Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

Уперше, на договірному рівні, концепція "простору свободи, безпеки та юстиції" була закріплена Амстердамським договором 1998 р., відповідно до ч. 4 ст. 2 якого однією з цілей ЄС визначено "збереження і розвиток Союзу як простору свободи, безпеки та юстиції, в межах якого свобода руху осіб забезпечується разом з відповідними заходами щодо контролю на зовнішніх кордонах, надання притулку, імміграції, попередження злочинності і боротьби з нею".

У такий спосіб ПСБЮ варто визначити як простір ЄС, у межах якого забезпечено свободу, безпеку та належне правове середовище для громадян Союзу.

ПСБЮ включає в себе три складові – "свобода", "безпека" та "юстиція", які потребують чіткого визначення.

Під "свободою" треба розуміти відсутність контролю осіб на внутрішніх кордонах та формування спільної політики притулку, імміграції та контролю на зовнішніх кордонах на основі солідарності держав-членів та справедливого ставлення до громадян третіх країн. Іншими словами "свобода", як складова ПСБЮ, – це свобода руху осіб, підсилена гарантуванням прав людини".

На перший погляд забезпечення "свободи" у рамках ПСБЮ перекликається із забезпеченням свободи руху осіб у рамках внутрішнього ринку ЄС. Проте забезпечення "свободи" у рамках ПСБЮ передбачає значно ширший перелік заходів, як у межах ЄС, так і за його межами, метою яких є встановлення безпеки свободи громадян ЄС.

Відповідно до Римського договору 1957 р. "свобода", як одна з фундаментальних свобод Внутрішнього ринку ЄС – це "свобода руху осіб через внутрішні кордони Союзу і можливість займатися професійною діяльністю в будь-якій державі-члені ЄС". Під "свободою" в контексті ПСБЮ варто розуміти свободу в більш широкому значенні, а саме жити в правовому суспільстві, в якому забезпечено захист основних прав та свобод людини, зокрема захист від будь-яких форм дискримінації та повага права людини на приватне життя і на захист особистої інформації.

Поняття "безпека", як одна з категорій ПСБЮ, означає, що європейський простір свободи має стати безпечним та надійним для громадян. Це поняття охоплює запобігання та боротьбу зі злочинністю, расизмом та ксенофобією, а також заходи з координування та співпраці органів поліції, правосуддя та інших компетентних органів. Іншими словами, "безпека", як складова ПСБЮ, передбачає створення спільного правового простору (зважаючи на різноманітність правових систем держав-членів), у рамках якого громадяни ЄС, незалежно від того, в якій країні вони знаходяться, захищені ефективними діями правоохоронних органів.

Що стосується третьої складової ПСБЮ – "юстиція", то відповідно до Лісабонського договору про функціонування ЄС можна визначити такі напрями діяльності інституцій ЄС та держав-членів у рамках досліджуваної сфери: розвиток співпраці судів у цивільних справах, що мають транскордонні наслідки; судова співпраця у кримінальних справах; функціонування Євроюсту; можливість створення Європейської прокуратури при Євроюсті.

ПСБЮ базується на таких засадничих принципах, як принцип лояльної співпраці між ЄС та державами-членами, солідарності та справедливого розподілу відповідальності (зокрема фінансових наслідків) між державами-членами, взаємного визнання рішень у цивільних та кримінальних справах, заборони дискримінації за державною належністю, спільної компетенції ЄС та держав-членів.

На основі функціонального підходу, засадничі принципи заснування та розвитку ПСБЮ треба класифікувати на: принципи, які визначають поведінку держав-членів у сфері ПСБЮ (принцип лояльності або сумлінної співпраці, солідарності, взаємного визнання, недискримінації); та принципи здійснення компетенції Союзу у сфері ПСБЮ (принцип надання компетенцій, субсидіарності, пропорційності, поваги до суттєвих функцій держави).

Визначення концепції ПСБЮ не варто обмежувати "внутрішнім виміром". Розвиток ПСБЮ передбачає не лише взаємодію та взаємозв'язок його трьох складових – "свободи", "безпеки" та "юстиції", але й залежність від зовнішніх факторів – зокрема, нелегальної міграції, тероризму чи організованої злочинності (ці фактори мають міжнародний характер). Функціонування ПСБЮ може бути успішним лише у випадку ефективного співробітництва з третіми державами щодо запобігання спільним загрозам.

У жовтні 2005 р. Європейська комісія прийняла Комунікацію "Стратегія щодо зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції", яка, у свою чергу, стала основою для прийняття Радою у грудні 2005 р. Стратегії зовнішнього виміру юстиції, свободи, безпеки (далі – Стратегія).

Стратегією визначено сучасні виклики, що зумовлюють необхідність співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції, цілі, політичні пріоритети, принципи та інструменти співробітництва з третіми країнами у сфері СБЮ.

З метою сприяння внутрішньому розвитку ПСБЮ, досягнення зовнішньополітичних цілей співпраці з третіми країнами та забезпечення регіональної безпеки, ЄС визначає перелік пріоритетних сфер співробітництва з третіми країнами: сприяння дотриманню третіми країнами прав людини; посилення інституційних спроможностей правоохоронних установ та сприяння розвитку їх міжнародних стосунків, активізація боротьби з корупцією, сприяння прозорості, відповідальності та високому рівню управління урядових органів; посилення спроможностей третіх країн у сферах міграційного менеджменту та захисту біженців; надання підтримки у забезпеченні оперативного управління кордонами; підтримка у зміцненні інституційних спроможностей третіх країн у боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, торгівлею людьми, незаконним переміщенням наркотиків.

Наведений перелік пріоритетних сфер співробітництва з третіми країнами визначає зміст та межі "зовнішнього виміру" ПСБЮ в цілому та кожної з його складових зокрема.

"Зовнішній вимір свободи" включає ефективний контроль зовнішніх кордонів ЄС, що, у свою чергу, передбачає укладення реадмісійних угод з третіми державами, а також поширення на ці держави acquis ЄС (а також міжнародних стандартів) у зазначеній сфері.

"Зовнішній вимір безпеки" – означає залучення третіх держав до запобігання та боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, корупцією, торгівлею людьми, незаконним переміщенням наркотиків, людських органів, підробками, економічною, фінансовою і кіберзлочинністю. Таким чином, "зовнішній вимір безпеки" значно деталізує і навіть розширює, у порівнянні з її "внутрішнім виміром", перелік сфер подолання загроз.

Відповідно "зовнішній вимір юстиції" охоплює сприяння ЄС здебільшого у розвитку і підтримці незалежної та неупередженої судової системи (на засадах поваги до прав людини і верховенства права) третіх держав.

За допомогою "зовнішнього виміру" ПСБЮ ЄС "експортує" цінності, які він сповідує, сприяючи розвитку стабільних, успішних та безпечних демократичних держав.

Співробітництво у сфері СБЮ є тим напрямом співробітництва, яке не багато може запропонувати взамін третім державам. У зв'язку з цим ЄС застосовує "комплементарний підхід", а саме, доповнює співробітництво у зазначеній сфері перевагами інших політик ЄС. Так, зокрема, відсутність переваг для третіх країн від укладення реадмісійних угод доповнюється укладенням угод про спрощення візового режиму.

На підставі географічного принципу можна виділити такі рівні співробітництва ЄС з третіми державами у сфері СБЮ: допомога державам, що приєднуються, чи державам-кандидатам у запровадженні acquis', підтримка трансатлантичного діалогу з традиційними партнерами, такими, як США та Канада; запровадження спільного простору свободи, безпеки та юстиції з Росією; участь у стабілізації регіону Західних Балкан; імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства; співробітництво з країнами Середземноморського регіону на основі Угод про асоціацію; співробітництво в межах Угод про партнерство та співробітництво з країнами Центральної Азії у сфері зміцнення верховенства права та судової системи, а також запобігання та боротьба з незаконною діяльністю; розвиток співробітництва в окремих аспектах свободи, безпеки та юстиції з Китаєм та Індією.

Співпраця за усім спектром напрямів свободи, безпеки та юстиції має розвиватися з країнами-кандидатами, країнами-сусідами та деякими іншими країнами, що мають особливі стосунки з ЄС. З іншими третіми країнами достатньою є співпраця за окремими напрямами у сфері СБЮ.

Важливе значення у процесі заснування в рамках ЄС ПСБЮ має розвиток співробітництва ЄС з такими міжнародними організаціями, як ООН, Рада Європи та ОБСЄ (членами яких є держави-члени ЄС).

Отже, ПСБЮ є складним та багатогранним поняттям, що інтегрувалося у інші політики (спільну зовнішню політику ЄС) та сфери діяльності ЄС (внутрішній ринок, права людини), охоплює три складові – "свобода", "безпека" та "юстиція" (в основі яких лежать спільні цілі, принципи, єдині правові та інституційні рамки та дієвий набір правових інструментів), та має два виміри – внутрішній (у рамках ЄС) і зовнішній (співробітництво з третіми державами та міжнародними організаціями), розвиток яких спрямований на забезпечення права громадян ЄС жити у вільному, правовому середовищі, захищеному ефективними діями державних органів та інститутів ЄС.