Технології соціальної роботи з військовослужбовцями та членами їхніх сімей

Технології соціальної роботи з військовослужбовцями та їх сім'ями розрізняються залежно від характеру і глибини їх соціальних проблем, що значною мірою визначається належністю до призовного або контрактного контингенту, визначеним складом військовослужбовців, тривалістю їх перебування на військовій службі.

Так, безумовно, матеріальні труднощі і соціальні обмеження, які відчувають солдати строкової служби та їх сім'ї (мале грошове забезпечення, життя в казармі, далеко від сім'ї), можуть бути не характерними для солдатів особливих спеціальностей (музиканти, спортсмени), які часом живуть в сім'ї і отримують певну винагороду за свою працю в період військової служби.

Військовослужбовці потребують захисту своїх прав і в проведенні виховно-адаптаційних і культурно-рекреаційних заходів, що виробляють звичку до перебування в досить монотонних умовах військової служби, в постійному оточенні одних і тих же людей.

Цілі соціальної роботи в найзагальнішому вигляді полягають у тому, щоб відновити фізичні і психічні сили військовослужбовців, скорегувати їх особистісні установки, навчивши терпимо ставитися до примусового спілкування з іншими: внести елементи соціальної справедливості в субординаційні відносини, характерні для військової служби.

Соціальна робота з військовослужбовцями здійснюється як безпосередньо в умовах Збройних Сил, так і в суспільстві в цілому. Невірно було б думати, що в армії вона є обов'язком лише заступників командирів по роботі з особовим складом. Безумовно, саме вони в першу чергу зобов'язані займатися соціальним захистом військовослужбовців, так само як військові психологи, юристи, фахівці військово-медичних установ. Однак стройові командири і керівники будь-якого рангу також повинні забезпечувати в межах своєї компетенції соціальну захищеність підлеглих їм військовослужбовців та їх сімей. Одне з найважливіших завдань – дотримання всіх прав і пільг, які покладені військовослужбовцям відповідно до чинного законодавства, забезпечення таких соціально- побутових умов, які не руйнують здоров'я і працездатність людей, що несуть військову службу.

Важливу роль відіграє усунення хоча б найбільш грубих проявів неформальних відносин у Збройних Силах в рамках "дідівської" і "земляцької" статусних систем.

На жаль, в справжніх умовах не є можливим повністю усунути ці потворні явища – потрібно змінити морально-психологічний клімат у суспільстві, подолати такий поширений культ жорстокості, знизити ступінь криміногенності, запобігти приходу в Збройні Сили осіб з кримінальним минулим, підвищити авторитет військової служби в цілому і офіцерів зокрема. Однак і в існуючих умовах можна зробити спроби захистити військовослужбовців строкової служби: поліпшити соціальний контроль у військових колективах, створити більш довірчі взаємини між солдатами, молодшими командирами і офіцерами, застосовувати суворі санкції за кожен випадок насильства над військовослужбовцем. У цьому зв'язку безумовно необхідно покінчити з практикою замовчування злочинів проти військовослужбовців строкової служби, інформувати військовослужбовців про їх правовий статус, роз'яснювати механізм користування цими правами, консультувати з приводу конкретних ситуації і конфліктів.

Завдання соціальної роботи з військовослужбовцями, що несуть службу за контрактом – соціальне і юридичне консультування з усіх питань, пов'язаних з їх правами та можливостями до і після звільнення, правами членів їх сімей, захист їхніх інтересів перед командуванням частини, вищими інстанціями, органами місцевої влади. У разі порушення таких прав офіцер, який здійснює соціальну роботу, направляє інформацію про це в порядку підлеглості і сприяє відновленню прав. У його обов'язки входить роз'яснення військовослужбовцям та членам їх сімей нормативної бази вирішення конфліктних ситуацій, надання допомоги в обігу в інстанції, компетентні вирішити конфлікт.

Важливу роль відіграє соціально-педагогічна допомога дітям військовослужбовців, проведення педагогічної корекції з метою ліквідації труднощів у навчанні, усунення виховних дефектів, соціальної реадаптації дітей і підлітків, які мають проблеми. Чималий виховний потенціал має система дитячих військово-спортивних таборів, клубів і гуртків, що допомагає відродити у підлітків уявлення про високий соціальний статус військової служби, повагу до праці батьків.

Одна з функцій соціальної роботи в Збройних Силах – забезпечення сприятливих соціально-побутових та соціально-екологічних умов для військовослужбовців. Поліпшення умов праці та побуту військовослужбовців, усунення антропогенного забруднення навколишнього середовища, безсумнівно, буде сприяти підвищенню працездатності військовослужбовців і їх здібностей до соціального функціонування.

Одна з важливих функцій соціальної роботи – розвиток соціальних комунікацій, ліквідація міжособистісної напруженості, конфліктів, згуртування військових колективів (особливо в закритих військових містечках, гарнізонах, надовго відірваних від сім'ї, суспільства). З цією метою застосовуються конфлікгологічні процедури, технології посередництва, методи групової терапії у вигляді бесід, ігор тощо, тренінги спілкування і навчання комунікативним навичкам, виявлення психологічної сумісності або несумісності індивідів для комплектування найбільш життєздатних або стабільних колективів.

Технології психологічного тренінгу, психотерапії та психокорекції найбільш поширені в роботі з великими групами людей, до яких, безумовно, відносяться і військовослужбовці. Стимуляція позитивних психологічних реакцій і придушення або згладжування негативних реакцій необхідні в умовах постійного і вимушеного спілкування з іншими людьми.

Для пом'якшення напруженості в сім'ях військовослужбовців, запобігання конфліктів або кризових ситуацій велике значення має розвиток спеціальної системи сімейного консультування та сімейної терапії. У випадках проживання далеко від великих міст наявність такої служби буде єдиною можливістю для сімей військовослужбовців отримати професійну допомогу в стабілізації сім'ї.

Специфічними завданнями соціального працівника в Збройних Силах є навчання і перенавчання звільнених військовослужбовців та їхніх дружин цивільним професіям, що користуються попитом на ринку праці, правильна психологічна орієнтація і корекція очікувань, підготовка до неминучого зміни способу життя.

Культурно-дозвільна діяльність у Збройних Силах, можливо, має набагато більше значення, ніж в інших сферах життєдіяльності. Вона надає можливість не тільки рекреації, відновлення втрачених сил, але і згуртування колективу, порушення монотонності військової служби, прояви свободи. Соціальний працівник стежить за регулярністю і рівним доступом всіх до культурно-дозвільної діяльності, сприяє більш широкому залученню до неї всіх бажаючих, забезпеченню відповідним обладнанням та інвентарем.