Модерація

Модерація (італ. moderare – пом 'ягшення, стримування, поміркованість) – технологія групової роботи, метою якої є досягнення ефективного рівня ділової комунікації при демократичному плануванні та стимулюванні в умовах активної участі співробітників.

Уперше обгрунтовується метод у 80-х pp. минулого століття: "Идеи модерации" (К. Klebert, E. Schreder, W. Straub). Модерація має такі характеристики:

• зосереджена на конкретній проблемі;
• орієнтована не на конкуренцію, а на кооперацію;
• виключає формальний контроль та оцінку;
• містить способи діяльності, які вказують шлях розв'язання проблеми для групи;
• створює психологічно комфортні умови для суб'єктів професійної діяльності.

Риси модерації:

• не пов'язана з поетапним навчанням і формуванням окремих компетенцій (як тренінг);
• використовуються внутрішні ресурси (синергетичний ефект групової роботи);
• не пов'язана з лікуванням професійних хвороб і виправленням професійних помилок, тобто психотерапевтична та колекційна функція в модерації виражена неяскраво (на відміну від консультування).

Технологічний бік модерації пов'язаний з виконанням таких умов: чисельний склад групи – 4-12 осіб; нейтральна позиція модератора; розміри кімнати дають змогу учасникам групової роботи вільно пересуватися і водночас добре бачити візуалізований матеріал; робочий процес здійснюється з використанням базових процесів (вербалізації, презентації, зворотного зв'язку).

Фази модерації:

• знайомство;
• входження в тему (повідомлення цілей);
• з'ясування очікувань учасників;
• передача та аналіз інформації (інпут);
• усвідомлення змісту (групова робота);
• підведення підсумків (рефлексія);
• емоційна розрядка (розминки).

Навчання у співробітництві

Цей вид навчання спрямований на формування певних навичок та умінь, засвоєння понять, академічних і професійних знань, передбачених програмою, або на організацію проектної діяльності студентів із подальшою дискусією.

Організаційні етапи впровадження навчання у співробітництві: 1) планування приміщення (для спілкування в процесі спільної діяльності учасники повинні бачити один одного); 2) вирішення педагогічних проблем: а) педагогічні вимоги до учасників (взаємодіяти в групі з будь-яким партнером чи партнерами; працювати активно, серйозно ставлячись до завдання; чемно і доброзичливо спілкуватися з партнерами; виховувати відповідальність не тільки за власні успіхи, а й за успіхи своїх партнерів; усвідомлювати, що спільна робота в групах – це серйозна і відповідальна праця); б) визначення мети заняття і дидактичної задачі використання цього методу (відповідно до того чи іншого його варіанта). Дидактична задача заняття може включати: осмислення і засвоєння нових понять, правил, нової інформації; формування навичок, умінь використовувати нові знання; формування інтелектуальних умінь. Відповідно до поставленої мети можна планувати різні види навчальної діяльності на занятті: ознайомлення з новим матеріалом (лекція, коротке пояснення нового матеріалу, правила, постановка проблемного завдання тощо); закріплення нового матеріалу (робота студентів у співробітництві за обраним варіантом; обговорення результатів роботи груп фронтально; попереднє тестування для з'ясування рівня осмислення нового матеріалу); застосування нового матеріалу для розв'язання певного класу задач (робота у співробітництві) тощо; в) планування засобів навчання і навчальних матеріалів, розподіл часу, необхідного для виконання тієї чи іншої роботи на занятті; г) створення умов, які б сприяли взаємозалежності студентів один від одного; стимулювання спільної діяльності студентів; досягнення значущих для всієї групи результатів.

Технологічні модифікації: "навчання в команді"; "пилка" ("мережна пилка", "машинна ножівка") (англ. Jigsaw) (автор – Еліот Аронсон); "вчимося разом" (англ. Learning Together) (автор – Девід Джонсон, Роджер Джонсон); дослідницька робота у групах (автор – Шломо Шаран).

"Навчання в команді" розроблено в Університеті Джона Хопкінса, більшість модифікацій методу навчання в співробітництві ґрунтуються на цьому підході. У цьому методі приділяється особлива увага груповим цілям та успіху всієї групи, якого можна досягти тільки внаслідок самостійної роботи кожного члена групи (команди) в постійній взаємодії з іншими членами цієї ж групи при роботі над темою (проблемою), питанням, яке підлягає вивченню.

"Навчання в команді" грунтується на таких правилах:

• "нагороду" команда (група) одержує одну на всіх у вигляді бальної оцінки (заохочення, почесного знаку тощо);
• для одержання оцінки необхідно виконати одне завдання;
• групи не змагаються одна з іншою, оскільки мають різні завдання і різний час на їх виконання;
• індивідуальна (персональна) відповідальність кожного члена групи означає, що успіх або невдача всієї групи залежить від успіху або невдачі кожного її члена;
• врівні можливості кожного для досягнення успіху означають, що кожний учасник групи приносить своїй команді бали, які він отримує шляхом удосконалення власних попередніх результатів.

Модифікація "навчання в команді" – організація навчання у співробітництві в малих групах (чотири учасники) (Р. Славін, 1986 р.). Технологія організації роботи в малій групі: пояснення викладачем нового матеріалу; організація роботи групи з формування орієнтованої основи діяльності (для кожного), що передбачає необхідність для кожного в процесі взаємодії з групою розібратися в новому матеріалі, зрозуміти його, закріпити; надання групам завдання (опори), яке або виконується частинами (кожний виконує свою частину), або "вертушкою" (кожне наступне завдання виконується іншим учасником групи). Виконання будь-якого завдання пояснюється учасником групи вголос і контролюється всією групою; виконані завдання обговорюються різними групами (якщо завдання було однаковим для всіх груп) або кожною групою (якщо завдання були індивідуальними для групи); виконуються завдання (тест) для перевірки засвоєння навчального матеріалу (над тестом кожен учасник працює індивідуально).

Модифікація "навчання в команді" – командно-ігрова діяльність (змагання (турнір) між командами). Технологія проведення змагань передбачає; організацію "турнірних столів" (по три учасники за кожним столом, які мають однаковий рівень навченості); підготовку викладачем диференційованих завдань для кожного "турнірного столу"; виконання запропонованих завдань кожним студентом із "турнірного столу"; оцінювання виконаних завдань; переможець кожного "столу" приносить своїй команді однакову кількість балів, незалежно від рівня складності завдання, яке виконувалося; команда, яка одержала більшу кількість балів, є переможцем турніру.

Jigsaw (англ. мережна пилка, машинна ножівка, пилка) розроблений професором Еліотом Аронсоном у 1978 р. У педагогічній практиці такий підхід називають скорочено "пилка". Технологія проведення; учасники зорганізуються в групи по шість осіб для роботи над навчальним матеріалом, розбитим на фрагменти (логічні чи значеннєві блоки); учасники, що вивчають одне й те ж питання, але знаходяться в різних групах, зустрічаються й обмінюються інформацією як експерти з питання ("зустріч експертів"); повертаються до своїх груп і навчаються усього нового, що довідалися від інших членів групи (інші учасники доповідають про частину завдання (як зубці однієї пилки).

У 1986 ρ. Р. Славін розробив модифікацію цього методу "Пила-2" (Jigsaw-2). Метод передбачав роботу в групах з 4–5 осіб. Замість того, щоб кожен член групи одержував окрему частину загальної роботи, уся команда працює над одним матеріалом. При цьому кожен член групи одержує власну тему та стає в ній експертом. Проводяться зустрічі експертів із різних груп. Наприкінці циклу всі учасники проходять індивідуальний контрольний зріз, який і оцінюється. Результати учасників підраховуються. Команда, що зуміла досягти найвищої суми балів, нагороджується.

"Вчимося разом" (Learning Together) – варіант навчання в співробітництві розроблений в університеті штату Міннесота в 1987 р. (автори – Девід і Роджер Джонсони). Усі учасники розбиваються на різнорідні (за рівнем навченості) групи по 3–5 осіб. Кожна підгрупа одержує одне завдання, що є підзавданням якої-небудь великої теми, над якою працює вся група. Унаслідок спільної роботи окремих груп і всіх груп у цілому досягається засвоєння всього матеріалу. Основні правила: нагорода всій команді; індивідуальний підхід; рівні можливості.

Модифікація "навчання в команді" – дослідницька робота є різновидам навчання в співробітництві (Шломо Шаран, 1976 р.). У цьому варіанті акцент робиться на самостійну діяльність учасників (працюють або індивідуально, або в групах до 6 осіб).