Аудиторська оцінка стану внутрішнього контролю

В ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний, в першу чергу, вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, наскільки достовірною буде його оцінка щодо функціонування й ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.

Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішнього контролю клієнта – підготувати основу для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.

В тому випадку, якщо аудитор впевнюється, що можна покластися на відповідні засоби внутрішнього контролю, він отримує можливість проводити аудиторські процедури менш детально і більш вибірково, а також може внести зміни до суті аудиторських процедур, що застосовуватимуться, і до запланованих витрат часу на їх здійснення.

Процедури вивчення системи внутрішнього контролю включають:

• • опитування персоналу;
• • спостереження;
• • запит до попереднього аудитора;
• • ознайомлення з документами управління та обліку;
• • вивчення документів попереднього дослідження замовника;
• • вивчення результатів документальних перевірок всіх контролюючих органів, що проводили перевірки;
• • ознайомлення з вимогами до організації системи внутрішнього контролю;
• • тестування системи внутрішнього контролю.

Опитування є одним з найбільш ефективних методів початкового формулювання думки про системи внутрішнього контролю. Опитування проводиться за допомогою спеціальної анкети з детальними специфічними та цільовими питаннями стосовно характеристик контрольного середовища, а також процедур обліку і контролю. Але відповіді на поставлені питання не повинні розглядатись як остаточний доказ, оскільки, як правило, анкету пропонують заповнити одному з працівників підприємства. Однак, він може й не знати всіх деталей функціонування системи і описувати, якою має бути система контролю з його точки зору, а не якою вона є насправді. Опитування працівників стосовно системи бухгалтерського обліку і контролю допомагає аудитору скласти думку про її особливості, однак не дає вичерпних доказів.

Щоб створити і підтримувати систему внутрішнього контролю, клієнт повинен мати власну документацію. Вона включає засновницьку документацію, інструкції з ведення бухгалтерського обліку, організаційні схеми тощо. Аудитор вивчає відповідну інформацію і обговорює її з працівниками підприємства, щоб переконатись у тому, що вони правильно інтерпретують і розуміють цю інформацію.

Крім цього, аудитор може спостерігати за роботою працівників клієнта, які готують ці документи і записи, а також виконують свою звичайну облікову та контрольну діяльність. Це поглибить розуміння аудитором контрольних методів та процедур, збільшить його впевненість в тому, що всі вони застосовуються на практиці.

Опитування, перевірка і спостереження за діяльністю працівників ефективно поєднуються в наскрізній перевірці певної господарської операції. Для виконання цієї процедури аудитор вибирає один чи декілька документів на початку господарської операції і простежує шлях цього документа (документів) через весь обліковий процес.

Для того, щоб зрозуміти систему внутрішнього контролю і тестування контрольних моментів використовуються аналогічні методи.

Звіт-опис – це письмова характеристика системи внутрішнього контролю. У ньому показується походження кожного документа в обліковій системі, технологія обробки документів та складання звітності, а також існуючі контрольні процедури. Звіт-опис, як правило, використовується в тих випадках, коли система внутрішнього контролю достатньо проста і легко піддається опису. Але він не дає опису подробиць системи контролю. При цьому інформації має бути достатньо для ефективного аналізу контрольних моментів і оцінки ризику контролю.

Для документування оцінки системи бухгалтерського обліку і процедур контролю аудитори надають перевагу схемам послідовності виконання операцій. Для їх розробки аудитор визначає: основні типи господарських операцій, що здійснюються підприємством; яким чином санкціонуються операції; типи і характер бухгалтерських записів; яким чином обробляється інформація про господарську операцію від початку і до її завершення, включаючи рівень і характер використання комп'ютерів; характер і конкретні особливості процесу представлення фінансової звітності. Як правило, в результаті складається опис чи блок-схема документообігу.

Блок-схема документообігу – це символьне зображення документів клієнта і їх послідовного руху в межах підприємства. Така схема, діставши назву контрольної схеми послідовності виконання операцій, показує проходження інформації за основними класами господарських операцій, починаючи з її появи та вводу в систему бухгалтерського обліку і закінчуючи Головною книгою та фінансовою звітністю.