Кредитування як механізм формування позикового капіталу підприємства

Діяльність підприємств в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних джерел залучення фінансових ресурсів. При недостатності власного капіталу та доходу від реалізації продукції чи наданих послуг - неможливе ведення фінансово - господарської діяльності без додатково вкладених коштів.

Процес виробництва та реалізації продукції вимагає певних грошових витрат. При цьому момент відтоку грошових коштів та їх надходження не збігаються в часі з моментом здійснення продажу та витрат на виробництво. Надходження грошових коштів може затримуватись через відстрочку реалізації або у зв'язку з існуванням дебіторської заборгованості. Таким чином суб'єкту господарювання необхідні надходження додаткових грошових коштів для покриття нових платежів.

В практиці господарювання відомі два зовнішніх джерела залучення грошових коштів підприємствами:

• - бюджетні асигнування;
• - кредитування.

Бюджетні асигнування є характерними для окремо визначених суб'єктів господарювання, які потребують підтримки держави. Кредит справедливо можна вважати єдиним реальним зовнішнім джерелом надходження грошових коштів.

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них в рамках конкретної угоди називається кредитором, інша - позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, що до яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

Кредит - це позичка а грошовій або товарній формі, що надасться банком чи юридичною або фізичною особою (кредитором) іншій особі (позичальникові) на умовах терміновості, повернення, платності, цільового характеру і забезпечення.

Кредит є одночасно як формою вияву кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує, так і формою позичкового капіталу. За користування кредитом позичальники сплачують відсоток, суму якого включають до витрат фінансової діяльності підприємства. Кредити, які можуть отримувати підприємства, класифікують за формами, видами та кредиторами.

За формою кредитування кредити бувають товарні та грошові.

Товарний кредит — це форма комерційного кредиту, за якої кредитор передає товар позичальникові за угодою, що передбачає відтермінування на певний час кінцевого розрахунку, та під відсотки.

Об'єктом грошового кредиту є кошти в національній чи іноземній валютах.

За видами розрізняють фінансовий кредит, який надають банки (банківський кредит) чи парабанківські установи (спеціалізовані кредитно-фінансові інститути й поштово-ощадні установи).

Комерційний кредит - короткостроковий кредит, що його надає продавець (виробник) покупцеві у формі відтермінування оплати за продані товари, виконані роботи чи надані послуги.

Лізинговий кредит — кредит, об'єктом якого с оренда майна і який супроводжується укладанням лізингової угоди.

Кредитування здійснюється з дотриманням принципів повороткості, строковості, платності, забезпеченості. Дотримання принципів кредитування дуже важливе для обох сторін. Підприємства-позичальники за умови неухильного викопаній вимог зо отримання і повернення кредитів не просто зацікавлені в ефективному фінансових ресурсів, але й повинні його забезпечити. Кредитні установи, не просто позичають певні кошти, але й, забезпечуючи виконання в них принципів, спрямовують їх у найефективніші підприємства і проекти, отримуючи від такої діяльності відповідні економічні вигоди.