян у питаннях охорони здоров'я та ін.
За своєю суттю медико-соціальна робота має багато спільного з медичною допомогою і діяльністю органів охорони здоров'я в цілому.
Але при цьому вона не перевищує межі своєї компетенції, не претендує на виконання лікувально-діагностичних функцій, а передбачає тісну взаємодію з медичним персоналом і чітке розмежування сфер відповідальності.
Функції соціального працівника сфери охорони здоров'я:
- – забезпечити оптимальний зв'язок хворого з його соціальним оточенням;
- – оптимізувати самодопомога і підтримку близьких хворому в кризовій ситуації;
- – забезпечити зв'язок працівників медичного закладу з сім'єю та близькими хворого;
- – надати підтримку рідним і близьким у ситуаціях трагічного результату хвороби клієнта.
- – представлення в органах влади інтересів осіб, які потребують медико-соціальної допомоги;
- – проведення медико-соціальної експертизи і т.д.
Узагальнюючи спеціальні функції соціальних працівників у
медицині, їх можна розділити на три групи: медико-орієнтовані, соціально-орієнтовані та інтегративні [121, с. 87].
Прагнучи створити оптимальні та найбільш ефективні технології медико-соціальної роботи, фахівці розробляють базові моделі, які дозволяють забезпечити єдині методичні підходи в даному виді діяльності і врахувати відповідну специфіку.
