ПРОПІЦИЛ

ПРОПІЦИЛ - табл. 50 мг

Спосіб застосування

Лікування пропілтіоурацилом починають з добової дози 300-600 мг (по 100-150 мг кожні 6-8 годин) і після досягнення еутиреоїдного стану (зазвичай через 3 тижні) доза препарату знижується до 200-400 мг (зазвичай на /з від початкової ) з поступовим її зменшенням кожні 2-2,5 тижні до підтримуючої дози - 50-100 мг на добу. Приймають внутрішньо, не розжовуючи таблетки, ковтаючи цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини, через кожні 6-8 годин. Підтримуюча доза становить 25-150 мг (від 0,5 до З табл.) на добу.

Згідно з існуючими даними, у хворих, які страждають нирковою недостатністю або перебувають на гемодіалізі, не виникає необхідності в коригуванні дози. При захворюваннях печінки препарат можна приймати в рекомендованих дозах з урахуванням відповідних протипоказань.

Досвід терапевтичного застосування препарату пропіціл показує, що тривалість лікування тиреотоксикозу при дифузному токсичному зобі і токсичній аденомі щитоподібної залози повинна становити 1,5-2 роки.

При підготовці до хірургічного втручання або лікування радіоактивним йодом тривалість застосування препарату повинна відповідати індивідуальній потребі хворого. Пропіціл може використовуватися для лікування дифузного токсичного зоба як у вигляді монотерапії, так і в схемі " блокуй і заміщай ".

При вагітності лікування пропіцилом проводиться під суворим наглядом (рівень гормонів щитоподібної залози повинен знаходитися у верхньої межі норми, рівень тиреотропіну повинен бути нижче норми).

Частота аномалій розвитку у випадках лікування пропіцилом не відрізняється від частоти спонтанних аномалій розвитку плода. Доза пропіцілу повинна бути якомога нижчою, щоб уникнути викидня, а також розвитку гіпотиреозу і зоба у плода. В останні три місяці вагітності часто спостерігається спонтанне зменшення вираженості тиреотоксикозу.

В період грудного вигодовування пропіціл вважається препаратом вибору, тому що його концентрація в грудному молоці становить 1/10 від рівня в сироватці крові матері. Проте необхідне спостереження за новонародженим, тому що є повідомлення про окремі випадки розвитку гіпотиреозу. При поєднанні дифузного токсичного зоба і вагітності пропіціл призначають тільки у вигляді монотерапії.

Препарати йоду — йодиди - призначаються за суворими показаннями, у випадках появи тяжких побічних реакцій на фоні прийому препаратів тіамазолу або пропілтіоурацилу, короткочасним курсом.

Механізм дії йодидів

Уведення значного надлишку йодиду (більше 6 мг щодня) при гіпертиреозі за принципом зворотного зв'язку призводить до пригнічення синтезу і вивільнення ТТГ, інгібує синтез і, переважно, вивільнення тиреоїдних гормонів, можливо за рахунок пригнічення протеолізу тиреоглобуліну. Крім того йодиди зменшують васкуляризацію і розміри щитоподібної залози, ущільнюють її тканину, що перешкоджає гіперплазії залози і відновлює її розміри у дітей та підлітків.

У пацієнтів з тиреотоксикозом застосування йодиду швидко викликає ремісію симптомів, у зв'язку з чим великі дози йодиду застосовують при передопераційній підготовці хворих до тиреоїдектомії, а також разом з іншими антитиреоїдними засобами при тиреотоксичному кризі. Антитиреоїдний ефект йодиду нестійкий - триває всього 2-3 тижні. Використовується для тимчасового зниження функції щитоподібної залози, тому що тривалий прийом викликає гіперплазію щитоподібної залози, ущільнення залози і нівелювання компенсації тиреотоксикозу.

Протипоказання та побічні реакції йодидів (див. глава 2).

У більшості випадків використовується розчин Люголя.