Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

Правове регулювання імпорту в ЄС

Правовий режим, який застосовується до товарів, які імпортуються в ЄС з третіх країн залежить від таких обставин:

• 1) Країна імпорту товару (країни з ринковою економікою, країни з неринковою економікою, країни з державною торгівлею);
• 2) Наявність чи відсутність двосторонніх угод чи домовленостей між ЄС та третьою країною (зокрема для визначення режиму імпорту текстильних товарів);
• 3) Категорія товару, який імпортується (текстильні та нетекстильні товари тощо).

До основних правових актів ЄС, які визначають правила імпорту в ЄС, належать:

• 1) Регламент 260/2009 про спільні правила для імпорту (скасував Регламент 3285/94);
• 2) Регламент 517/94 про спільні правила для імпорту текстильної продукції з деяких третіх країн, який не регулюється двосторонніми угодами, протоколами чи іншими домовленостями або іншими специфічними правилами імпорту Співтовариства;
• 3) Регламент 625/209 про спільні правила імпорту з деяких третіх країн (скасував Регламент 519/94);
• 4) Регламент 3030/93 про спільні правила для імпорту деяких видів текстильної продукції з третіх країн.

Регламент 260/2009 про спільні правила для імпорту є базовим, однак не поширюється на імпорт текстильної продукції, яка регулюється двосторонніми угодами (регламентом 517/94) та щодо імпорту з деяких третіх країн (регламентом 625/209 до таких третіх країн віднесено Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Казахстан, Північну Корею, Росію, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан та В'єтнам). Регламент 260/2009 передбачає можливість імпорту в ЄС у рамках трьох правових режимів:

• 1) Інформаційної та консультативної процедури;
• 2) Процедури розслідування;
• 3) Процедури нагляду.

У випадку загрози завдання шкоди або завдання шкоди європейським виробникам ЄС може проводити розслідування і за результатами застосовувати заходи з нагляду за ринком та захисні заходи.

Відповідно до норм Регламенту існують дві форми нагляду за імпортом товарів: ретроспективний нагляд і попередній нагляд. Ретроспективний нагляд означає збір Комісією даних (вартість, обсяг, умови угоди та ін.) з усіх імпортних операцій, вироблених з розглянутим товаром митними органами держав-членів. Процедура попереднього нагляду передбачає випуск товарів у вільний обіг тільки після заповнення особливого імпортного документа, який завіряється уповноваженими органами держав-членів. Видача документа проводиться безкоштовно і не обмежує кількість імпортованого товару. Документ має силу на всій території Союзу, незалежно від того, в якій державі-члені він виданий.

За загальним правилом наглядові заходи запроваджуються на піврічний період і втрачають чинність після закінчення другого шестимісячного періоду наступного після першого шестимісячного періоду, на який вони запроваджуються (статті 11, 12).

Застосування захисних заходів щодо країн, які є членами СОТ можливе лише, якщо зростання імпорту набуло таких масштабів та здійснюється за таких обставин чи умов, що це спричиняє або може спричинити серйозну загрозу виробниками подібних або прямо конкуруючих товарів Співтовариства (п. 16). У таких випадках Комісія, діючи за власною ініціативою або за зверненням держави-члена, може вжити такі заходи:

• 1) Обмежити строк дії спеціального імпортного документа;
• 2) Змінити імпортні правила для відповідного продукту, запровадивши дозвільний порядок імпорту відповідного товару;

У випадках якщо цього вимагатимуть інтереси Співтовариства на запит Європейської комісії Рада може кваліфікованою більшістю прийняти рішення щодо вжиття захисних або обмежувальних заходів щодо імпорту в ЄС.

Термін дії захисних заходів не може перевищувати чотирьох років, включаючи строк дії особливих захисних заходів, що застосовуються під час розслідування. Однак в особливих випадках термін дії захисних заходів може бути продовжений (ст. 20).

Спеціальний режим діє щодо імпорту психотропних та наркотичних речовин, який регламентується Регламентом 3677/90, який визначає заходи для запобігання випадків незаконної торгівлі та незаконного виробництва певних речовин для наркотичних та психотропних заходів.

Інформація про угоди щодо імпорту, експорту чи транзиту таких речовин повинна міститись у визначених операторів, які мають ліцензію від уповноважених органів. Така інформація повинна включати зокрема дані про назву речовини, її кількість, вагу, ім'я та адресу експортера, імпортера, дистриб'ютора та кінцевого споживача.

Відповідно до Регламенту 1383/2003 ЄС може застосовувати тарифні заходи щодо імпорту товарів, які підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності, а також щодо імпорту, які порушують такі права.

Правом ЄС передбачається можливість застосування також спеціальних заходів контролю над імпортом в ЄС. Так, регламентом 733/2008 регламентуються умови імпорту аграрної продукції, яка походить з третіх країн, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції. Щодо таких товарів може застосовуватись перевірка рівня радіоактивності.

Система попереднього повідомлення та інформування закріплена в регламенті 2455/92 і застосовується щодо імпорту та експорту небезпечних деяких хімічних речовин.

Процедура адміністрування кількісних квот для імпорту та експорту регулюється Регламентом 717/2008 (скасував Регламент 520/90). Треба зазначити, що положення цього Регламенту не застосовуються до текстильної продукції та інших товарів, які є предметом спеціального імпортного регулювання.

Регламент визначає 3 методи розподілу квот: 1) традиційний метод, який базується на традиційних торговельних потоках (частина квот резервується за традиційними імпортерами чи експортерами, а решта розподіляється між іншими); 2) метод, за яким квоти розподіляються відповідно до порядку подачі заявок (перший подав – перший отримав); 3) пропорційний – квоти розподіляються пропорційно до кількості, зазначеної у заявках, з одночасним проведенням процедури перевірки Комісією.

Відповідно до Регламенту інформація щодо відкриття квот публікується Європейською комісією в Офіційному журналі Європейського союзу, із зазначенням методу розподілу, умов, які

потрібно виконати при подачі заявок на отримання ліцензій, часових меж для їх подачі, а також списку компетентних національних органів, до яких вони подаються. Підприємствам, які отримали квоти, видаються ліцензії із зазначенням кількості товару, яку можна імпортувати чи експортувати. Тобто ліцензій в праві ЄС – це дозволи на право імпорту чи експорту товару в рамках отриманої квоти. Ліцензії, як правило, діють на території усіх країн-членів ЄС, за винятком випадків, коли сфери їх дій обмежуються окремими країнами або регіонами.

З метою забезпечення вимог безпеки, здоров'я, захисту споживачів та навколишнього середовища в ЄС щодо імпортованих товарів діє система ринкового нагляду та контролю щодо продукції, яка імпортується до ЄС. Ключовим документом тут є Регламент 765/2008, який встановлює вимоги для акредитації, ринкового нагляду щодо маркетингу продукції (скасовує регламент 339/93) і доповнює Рішення 768/2008/ЄС про спільні рамки для маркетингу продукції, а також директиву 2001/95/ЄС про загальну безпеку продуктів.

Ринковий нагляд має на меті забезпечити відповідність імпортованих товарів законодавству ЄС шляхом гармонізації, а також у випадку використання за відсутності ризику здоров'ю та безпеці користувачів. В іншому випадку такий товар повинен бути вилучений, заборонений або обмежений і про це повинна бути інформована комісія та держави члени.

Органи, уповноважені на здійснення ринкового нагляду, можуть здійснювати перевірки характеристик продукту шляхом документальної перевірки, а де доцільно – шляхом проведення фізичних та лабораторних тестів.

Обмежувальні заходи, які застосовуються державами-членами, повинні бути пропорційними та базуватись на чітких правових підставах.

На відміну від ринкового нагляду, контроль характеристик товарів, які імпортуються в ЄС, здійснюється уповноваженими органами ще до того, коли відповідний товар буде допущено до вільного обігу на ринку ЄС.

Органи, відповідальні за контроль зовнішніх кордонів, мають право призупинити допуск товару на внутрішній ринок ЄС у таких випадках:

• 1) характеристики товару дають підстави вважати, що його використання становитиме серйозну загрозу здоров'ю, життю, безпеці, навколишньому середовищу або публічним інтересам;
• 2) продукт не супроводжується документацією у письмовій чи в електронній формі, яка вимагається законодавством ЄС щодо гармонізації або якщо маркування не відповідає його вимогам;
• 3) якщо знак СЕ нанесено неправильно або у спосіб, який вводить в оману.

Якщо недоліки будуть усунуті, і протягом трьох днів після зупинки допуску орган з нагляду за ринком не вживе жодних заходів або вирішить, що цей товар не становить серйозної загрози, то такий товар буде допущено до обігу. Якщо ж орган з нагляду за ринком встановить, що продукт становить загрозу, вони можуть вжити адекватні заходи, включаючи заборону допуску товару на ринок.

Нанесення знаку СЕ здійснюється виробниками або уповноваженими представниками і підтверджує їх відповідальність за дотримання законодавства ЄС щодо гармонізації. Відповідно до нового підходу до технічної гармонізації і стандартів держави зобов'язались уніфікувати технічне регулювання, норми і стандарти, і маркування знаком СЕ, яке наноситься виробником, фактично означає підтвердження відповідності нормам і стандартам ЄС.

Процедури підтвердження відповідності або попередня нотифікація можуть також вимагатись для товарів, які імпортуються. Відповідно до Рішення 768/2008/ЄС таке підтвердження може здійснюватись державними органами, виробниками або уповноваженими органами. У випадку, якщо правом ЄС вимагається здійснення оцінки відповідності державними органами, то технічна оцінка повинна здійснюватись відповідно до тих самих критеріїв, які встановлені у директиві для уповноважених органів.

Правове регулювання експорту в ЄС

Ціллю торговельної політика ЄС щодо експорту є підтримка та максимізації експорту.

Основним правовим актом, який визначає загальні правила експорту з ЄС у треті країни є Регламент Ради № 1061/2009 від 19 жовтня 2009 р. про спільні правила для експорту. Цей регламент скасував Регламент Ради 2603/69 про загальні правила експорту від 20 грудня 1969 р. Цим документом було визначено свободу експорту до третіх країн та заборону кількісних обмежень за винятком випадків, визначених регламентом. Що стосується тарифного регулювання експорту товарів, Європейський союз послідовно дотримується принципу відмови від експортних мит. Експортні мита застосовуються лише у виняткових випадках для запобігання витоку життєво важливих продуктів з Союзу.

У випадках якщо цього вимагатимуть інтереси Співтовариства для запобігання критичної ситуації щодо нестачі базових продуктів Європейська комісія з власної ініціативи або на запит держави-члена може встановити дозвільний порядок щодо експорту в певні країни або щодо експорту з певних регіонів ЄС.

У випадку якщо цього вимагатимуть інтереси Співтовариства, за зверненням Європейської комісії Рада ЄС кваліфікованою більшість може прийняти рішення про запровадження відповідних захисних заходів або запровадження квот. Такі заходи можуть застосовуватись у 2-ох випадках:

• 1) з метою запобігання або усунення ситуації з нестачею життєво важливих (базових) товарів на ринку ЄС;
• 2) з метою виконання міжнародних зобов'язань ЄС.

Окрім того, окремі держави-члени ЄС можуть запроваджувати кількісні обмеження на експорт товарів з міркувань громадської моралі, публічного порядку та безпеки, захисту здоров'я та життя людей, тварин та рослин, а також для захисту національних багатств, які мають мистецьку, історичну, археологічну цінність або з метою захисту промислової чи комерційної власності (ст. 10). Треба однак зазначити, що заходи щодо експорту сільськогосподарської продукції та обробленої сільськогосподарської продукції, які належать до чутливих товарів, регулюються ст. 308 і Регламентом 376/2008.

Крім того в ЄС діє низка документів, які встановлюють спеціальні правила експорту окремих видів товарів, зокрема:

• – Регламент 2219/89, який регулює експорт продуктів харчування і кормів, забруднених у результаті радіоактивних аварій;
• – Регламент 2455/92, який регулює експорт потенційно небезпечних хімічних речовин;
• – Регламент 3911/92, який регулює експорт культурних цінностей;
• – Регламенти 3381/94 та 1334/2000, які регулюють експорт товарів подвійного призначення;
• – Регламент 1236/2005 стосовно торгівлі певними товарами, які можуть застосовуватися як засіб для вищої міри покарання, тортур чи інших жорстоких, або такого, що принижує людську гідність поводження, або покарань;
• – Регламент 1418/2007 стосовно експорту для відновлення певних видів відходів, зазначених у Додатку III;
• – Регламент 376/2008, який встановлює загальні детальні правила для застосування системи імпортних та експортних ліцензій та сертифікатів фіксованої позики для сільськогосподарської продукції;
• – Регламент 428/2009, який встановлює режим співтовариства щодо контролю над експортом, трансфером, посередництвом та транзитом товарів подвійного призначення;
• – Регламент 649/2012 стосовно експорту та імпорту небезпечних хімічних речовин;
• – Регламент ЄС 258/2012, який встановлює правила експорту та транзиту вогнепальної зброї для цивільного використання.

В ЄС встановлено необхідність отримання дозволу для експорту товарів подвійного використання, зокрема:

a) товарів, зазначених у списку Рішення 94/942/CFSP;

b) товарів, які пов'язані з розвитком, виробництвом, управлінням, функціонуванням, підтримкою, зберіганням, пошуком, розповсюдженням, ідентифікацією хімічної, біологічної та ядерної зброї;

с) товарів, пов'язаних з розвитком, функціонуванням, розповсюдженням або зберіганням ракет, що здатні передавати таку зброю.

Експортний контроль в ЄС було запроваджено зокрема з метою дотримання міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення.

Режим ліцензування встановлено Регламентом ЄС 3911/92 щодо експорту товарів, які мають культурну цінність і включені до списку Додатку до Регламенту. Держави-члени можуть відмовити у наданні експортної ліцензії, якщо товар захищений національним законодавством та має професійну, історичну або археологічну цінність.

Ліцензування передбачене і для сільськогосподарської продукції регламентом 376/2008, який встановлює загальні детальні правила для застосування системи імпортних та експортних ліцензій та сертифікатів фіксованої позики для сільськогосподарської продукції. Для розгляду ліцензії регламентом також передбачається необхідність внесення застави визначеного розміру. Однак внесення застави не вимагається у випадку здійснення торговельних операцій з третіми країнами, які здійснюються гуманітарними організаціями з метою надання гуманітарної допомоги.

Система попереднього інформування та повідомлення передбачена для експорту небезпечних хімічних речовин. Експортер зобов'язаний інформувати уповноважені органи своєї країни, які інформують Європейську Комісію. Попереднє інформування може не вимагатись, коли затримка поставки у країні-імпортері може становити загрозу здоров'ю людей або навколишньому середовищу.

Важливою складовою торгової політики ЄС є система підтримки експорту. Одним із важливих елементів підтримки експорту є експортне кредитування. Окремою директивою в ЄС 98/29/ЕС передбачається гармонізація основних положень щодо кредитного експортного страхування для середньо- та довгострокових операцій. Директива мала на меті зменшення існуючих спотворень конкуренції, які існують внаслідок різних офіційних систем страхування експортних кредитів. їх гармонізація повинна здійснитись на єдиних принципах з урахуванням міжнародних зобов'язань і, таким чином, щоб стати інтеграційним компонентом спільної торговельної політики ЄС. Директива містить у додатках такі основні принципи для експортного страхування кредиту, зокрема щодо основних елементів покриття кредиту, порядок та процедуру страхових внесків, політику покриття щодо окремих країн.

Окрім страхування експортних кредитів система підтримки експорту в ЄС включає державне субсидування, пільгове страхування політичних та комерційних ризиків, пільгове кредитування, програми підтримки експорту, зокрема для малих та середніх підприємств, а також широкий спектр заходів інформаційної та інституційної підтримки. Субсидування застосовується зокрема щодо експорту сільськогосподарської продукції. Так, регламентом Комісії 527/94 передбачалась виплата компенсаційних платежів експортерам цукру в розмірі 35,679 ECU за 100 кілограм.