Сутність та методика оцінки виробничого, операційного та фінансового циклів підприємства
Оборотні засоби перебувають в постійному русі, набуваючи форми грошей, запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції. Використання оборотних засобів підприємства безпосередньо пов'язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу.
Операційний цикл — період повного обороту всієї суми оборотних засобів, в процесі якого змінюються їх види.
У виробництві операційним циклом здебільшого називають середній проміжок між придбанням матеріалів для виробництва та отриманням грошових коштів за реалізовану продукцію.
Іншими словами, для виробничих підприємств операційний цикл — це середній проміжок часу, необхідний для перетворення грошових коштів у продукт підприємства і навпаки.
Період операційного циклу (Чои) визначається за наступною формулою :
де Ч і Чпі - відповідно періоди запасів і дебіторської заборгованості в днях.
Найважливішою характеристикою операційного (виробничо-комерційного) циклу є Його тривалість, яка впливає на обсяг, структуру і ефективність використання оборотних засобів. Обсяг оборотних засобів залежить від характеру і обсягу випуску продукції, удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення, рівня організування виробництва і праці тощо.
Період фінансового циклу (Ч.я) - це період обороту коштів, який обчислюється як різниця між періодом операційного циклу, і періодом погашення кредиторської заборгованості.
Скорочення тривалості фінансового циклу для підприємства є позитивним, а від'ємне значення показника свідчить про нестачу коштів, тобто підприємство живе "в борг".
Упродовж операційного циклу оборотні засоби підприємства проходять три основні стадії, послідовно змінюючи форму, серед яких:
- 1. Стадія обігу - оборотні засоби в грошовій формі (гроші та їх еквіваленти) використовуються для придбання сировини, матеріалів та інших матеріалів;
- 2. Стадія виробництва (матеріальні ресурси поступають у виробництво і піддаються обробці, поступово перетворюючись у запаси готової продукції);
- 3. Стадія обігу розпочинається з надходження готової продукції на склад підприємства і закінчується отриманням виручки від реалізації продукції (оборотні засоби можуть виступати у вигляді готової продукції, дебіторської заборгованості, грошових коштів).
Запаси як складова ресурсного забезпечення підприємства: сутність, класифікація, види вартості та методи оцінювання вибуття
Виробничі запаси є важливою частиною матеріальних ресурсів підприємства, відіграють визначну роль у його господарській діяльності. На виробничих підприємствах вони складають основу продукції, що виготовлюється, або підвищують її якість, тобто виступають як предмети праці.
Суттєве значення відіграють матеріальні ресурси у ході експлуатації основних засобів. Це запасні частини, мастильні матеріали, фарби, паливо. Слід мати на увазі, що матеріальні ресурси використовуються тільки упродовж одного операційного циклу. Отже, виробничі запаси можна визначити як предмети праці, що були придбані або самостійно виготовлені з метою подальшого застосування у виробництві продукції, наданні послуг, господарських потреб.
Згідно з П(С)БО № 9 "Запаси" до складу запасів віднесено малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), які використовуються упродовж не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві і збереженні натуральної (речової) форми. Таким чином, МШП відносяться до засобів праці, але обліковуються у складі оборотних активів завдяки незначному терміну служби.
В процесі виробництва виробничі запаси на підприємствах використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті — входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленню виробів.
Матеріальні запаси поділяються на поточні, страхові, технологічні, транспортні. В практичній діяльності окремих підприємств визначають також середній та максимальний запас.
Поточний запас матеріалу (Зноп) - основний вид запасу сировини, матеріалів, купованих та напівфабрикатів, призначений для забезпечення безперервного виробничого процесу між двома черговими поставками.
Він визначається за формулою:
де /7 нмі - середньоденна потреба у визначеному виді матеріалів, тонн, кг; Тткп - кількість днів між двома черговими постачаннями.
Страховий запас призначений для забезпечення безперервного виробничого процесу при відхиленні від прийнятих інтервалів поставок. Страховий, або гарантійний, запас необхідний на кожному підприємстві для гарантування безперервності процесу виробництва у випадках порушення умов та термінів поставок матеріалів контрагентами, транспортом або відвантаження некомплектних партій. Страховий запас (Зт) приймають у розмірі 50% поточного запасу, але може бути і менше цієї величини в залежності від розташування постачальників та ймовірності перебоїв у поставках. Його величину можна розрахувати за такою формулою:
де Д/ - середнє відхилення в днях від періоду часу між двома поставками (термін можливого зриву поставки).
Транспортний запас створюється у випадку перевищення строків вантажообігу порівняно із строками документообігу. Хоча транспортний запас може і не створюватись, якщо строк вантажообігу менший, ніж строк документообігу. При поставках матеріалів на великі відстані термін сплати розрахункових документів випереджає строк прибуття матеріальних цінностей. На час знаходження матеріалів у дорозі після сплати розрахункових документів у покупця виникає потреба у коштах.
Технологічний (підготовчий) запас здійснюється на час підготовки матеріалів до виробництва, включаючи аналіз і лабораторні випробування. Цей запас враховується у тому випадку, коли він не є частиною процесу виробництва. Наприклад, при підготовці до виробництва деяких видів сировини та матеріалів необхідний час на підсушування, нагрівання, помол, відстоювання, доведення до визначених концентрацій.
Середній запас певного виду матеріального ресурсу (3 ) можна обчислити за такою формулою:
В кінцевому підсумку розраховується максимальний запас (ЗмЦ№) за формулою:
У переважній більшості відповідні запаси підприємства формують і оцінюють в натуральному і вартісному виразі.
Процес забезпечення матеріальними ресурсами являє собою сукупність господарських операцій з придбання, доставки предметів праці та товарів на підприємство, а також доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.
Згідно з вимогами П(С)БО 9 "Запаси" матеріальні ресурси, що надійшли, або виготовлені на підприємстві, оцінюються за первісною вартістю. Формування первісної вартості здійснюється залежно від способу їх надходження.
Якщо матеріальні ресурси придбані згідно з договором постачання, або купівлі-продажу на умовах здійснення розрахунків у грошовій формі, то їх первісна вартість складається з наступних витрат:
- - сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику;
- - сум вартості інформаційних, посередницьких та інших подібних послуг у зв'язку з пошуком і придбанням ресурсів;
- - сум ввізного мита;
- - витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування ресурсів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників;
- - сум непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;
- - інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням ресурсів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Таким чином, первісна вартість складається з двох частин: покупної вартості за цінами постачальників та транспортно-заготівельний витрат.
Однак у випадку використання підприємством у своїй господарській діяльності матеріальних ресурсів, які виробляються власними силами, їхню первісну вартість можна визначати шляхом розрахунку собівартості їх виробництва.
Матеріальні ресурси, що надійшли як внески до статутного капіталу оцінюються за справедливою (тобто ринковою) вартістю, яка узгоджена засновниками.
Виробничі запаси відпускаються зі складів, перш за все, для здійснення основної операційної діяльності, тобто на виконання робіт, виготовлення продукції, чи подальшу реалізацію. На даному етапі перед бухгалтерським обліком стоїть задача оцінити матеріальні запаси, що були спрямовані на виробництво, або реалізовані. Питання оцінювання дуже важливе в умовах ринку, тому що ціни на матеріали часто змінюються. Підприємства обирають один із варіантів такої оцінки, що запропоновані Стандартом № 9 для їх списування за так званою фактичною собівартістю, визначення якої може здійснюватися наступними способами: <ї метод ідентифікованої собівартості передбачає облік фактичної собівартості кожної конкретної одиниці запасів. Цей метод оцінювання застосовується для матеріальних ресурсів, які мають значну вартість, невелику номенклатуру та використовуються для виконання спеціальнім замовлень;
метод середньозваженої собівартості полягає в тому, що собівартість кожної одиниці запасів визначається шляхам ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок місяця і вартості отриманих упродовж місяця запасів на їх сумарну кількість;
метод ФІФО - передбачає списання матеріальних ресурсів у такій послідовності, в якій вони надходили на підприємство;
метод ЛІФО — передбачає, що першими будуть списуватися матеріали, які надійшли останніми, тобто в послідовності, протилежній їх надходженню;
метод нормативних витрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, що встановлюються підприємствами з урахуванням нормального рівня використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Норми витрат та ціни слід перевіряти та переглядати для наближення їх до фактичних.
метод оцінки за цінами реалізації використовується на підприємствах роздрібної торгівлі.
Застосування у практичній діяльності підприємств того чи іншого методу оцінки і списування ресурсів залежить від їх номенклатури і особливостей використання в процесі виробничої та господарської діяльності підприємства.
