< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Інтенсивна технологія вирощування сої

Біологічні особливості сої наведено в таблиці 44.

Соя – це культура, яка вимагає специфічних умов вирощування. Вона теплолюбива культура, але її вирощують на великій території – від екватора і майже до 54° північної широти.

Соя характеризується середньою стійкістю до посухи. Після сходів у сої інтенсивно розвивається коренева система і дуже повільно надземна маса, тому випаровування води в цей час незначне. При високій вологості знижується активність процесів азотфіксації.

Соя дуже чутлива до зміни тривалості освітлення. Вирощування її в північних районах призводить до збільшення тривалості фаз розвитку і зниження продуктивності. На півдні, де світловий день коротший, соя розвивається швидше, що зумовлює скорочення вегетаційного періоду.

Враховуючи вимоги сої до умов вирощування, фунтові та гідротермічні ресурси України, академік А. О. Бабич (2008) виділяє соєвий пояс.

Зона вирощування сої на незрошуваних землях включає Вінницьку, Черкаську, Чернігівську, Кіровоградську, Хмельницьку, Тернопільську, Закарпатську, Київську області та райони з кращою вологозабезпеченістю Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Харківської областей.

У південних і східних областях соя може з успіхом вирощуватись на зрошуваних землях. Сорти ультраскоростиглі та скоростиглі можна вирощувати в сприятливих районах Полісся.

Технологія вирощування

Сучасні сорти. Поширення сої в значній мірі залежить від біології сорту та умов довкілля. Залежно від цих двох факторів визначається і сортова політика її вирощування. Кожен сорт повинен мати свій регіон вирощування, як правило ширина поясу складає 160-240 кілометрів, де реалізація генетичного потенціалу продуктивності найвища.

Біологічні особливості сої

з/п

Абіотичні фактори і біологічні особливості

Показники

1

2

3

Тепло:

– мінімальна температура проростання насіння, °С

+7+8

- оптимальна температура проростання насіння, °С

+15+20

1.

- мінімальна температура з'явлення сходів

+8+10

- температура, що спричиняє пошкодження сходів, °С

-2-3

- оптимальна температура росту і розвитку, °С

+18+25

- сума активних температур за вегетаційний період (вище +5 °С), °С

1700-3000

Волога:

– оптимальна вологість ґрунту, %

70-80

2.

  • - кількість вологи в орному шарі грунту для отримання дружніх сходів, мм
  • – потрібно для набухання і проростання насіння, %
  • – транспіраційний коефіцієнт
  • 20-30
  • 130-160
  • 500-600

– критичний період за вологістю

наливання

насіння

3.

Винос елементів живлення, кг/ц основної та побічної продукції:

– N

7,5-10,1

– Р2O5

1,1-4,2

– К20

2,3-2,8

4.

Вимоги до реакції ґрунтового розчину

рН 6,5-7,0

5.

Відношення до світла (довжина дня)

короткого дня

6.

Оптимальна щільність ґрунту, г/см3

1,1-1*25

7.

Індекс листкової поверхні

4,8-5,5

Оптимальна площа листкової поверхні на 1 га, тис. м2

48-55

8.

Тип кореневої системи

стрижневий

9.

Заглиблення коренів у ґрунт, м

1,6-2,0

Горизонтальне розростання кореневої системи, м

1,0

10.

Використання ФАР, %

1,0-1,5

11.

Спосіб запилення

самозапильний

12.

Тривалість вегетаційного періоду, днів ранньостиглих форм пізньостиглих форм

  • 90-100;
  • 150-170

Найкращими агрокліматичними показниками соєвого поясу є: Сума активних температур повітря вище +10°С для:

  • – раньостиглих сортів – 1800-2000°С;
  • – середньоранніх сортів – 2000-2600°С;
  • – середньостиглих сортів – 2600-2850°С;
  • – середньопізньостиглих сортів – 2850-3200°С.

Тривалість безморозного періоду – 130 і більше днів, сумарна кількість сонячної радіації за вегетаційний період – 2700-3200 мДж/м2; фотосинтетична активна радіація (ФАР) за вегетаційний період – 1200-1500 мДж/га; запаси продуктивної вологи в метровому шарі грушу навесні – 90-180 мм; гідротермічний коефіцієнт – 0,8-1,7.

Науково-обгрунтована група стиглості на основі агрокліматичного потенціалу регіону наведена в таблиці 45.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >