< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ЗА УМОВ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УКРАЇНІ

Тіньова економіка в контексті інвестиційно-інноваційного розвитку країни

Українська економіка відрізняється від економік розвинених країн світу надзвичайно високою матеріалоємністю та енергоємністю виробленої продукції. Причиною цього є два головні чинники – технологічна відсталість виробництва і тіньова економіка. Перший – робить галузі неконкурентоспроможними, а другий – інвестиційно- непривабливими, а разом вони гальмують розвиток економіки. Саме з цих причин, в останні роки, одним з головних завдань державної політики України є концентрація зусиль усіх гілок влади на комплексному здійсненні радикальних економічних, правових, організаційних й силових заходів щодо рішучого обмеження корупції та тіньової економічної діяльності.

Розуміння соціально-економічної цінності держави є одним із головних стимулів для малих та середніх підприємств вести активну інвестиційно-інноваційну діяльність, розвивати свої можливості й працювати в офіційному секторі економіки України. Крім того, значної актуальності цій проблемі додає і той факт, що в тіньовій економіці закладений великий потенціал до зростання легальної економіки, а отже, надзвичайно важливого значення набуває практичне дослідження можливостей та шляхів переходу економіки з тіньової до офіційної в контексті інвестиційно-інноваційного розвитку вітчизняної економіки[1].

Проблеми тіньової економіки системно почали вивчатися зарубіжними економістами з 30-х років минулого століття. Передусім, необхідно відмітити наукові роботи К. Харта, який вперше ввів у науковий обіг термін “неформальний сектор” і П. Гутманна. Подальший розвиток проблеми тіньової економіки та спроби визначення її масштабів, отримали в працях таких зарубіжних економістів, як: Д. Блейдс, Б. Даллаго, А. Ділнот, Е. де Сото, Б. Контіні, К. Макафі, П. Мауро, К. Моріс, С. Роттенберг, В. Танзі, У. Тіссен, Е. Фейг.

Серед російських науковців дану проблему розглядали: Л. Абалкін, С. Барсукова, С. Глінкіна, Ф. Глісін, А. Гуров, В. Ісправніков, С. Ковальов, Т. Корягіна, Л. Косалс, В. Куліков, Ю. Латов, К. Привалов, В. Радаев, Л. Тимофеев, Л. Фітуні, А. Яковлева та багато інших.

Вагомий внесок у розробку проблеми детінізації економіки зробили вітчизняні науковці: І. Ангелко, В. Базилевич, О. Барановський, В. Бородюк, А. Базилюк, 3. Варналій, А. Гальчинський, В. Геєць, І. Дегтяр, Я. Жаліло, Б. Кваснюк, Т. Ковальчук, І. Мазур, В. Мандибура, Р. Моторин, В. Мунтіян, О. Пасхавер, Ю. Пахомов, В. Попович, В. Предборський, L Озерський, О. Рибчак, Є. Самойленко, О. Турчинов, С. Тютюнникова, А. Фукс, Ю. Харазішвілі, К. Швабій, А. Чухно та інші.

Водночас, незважаючи на високу ступінь розробки даної проблеми, а також значний науковий та практичний внесок вітчизняних науковців до проблеми детінізації економіки, з одного боку, та результатів такого дослідження для забезпечення інвестиційно- інноваційного розвитку й соціально-економічного зростання країни завдяки детінізації економіки – з іншого, свідчать про об'єктивну необхідність подальшого дослідження цієї проблеми. Актуальність зазначених проблем, їх теоретичне та практичне значення обумовили мету даної монографії.

Тіньова економіка існує в усіх країнах світу. Основними відмінностями її в тій чи іншій країні є обсяги, чинники, форми, стан соціально-правового контролю за нею та рівень його реалізації. За різними оцінками, рівень тіньової економіки становить у високорозвинених країнах 17 % ВВП, у країнах з перехідною економікою – понад 20 % і в країнах, що розвиваються – понад 40 %. Так, наприклад цей показник у Бельгії – 22,5 %, Великій Британії – 13 %, Німеччині – 14,9 %, Греції – 29 %, Данії – 18,3 %, Іспанії – 23 %, Італії – 27,3 %, Канаді – 16,2 %, Нідерландах – 13,5 %, Португалії – 23,1%, США – 8,9 %, Франції – 14,9 %, Швейцарії – 8 %, Швеції – 19,9%, Японії – 11,1 % (див. рис. 1.1). Середній показник – близько 17 % від ВВП.

Для України, актуальність проблеми тіньової економіки значно вища. До світової фінансово-економічної кризи додалося правове свавілля та корупція, непрозорість економічних відносин, розбалансована й деградована система державного управління і технологічна відсталість, які гальмують темпи розвитку.

За оцінками Світового банку, Україна має найбільший у світі неформальний сектор, який сягає приблизно 50 % офіційного ВВП, що значно ускладнює “діагностування” економіки[2]. До того ж, в Україні сформувалася двосекторна модель економіки, коли один сектор (менш технологічний і капіталомісткий) працює в тіні, а другий (більш розвинений і капіталомісткий) – у легальному середовищі.

Рівень тіньової економіки в окремих країнах світу

Рис. 1.1. Рівень тіньової економіки в окремих країнах світу

К. Швабій наголошує на тому, що тіньовий сектор економіки слід розглядати як окремий сектор національної економіки, а не як дискретне економічне утворення. Науковиць звертає увагу на те, що в більшості наукових джерел даний феномен ідентифікується як тіньова економіка, проте зазначає, що ця економіка є складовою частиною національної економіки, яку утворюють офіційний і тіньовий сектори економіки.

На перший погляд здається, що подібне зауваження не є принциповим. Якщо вважати тіньову економіку окремою дискретною складовою національної економіки, то варто також вести мову про автономність функціонування й специфічні економічні закони розвитку.

К. Швабій зазначає, що економічні закони розвитку тіньового та офіційного секторів економіки мало чим відрізняються. Чинники виробництва, технології, економічні та фінансові відносини є ідентичними, хоча у тіньовому секторі економіки повністю відсутній державний сектор, функціонує лише сектор підприємців та домогосподарств.

До того ж, ресурси одного сектору економіки, за певних обставин, можуть переміщатися в іншій, і навпаки. Таке переміщення ресурсів – аналогічне дії закону сполучених посудин, але між офіційним та тіньовим секторами економіки є певний “клапан”, на пропускну здатність якого (в обох напрямках) впливають різні чинники[3].

Серед головних чинників є податкове навантаження. Податкове навантаження на офіційний сектор економіки є значно вищим, ніж на тіньовий. Розширення податкової бази за рахунок тіньового сектору потребує від державних органів влади значних зусиль в рамках контролю й адміністрування.

Існує думка, що контроль над сплатою податків великими підприємствами значно простіший. Західні науковці дійшли висновку, що уряду може бути вигідним створення перешкод для виходу підприємств із тіньового сектору для зниження конкуренції в офіційному секторі економіки[4].

За таких обставин, державі може бути вигіднішим оподаткування легально працюючих підприємств-монополістів за вищими ставками, ніж розширення податкової бази за рахунок підприємств, що намагаються ввійти в легальний сектор. У даній моделі, в неявному вигляді висувається гіпотеза, що в секторах економіки з низьким рівнем конкуренції більше податкове навантаження[5].

Ми поділяємо думку Л. Олейнікової, яка стверджує, що в Україні дана теорія не може бути застосована, адже новим Податковим кодексом запроваджується поступове зниження ставок податків, а фінансовий ресурс держави має бути поповнений за рахунок розширення бази оподаткування та виведення частини платників із тіньового сектора країни.

Разом з тим, науковець наголошує, що одним із стимулів переходу підприємств у легальний сектор економіки має стати необхідність технологічного й технічного переозброєння та можливість працювати в сегменті нових технологій.

Сьогодні тіньовий сектор економіки вилучає ресурси із процесу економічного й соціального відтворення, гальмує перехід до інноваційної моделі розвитку через брак інвестиційних ресурсів та неефективне відтворення людського капіталу.

Основними каналами і схемами непродуктивного виведення капіталів є інвестиційні операції, операції з цінними паперами, дії у сфері зовнішньоекономічної діяльності, фіктивного страхування й перестрахування[6]. Якщо, за визначенням Дж. Кейнса, гроші – “кров економіки”, то можна з упевненістю стверджувати, що “кров тіньової економіки” – це позабанківський грошовий обіг.

Системна модернізація вітчизняної економіки на основі інноваційних й технологічних рішень, а також виведення з тіньового сектору значної частини підприємств є досить складним питанням, але вирішення його дасть змогу вийти на якісно новий рівень соціально- економічного розвитку в країні.

Перехід до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки сам по собі є потужним чинником детінізації економіки, так як не може підприємство, яке застосовує новітні технології, працювати в тіньовому секторі.

Умови роботи малих підприємств у тіньовому секторі національної економіки не дають можливості вести повноцінну інноваційну діяльність та застосовувати новітні технології через брак доступу до фінансових ресурсів банківського й інвестиційного секторів та

Експертні оцінки свідчать, що в тіньовому секторі України обертається щорічно $8-12 млрд. Крім того, в останні десять років з України вивезено від $20 до $50 млрд, що здебільшого “осіли” в офшорних зонах. При цьому, частка капіталу, вивезеного за кордон особами, які, згідно з розмірами їх легальних доходів, не могли сформувати жодного капіталу, становить близько 30 %.

Керівники великої частки успішних підприємств в Україні – це особи, які водночас є чи у свій час були, високопосадовими державними службовцями. До цієї групи успішних бізнесменів (“нових українців”) долучився й криміналітет у своєму тісному переплетенні з державними службовцями.

Саме з цих причин, українська легалізація доходів юридичних й фізичних осіб, з яких свого часу не стягнуто податки, збори (обов'язкові платежі) до бюджету та державних цільових фондів або прибутків, набутих іншим чином без додержання вимог законів, стримуються на законодавчому рівні.

Міжнародний досвід свідчить, що для ефективного проведення “економічної амністії” необхідним є виконання таких умов:

ü достатні гарантії щодо звільнення від відповідальності за задекларовані суми, гарантії щодо конфіденційності інформації;

ü одноразове проведення “амністії”, неконфіскаційний характер амністії;

У поєднання “амністії” з більш жорсткими умовами відповідальності у випадку подальшого приховування доходів[7].

Є очевидним, що для українських “амністорів” особливо важливою є необхідність гарантії того, що ніхто й ніколи не довідається про легалізовані ними кошти.

Не менш важливою умовою є вимога (гарантія), що проти такої особи не порушуватиметься кримінальна справа не розпочинатиметься провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав порушення податкового чи іншого законодавства у зв'язку з одержанням задекларованих доходів, що легалізуються. Тобто, суб'єкти легалізації очікують скоріше

“фактичну амністію”, ніж легалізацію зі сплати податків.

Проблема виведення з тіньового сектора значних обсягів грошової маси (в основному у вигляді позабанківського обігу готівки) і включення їх до офіційного економічного обороту країни – одне із найгостріших питань виходу вітчизняної економіки з кризи, що, насамперед, зумовлює необхідність в комплексному підході до вирішення проблеми.

Платники податків повинні усвідомлювати соціальну цінність, тих послуг й прав, які забезпечує держава. Одним із основних мотивів ухилення від оподаткування є, навіть, не бажання зберегти максимальний прибуток, а усвідомлення неадекватності послуг, що надає держава, та прав, котрі вона має забезпечувати, у відповідності до рівня сплачуваних податків.

Сьогодні підприємці та громадяни не відчувають себе захищеними, не можуть бути впевненими у справедливості рішень судових органів, не одержують якісних соціальних послуг, на які мають право згідно з Конституцією України, сумлінні платники податків не отримують належного ставлення державних органів. Все це робить відносини держави і платників несправедливими, а тому платники податків вважають, що мають моральне право виконувати свої обов'язки перед державою теж неякісно, або не виконувати взагалі.

І така думка дуже поширена серед платників: якщо держава дозволяє собі не виконувати положення Конституції України, чому я маю їх виконувати? Це нівелює наступний мотив, що спонукав би платника сплачувати податки та налагоджувати партнерські відносини з податковими органами, – неухильне дотримання вимог закону і своїх зобов'язань перед платниками з боку держави.

Саме така соціальна суперечність призводить до економічних наслідків у вигляді існуючої інвестиційної активності внутрішніх інвесторів. Крім того, таке ставлення платників податків до країни отримання прибутку та нестабільні соціально-економічні й законодавчі умови роботи, спонукають платників виводити вільний капітал за межі України.

Тому, одним із методів зменшення обсягів тіньової економіки є підвищення ефективності виконання органами державної влади своїх функцій. Прискорення процедур державного управління, їх відкритість і прозорість сприяють зменшенню адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання, усуненню необгрунтованих претензій до них та активізації роботи із суб'єктами.

В Україні, основною функцією держави, у системі адміністрування, залишається податковий контроль, причому для його реалізації обрано найжорсткіший метод – суцільна перевірка. Даний метод є доволі затратним, до того ж він має низьку економічну ефективність.

Разом з тим, наданню допомоги платникам податків у здійсненні податкового менеджменту не приділяється достатньо уваги. Нерідко така робота виконується формально і підпорядкована загальній фіскальній ідеології, тоді як у розвинутих країнах світу, таких як Франція та США, надання допомоги платникам податків у здійсненні ними податкового менеджменту є пріоритетним в діяльності органів державної влади[8].

Водночас, на першому місці в проведенні державного податкового адміністрування знаходиться сприяння добровільній сплаті податків. Таким шляхом пішли більшість розвинутих держав світу, зокрема Німеччина, Франція та Великобританія.

Налагодження партнерських відносин із платниками податків і ведення рівноправного діалогу між сторонами має на меті: надання інформаційної підтримки платникам податків; отримання об'єктивної оцінки роботи органів податкової служби від платників податків. Завдання поповнення бюджету повинне виконуватися не шляхом збільшення податкового навантаження на сумлінних платників податків, а через мобілізацію резервів, що існують в економіці, в тому числі, тіньовому секторі[9].

Нестабільність і недосконалість вітчизняного законодавства є не лише основною причиною існування тіньового бізнесу в країні, але й головною перешкодою на шляху підвищення активності інноваційної підприємницької діяльності. Якщо держава лише “боротиметься” з тіньовою економікою й не створюватиме гарантій для нормального функціонування бізнесу, то підприємці намагаючись вижити не будуть зацікавлені у вкладенні своїх капіталів в ризикові інноваційні проекти.

Отже, проблема детінізації є комплексною й лежить у площині повернення людей до нормальної господарської діяльності, що базувалася б на “розумних" законах. Розробляючи закони та нормативні документи з повернення тіньових капіталів, державі необхідно думати про те, як змінити свої функції.

Уряду потрібно від звинувачень бізнесу перейти до визнання власної провини за те, що не були вчасно створені належні умови для легалізації господарської діяльності. Виходячи зі світового досвіду, потрібно встановити вичерпний перелік видів діяльності, доходи від яких завжди вважатимуться кримінальними.

Держава зобов'язана прийняти закони, що дозволять підприємцям впевнено дивитись у майбутнє, і забезпечити їх виконання, аби підприємці знали: якщо вони дотримуватимуться чинних нормативних актів, то завжди матимуть можливість нормально працювати в країні і ніхто не зазіхатиме на законно отриманий ними прибуток. Негативні ж наслідки від тіньової економіки, які є сьогодні, представленні на рисунку 1.2.

Негативні наслідки існування тіньового сектора для економіки України

Рис. 1.2. Негативні наслідки існування тіньового сектора для економіки України

Враховуючи досвід України та інших країн світу, сутність тіньової економіки не може визначатися однозначно з позицій якої-небудь однієї характеристики. Це комплексне явище, що має як негативні, так і позитивні властивості, що проявляються в різноманітних формах й мають неоднозначні наслідки.

За умов розвитку кризових явищ у соціально-економічній сфері України, тіньова економіка є своєрідним економічним стабілізатором. Вона характеризується:

ü більшою гнучкістю та динамічністю, ніж легальна;

ü можливістю створення додаткових робочих місць і підтримання доходів громадян й підприємств під час економічної кризи;

ü посиленням конкурентної боротьби, і цим самим стримуванням на певний час соціально-дестабілізаційних процесів у суспільстві.

Проте вирішальним є негативний вплив тіньового сектору на інноваційний розвиток національної економіки, а саме:

ü втрата податкових надходжень, і як результат – ускладнення виконання державою своїх фінансових зобов'язань перед суспільством й посилення нерівномірності податкового тиску;

ü скорочення інвестиційних ресурсів в Україні через утруднення відкритого витрачання тіньовими структурами прихованого від оподаткування доходу та його відтік за кордон;

ü можливість монополізації економіки через зниження ціни продукції тіньового сектора на величину несплаченого податку;

ü зростання зовнішнього і внутрішнього боргу, збільшення тіньового капіталу, зменшення інвестиційної привабливості держави, втрата можливості активної участі у глобалізаційних процесах.

За оцінками експертів, саме в постсоціалістичних країнах, тіньовий сектор практично на рівних конкурує з офіційною господарською діяльністю в багатьох галузях вітчизняної економіки, що в свою чергу тягне за собою погіршення інноваційного розвитку економіки, тобто зменшення кількості новаторських ідей[10].

Ситуацію можна поліпшити шляхом:

ü зменшення ризиків інвестування в людський капітал. Це, передусім, доступність кредитів для створення власного бізнесу, ефективна робота венчурних фондів, інституційні перетворення, що сприяють розвитку дрібного бізнесу;

ü надання цільових безплатних субсидій підприємствам, що освоюють нову технологію для придбання й монтажу нового технологічного обладнання та впровадження удосконалень;

ü надання субсидій малим і середнім підприємствам для

придбання майна з метою досягнення економії витрат енергії, а також на наукові дослідження й розроблення нової технології для виготовлення продукції[11];

ü реформування системи освіти як ефективного генератора людського капіталу, а не “інкубатора” корупційних відносин;

ü створення системи страхування коштів, які надаються венчурним фірмам та гарантуватимуть повернення частини середньострокових позик, наданих на 2-7 років;

ü реформування судової системи, яка на даний момент є одним із головних детермінантів існуючого рівня корупційних відносин[12];

ü легалізації нерегламентованої зайнятості та доходів населення;

ü удосконалення функціонування окремих товарних ринків;

ü покращення системи контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності[13];

У виключення із суми доходу до оподаткування частини витрат підприємств на програми фундаментальних наукових досліджень, що виконуються університетами за контрактами. Вирахування з доходу, що оподатковується, вартості наукової апаратури та обладнання, яке безкоштовно передається підприємствам університетами та науково- дослідними організаціями[14].

У викриття засобами масової інформації не тільки фактів мафіонізації і корупції, а й брутального, нахабного, своєкорисного ставлення державних службовців до громадян та зловмисного невиконання своїх функцій;

У встановлення регресивної шкали на прибутковий податок із заробітної плати при її зростанні до середнього прожиткового рівня;

У гарантування захисту прав власності суб'єктам офіційного сектора економіки;

У реформування податкової системи в частині зменшення ставок податку на доходи, що інвестуються;

ü поступової відміни ПДВ на продукцію вітчизняного товаровиробника;

ü надання можливості використання методів прискореної амортизації в наукомістких галузях[15].

Високий рівень тінізації економіки України, зумовлений несприятливим інституційним середовищем ведення бізнесу. До найістотніших чинників тінізації вітчизняної економіки належать: суперечливість та дублювання законодавчої і нормативно-розпорядчої бази, недієвість організаційно-інституціональних механізмів антикорупційного законодавства, неефективність функціонування судової й правоохоронної систем, ускладненість доступу до земельних ресурсів, високий рівень злочинності, відсутність історичної практики дотримання норм та моральних стандартів законослухняної поведінки у суб'єктів господарювання і громадян.

Тіньова економічна діяльність пов'язана з державним втручанням в економіку, яке суперечить інтересам окремих груп населення. З метою захисту власних інтересів, ці суб'єкти вступають у відносини, цілью яких є уникнення впливу формальних інститутів або мінімізація втрат від такого впливу.

Оскільки тіньова економіка не є відобособленою, замкнутою економічною системою, її суб'єкти вступають в економічні відносини із суб'єктами легальної економіки. З одного боку, формальні інститути чинять вплив на суб'єкти тіньової діяльності.

З іншого, – визначаючи особливості їх подальшого руху, підприємці-тіньовики мають можливість лобіювати свої інтереси, впливати на чиновників та формувати громадську думку. В результаті такого впливу відбувається адаптація суб'єктів тіньової економіки до нових умов[16].

Імперативом економічного розвитку в Україні є досягнення сталого економічного зростання за рахунок максимального зменшення тіньової складової до мінімально можливої величини та ефективного використання її інвестиційно-інноваційного потенціалу. Саме це обумовлює необхідність розробки політики детінізації економіки, яка б врахувала особливості функціонування тіньового сектора, його масштаби, структуру та дуалістичний вплив різних складових на офіційний сектор.

  • [1] Краус Η. М. Тіньова економіка в контексті інвестиційно-інноваційного розвитку країни / Η. М. Краус // Науковий вісник Полтавський університет економіки і торгівлі. Серія: Економічні науки. – Полтава: РВЦ ПУЕТ, 2012. – № 3 (54). – С. 18-24.
  • [2] Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. – К.: НВЦ НБУВ, 2009. – С. 185.
  • [3] Швабій К. І. Дослідження структури тіньового сектору економіки / К. І. Швабій // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 3 (105). – С. 116.
  • [4] Auriol Е., War Uers М. Taxation base in developing countries // Journal of Public Economics. – 2005. – № 89. – P. 625.
  • [5] Олейнікова Л. Г. Інноваційний розвиток як мотив детінізації економіки / Л. Г. Олейнікова// Фінанси України. – 2011. – №3. – С. 36.
  • [6] Гальчинский А. Становление инвестиционной модели экономического роста Украины / А. Гальчинский. С. Левочкин // Экономика Украины. – 2004. – № 6. – С. 10.
  • [7] Аржевітін С. Легалізація або амністія тіньових доходів як спосіб повернення коштів у легальну економіку / С. Аржевітін // Економіст. Науковий та громадсько-політичний журнал. – № 7 (285), липень. – 2010. – С. 67.
  • [8] Там само, С. 40.
  • [9] Там само, С. 41.
  • [10] Предборський В.А. Економічна безпека держави: Монографія. – К.: Кондор, 2005. – С. 234.
  • [11] Варналій 3. С. Конкурентоспроможність національної економіки: проблеми та пріоритети інноваційного забезпечення / 3. С. Варналій, О. П. Гармашова. – К. : Знання України, 2013, – С. 382.
  • [12] Скрипник А. Освіта, індекс сприйняття корупції та мотиваційні моделі корупційної поведінки / А. Скрипник // Економіка України. Науковий журнал. – 2010. – № 2. – С. 71.
  • [13] Усатюк О. Тіньова економіка в Україні / О. Усатюк // Справочник экономиста. – 2007. – Февраль. – С. 45.
  • [14] Варналій 3. С. Конкурентоспроможність національної економіки: проблеми та пріоритети інноваційного забезпечення / 3. С. Варналій, О. П. Гармашова. – К. : Знання України, 2013. – С. 383.
  • [15] Самойленко Є. Г. Тіньова економіка: структура та вплив на економічну динаміку : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.01 “Економічна теорія та історія економічної думки” / Є. Г. Самойленко. – Дніпропетровськ, 2013. – С. 12.
  • [16] Самойленко Є. Г. Сутність та етапи еволюції тіньової економіки / Є. Г. Самойленко // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. – 2012. – № 1 (5). Том 2. – С. 339.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >