< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Аналіз конкретних ситуацій

Суть методу полягає в тому, що учасникам пропонують осмислити ситуацію, опис якої водночас не тільки відображає практичну професійну проблему, а й актуалізує комплекс знань, які необхідно засвоїти при розв'язанні цієї проблеми. Причому сама проблема не має однозначних вирішень. Кейс представляє рольову систему.

Аналіз конкретних ситуацій (від англ, case method, case-study) (метод конкретних ситуації, кейс-метод, кейс-стаді, метод ситуаційного аналізу) – метод навчання, який використовує опис реальних професійних, економічних, соціальних ситуацій.

Історія методу. Уперше його було використано у навчальному процесі в школі права Гарвардського університету у 1870 р. Застосування цього методу в Гарвардській школі бізнесу почалося у 1920 р. Перші збірники кейсів було опубліковано у 1925 р. у звітах Гарвардського університету. Нині співіснують дві класичні школи case-study: Гарвардська (американська) і Манчестерська (європейська). Закордонні учені-дослідники теоретичних та практичних питань використання case-study – Е. Монтер, М. Лідер, Дж. Ерскін, М. Норф. Вітчизняні дослідники – спеціалісти українського Центру інновацій та розвитку Ю. Сурмін, А. Сидоренко, В. Лобода, А.Фурда. Під редакцією Ю. Сурміна у 2002 р. було видано фундаментальну працю "Ситуационньш анализ, или анатомия кейс-метода".

Специфічні ознаки методу: наявність моделі соціально- економічної системи, стан якої розглядається в деякий дискретний момент часу; колективне вироблення рішень; альтернативність розв'язків; єдина мета при виробленні рішень; наявність системи групового оцінювання діяльності; наявність керованого емоційного напруження тих, хто навчається.

Основні поняття кейс-методу: ситуація; аналіз; аналіз ситуації. Ситуації властиві: плинність процесу; містить деяку суперечність, яка має бути розв'язана; неоднозначність подальшого розгортання; варіативність; існування ситуації і її вирішення принципово важливе для діяльності людей, вона зачіпає їхні інтереси і вимагає негайного вирішення, оскільки продовження її існування може призвести до незворотних втрат; ситуація припускає можливість втручання людини, яка переслідує мету змінити небажаний стан на бажаний.

Аналіз розглядають у двох контекстах: як уявне розчленовування об'єкта на елементи, на противагу синтезу; як наукове дослідження. Завдання, які доводиться вирішувати в процесі аналізу ситуації: здійснення проблемної структуризації (виділення комплексу проблем ситуації, їх типології, характеристик, наслідків, шляхів вирішення (проблемний аналіз); визначення характеристик, структури ситуації, її функцій, взаємодії з навколишнім і внутрішнім середовищами (системний аналіз); встановлення причин, які призвели до виникнення цієї ситуації, і наслідків її розгортання (причинно-наслідковий аналіз); діагностика змісту діяльності в ситуації, її моделювання й оптимізації (праксеологічний аналіз); побудова системи оцінок ситуації, її складових, умов, наслідків, дійових осіб (аксіологічний аналіз); підготовка прогнозів щодо вірогідного, потенційного і бажаного майбутнього (прогностичний аналіз); вироблення рекомендацій щодо поведінки дійових осіб ситуацій (рекомендаційний аналіз); розроблення програм діяльності в цій ситуації (програмно-цільовий аналіз). Методи аналізу подано в табл. 4.

Таблиця 4

Методи аналізу та їх характеристика

Назва методу

Характеристика методу

Метод декомпозиції

Розчленування будь-якого складного явища на прості складові. Об'єктом розчленування можуть бути як реальні соціальні, так і інтелектуальні системи. Для досягнення адекватності декомпозиції використовуються декомпозиційне моделювання, тобто відтворення декомпозицінної моделі та порівняння нової моделі з системою декомпозиції

Метод порівняння

Припускає порівняння цієї системи, явища, процесу з іншими, що дає змогу визначити їх специфіку

Нормативний метод

Обґрунтування сукупності нормативів, які відображають ефективність системи. Реальна система порівнюється з нормативною системою, що допомагає виявити характер відхилень від норми

Метод агрегірування

Перетворення вихідної моделі на модель з меншим числом змінних або обмежень, що дає наближений порівняно до вихідної моделі опис об'єкта чи процесу, який вивчаємо

Метод аналогій

Припускає виявлення аналогії між двома об'єктами та перенесення системи пояснень з одного об'єкта на інший

Метод виключень

Грунтується на поступовому виключенні значної групи складових на основі закону виключення третього: справа є такою, як описується у висловах про неї, або такою, як каже заперечення, і третього не дано

Гіпотетичний метод

Зводиться до висунення, обґрунтування і доказу гіпотез. Часто метод зводиться для "обстрілу" проблеми якомога більшою кількістю питань, які потребують відповіді

Метод закономірності

Є пошуком стійкої і невипадково! характеристики або зв'язку явиш

Метод "мінімакса"

Це окремий випадок методу закономірності: пошук мінімальних або максимальних характеристик

Балансовий метод

Виділення двох боків чого-небудь, що визначають ціле і урівноважене одне до одного

Метод класифікацій

Упорядкування об'єктів за істотними ознаками по деяких класах

Метод ранжування

Привласнення сукупності об'єктів деяких числових величин на підставі інтуїції або відповідно до ступеня вираженості деякої ознаки

Метод спроб

Вибір із сукупності деяких об'єктів і їх випробування

Метод середнього та відхилень від нього

Обчислюється деяка середня величина і виявляються відхилення від неї

Метод моделювання

Побудова моделі, яка відображає істотні ознаки аналізованого об'єкта, спрощує його; заміна нею реального об'єкта для аналізу

Метод амбівалентності та протиріччя

Пояснення явища амбівалентно, пошук суперечностей, що визначають сутність явищ

Метод парадокса

Розгляд явища з несподіваних позицій, які не відповідають загальноприйнятим уявленням

Метод систематизації

Зведення наявних даних у деяку систему, що дає змогу пояснити їх з позицій системного підходу

Метод

екстраполяції

Поширення умовиводів, отриманих зі спостереження за однією частиною явища, на іншу його частину

Методи індукції та дедукції

При індукції йде побудова висновку, в якому зі знань про частину предметів класу робиться висновок про весь клас. Дедукція розглядає операцію навпаки, коли зі знань про весь клас робиться висновок про предмет класу

Метод ідеалізації

Уявна процедура, пов'язана з уявленням чого-небудь як ідеалу і подальшим порівнянням реального об'єкта з ідеалом

Метод формалізації

Дослідження об'єкта шляхом перекладу його якісних характеристик в деяку знакову форму

Метод спрощення

Представлення об'єкта у вигляді деякої спрощеної моделі

Морфологічний метод

Спочатку виділяються головні характеристики об'єкта – осі, а потім по кожній з них записують усілякі варіанти

Метод контрольних запитань

Полягає в складанні списку питань, на які шукаються відповіді

Метод фокусування

Спрямований на перенесення у фокус уваги окремих об'єктів, що допомагає отримати їх оригінальне бачення

Метод "мозкового штурму"

Метод емпатії

Є організованою системою висловів учасників про проблему при забороні критики висловів колег

Аналітик входить в образ аналізованого об'єкта, представляє себе "деталлю", що вивчається, і осмислює з її позиції здійснювані нею дії

Метод синтезу

Здійснення після процедури аналітичного розкладання синтезу і перевірки ефективності й тотожності об'єкта самому собі

Метод відбору

Вивчення не всієї сукупності явищ, а лише деякої частини, відібраної за певними правилами

Метод "від противного"

Є зміною ситуації на діаметрально протилежну, осмислення її

Проблемний аналіз

Здійснення проблемного структурування, що уможливлює виділення комплексу проблем – ситуацій, їх типологію, характеристику, наслідки, способи розв'язання

Системний аналіз

Визначення характеристик, структури ситуації, її функцій, взаємодії з навколишнім та внутрішнім середовищами

Причинно-наслідковий аналіз

Встановлення причин, які призвели до виникнення цієї ситуації і наслідків її розгортання

Пракселогічний аналіз

Діагностика змісту діяльності в ситуації, її моделювання та оптимізація

Аксіологічний аналіз

Побудова системи оцінювання явищ, діяльності, процесів, ситуацій з позицій тієї або іншої системи цінностей

Ситуаційний аналіз

Моделювання системи, її складових, умов, наслідків, дієвих осіб

Прогностичний аналіз

Підготовка прогнозів стосовно вірогідного, потенційного та бажаного майбутнього

Рскомендаційний

аналіз

Вироблення рекомендацій щодо поведінки дієвих осіб у ситуації

Програмно-цільовий аналіз

Розроблення програм діяльності в цій ситуації

Класифікація кейсів за: структурою, формою, розміром, рівнем складності, дисциплінами, регіонами.

Кейси за структурою: 1) структуровані (highly structured case) – короткий і точний виклад ситуацій із конкретними цифрами і даними. Існує визначена кількість правильних відповідей. Застосовують для оцінки знань чи вмінь використовувати одну форму, навичку, методику у певній сфері професійних знань; 2) неструктуровані (unstructured cases) – матеріал з великою кількістю даних, призначені для оцінки стилю і швидкості мислення, уміння визначати головне; 3) першопрохідні (ground breaking cases) – призначені побачити можливості суб'єкта навчання мислити нестандартно, креативно.

За формою кейси класифікуються на: 1) паперові; 2) відеокейси. За розміром: 1) повні (у середньому 20 – 25 сторінок) – призначені для командної роботи протягом декількох днів; 2) стислі (3 – 5 сторінок) – для розбору на занятті з обов'язковою дискусією; 3) міні-кейси (1-2 сторінки) – для розбору в аудиторії як ілюстрація до теорії. За рівнем складності: 1) для магістрів; 2) для курсів підвищення кваліфікації. За дисциплінами: 1) бухгалтерський облік; 2) менеджмент; 3) управління кадрами; 4) переговори тощо. За регіонами: 1) європейські; 2) північно-Американські; 3) кейси про країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою.

Алгоритм створення кейсу:

  • • формування дидактичних цілей кейсу;
  • • побудова програмної карти кейсу, що складається з основних тез, які необхідно відобразити в тексті;
  • • пошук інституційної системи (навчальний заклад тощо), яка має безпосереднє відношення до тез програмної карти;
  • • збір інформації в інституційній системі щодо тез програмної карти кейсу;
  • • побудова або вибір моделі ситуації, яка відображає діяльність інституту;
  • • вибір жанру кейсу;
  • • написання тексту кейсу;
  • • діагностика правильності й ефективності кейсу;
  • • підготовка кінцевого варіанту кейсу; впровадження кейсу в практику навчання.

Вимоги до кейсу: написано цікаво, простою і зрозумілою мовою (доцільно наводити вислови співробітників); відрізнятися "драматизмом" і проблемністю; подавати як позитивні приклади, так і негативні; чітко визначати "серцевину" проблеми; відповідати потребам обраного контингенту студентів; містити необхідну і достатню кількість інформації. Цей метод у післядипломній педагогічній освіті передбачає розгляд педагогічних, управлінських та інших ситуацій, складних конфліктних випадків, проблемних ситуацій, інцидентів у процесі вивчення навчального матеріалу. Проблемна педагогічна ситуація – усвідомлена педагогом ситуація існування протиріччя між поставленою метою й можливістю її досягнення. Головна мета навчальної проблемної ситуації у процесі післядипломного навчання – викликати пізнавальний інтерес у педагогів, спрямувати їхню розумову діяльність на розв'язання ситуації.

Алгоритм проведення заняття із застосуванням методу: вступ; підготовка (підбір ситуації викладачем); переказ опису ситуації педагогам для ознайомлення з його змістом; перший етап (пояснення суті методу ситуації педагогам; дискусія з проблеми, поданої в описі); другий етап (вибір спільного розв'язання або орієнтовного вирішення; вибір остаточного розв'язання або вирішення проблем); третій етап (підбиття підсумків (підкреслення моментів, які мають важливе дидактичне значення); оцінка діяльності педагогів.

Вимоги до презентації кейсу: органічність змісту і форми представлення матеріалу (тому оцінювати презентацію потрібно не тільки за вирішенням проблеми, а й за способом її представлення); доступність і зрозумілість презентації; оригінальність рішення і його представлення.

Науковець В. Бігун вказує на переваги застосування кейс-методу у вищих юридичних навчальних закладах:

  • 1. Кейс-метод сприяє розвитку правового мислення. Аналізуючи справу, майбутній юрист, водночас, вчиться "мислити як юрист", зокрема, вчиться аргументації, уважності до деталей, нюансів життєвих і юридичних фактів, правових норм, особливостей застосування останніх.
  • 2. Розвиває колегіальні, радше ніж ієрархічні, стосунки викладача і студента. 3. "Кейс-метод", зосереджуючись на вивченні судових рішень, а не законодавства, сприяє встановленню суперечностей між ними, їх подоланню. Отже, складаються передумови для подолання розриву між правотворенням і правозастосуванням
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >