Резерви зростання прибутку підприємства та методика їх оцінки

Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел;

продаж (реалізація) продукції;

продаж іншого майна;

позареалізаційні операції

Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-де-монтаж, транспортування, оплата агентських служб.

Прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.

Отже, загальний прибуток підприємства визначається за наступною формулою:

Д^е П_ІМ, - прибуток від реалізації продукції, грн.;

П_т - прибуток від позареалізаційних операцій, грн.; /7^— прибуток від іншої реалізації, грн.

Із загального прибутку сплачується податок згідно з чинним законодавством. Прибуток, що залишається після оподаткування - чистий прибуток та використовується згідно зі статутом підприємства і ділиться на 2 частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам підприємства, персоналу, як заохочувальний засіб, на соціальну підтримку, благодійність;
2) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і є фінансовим джерелом його розвитку і спрямовується на розвиток виробництва та інвестиційну діяльність, а також у резервний фонд для компенсації непередбачених відхилень.

Використання чистого прибутку підприємства

Порядок розподілу чистого прибутку підприємства після розрахунку з бюджетом визначається засновницькими документами господарських формувань і затверджується вищим органом управління суб'єкта підприємництва. В акціонерному товаристві ставки відрахувань у резервний фонд, фонди споживання і нагромадження в процентному відношенні до величини чистого прибутку визначені статутом. Але при цьому на загальних зборах акціонерів при аналізі підсумків роботи за рік, в залежності від результату діяльності товариства, затверджується порядок розподілу чистого прибутку із зазначенням конкретного напряму і суми його використання.

Для акціонерних товариств характерною є виплата дивідендів членам акціонерного товариства.

Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень збільшує попит на акції. Водночас обмежується джерело власного інвестування, а низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. Тому акціонерне товариство повинно вибирати таку дивідендну політику, яка б відповідала конкретним умовам діяльності підприємства.

В Господарському Кодексі визначено, що єдиним, обов'язковим фондом, утворюваним з прибутку господарських товариств є резервний фонд, який має становити не менше 25% величини статутного фонду. Відрахування у резервний фонд здійснюються поступово. Кошти резервного фонду скеровуються на покриття можливих збитків в результаті діяльності. Всі інші фонди підприємств формуються в залежності від побажань трудових колективів і рішень засновників.

Кошти фонду нагромадження скеровуються на розвиток виробництва, придбання обладнання, введення нових потужностей, покриття додаткової потреби підприємства в обігових засобах.

Тимчасово вільна частина чистого прибутку може бути розміщена на фінансовому ринку через фондову біржу чи фінансових посередників або на основі прямих зв'язків з емітентами (вихідні грошові потоки). За результатами такого розміщення можуть бути отримані доходи від фінансової діяльності.