< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, який регламентує обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки і відповідальність сторін стосовно їхнього дотримання. Ініціативу про встановлення договірних відносин для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити і перевізник, і вантажовідправник (вантажоодержувач).

Договори перевезення вантажів автомобільним транспортом істотно відрізняються від договорів перевезення вантажів іншими видами транспорту. Під час перевезення в автомобілях вантаж здають для транспортування, зазвичай у пункті, яким відає не перевізник, не на території автотранспортного підприємства, а яким відає на території клієнта, тобто відправника вантажу. Закінчується транспортний процес також на території вантажоодержувача, а не самого автотранспортного підприємства.

В автотранспортних відносинах одним із суб'єктів договору завжди є автотранспортне підприємство, організація (вантажний перевізник), а іншим - підприємство, організація або фізичні особи (громадяни), котрі користуються послугами автомобільного транспорту, інші транспортні організації (замовники); Вантажний перевізник - суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства й отриманої ліцензії надає послугу.

Істотні умови договору:

  • - найменування та місцезнаходження сторін;
  • - найменування та кількість вантажу, його пакування;
  • - умови й термін перевезення;
  • - місце та час завантаження і розвантаження;
  • - вартість перевезення.

Умови, встановлені автотранспортним законодавством, не є предметом угоди сторін і не можуть не змінюватися, не скасовуватися сторонами, діючи незалежно від згоди сторін. З огляду на це їх зазвичай не вводять у текст договору. Наприклад, сторони не мають права передбачати в договорі умови про зниження ступеня відповідальності за порушення своїх зобов'язань, оскільки їх уже встановлено Статутом і Правилами.

Відносини між відправником вантажу й автомобільним перевізником можуть мати постійний характер, скажімо, коли відправником вантажу є підприємство, яке постійно обслуговується цим автопідприємством або має значний обсяг перевезень. У цьому випадку між сторонами буде укладений довгостроковий (згідно зі статутом) річний договір перевезення вантажів. У таких договорах узгоджено умови стосовно організування взаємин сторін з метою майбутнього транспортування вантажів. Тому їх нерідко називають організаційними. Коли ж виникає необхідність одиничних перевезень, або відправник вантажу не користується послугами транспортної організації, то в цьому випадку відправник вантажу та перевізник укладають разовий договір.

Однак кожен із цих видів договорів опосередковує свою, властиву лише йому, сферу транспортної діяльності. Довгостроковий (річний) договір на автомобільне перевезення вантажів призначений для оформлення відносин сторін на першій, організаційній стадії транспортного процесу, коли відбувається необхідна підготовка до переміщення вантажу. На відміну від довгострокового, у разовому договорі перевезення конкретного вантажу оформлено безпосередньо сам процес переміщення вантажу.

Зобов'язання, що виникає як наслідок договору перевезення, - це зобов'язання здійснити переміщення певних вантажів. Відповідно до цього перевізник і відправник вантажу мають виконати низку обов'язків, пов'язаних з транспортуванням.

Обов'язки перевізника за договором автомобільного перевезення вантажів можна згрупувати так: 1) надання відправникові під перевезення належних перевізних засобів (автомобілів, причепів, тягачів) для транспортування вантажу до місця призначення й забезпечення умов нормального здійснення процесу перевезення; 2) своєчасне відправлення транспортних засобів у рейс; 3) своєчасне доставления вантажу в пункт призначення; 4) вживання заходів для забезпечення зберігання вантажу.

Істотні умови договору автоперевезення пасажира - найменування та місцезнаходження перевізника; вид, маршрут перевезення, вартість перевезення та час відправлення і прибуття до пункту призначення. Послуги пасажирського автомобільного транспорту загального користування поділяють на автобусні, таксі й вантажно-пасажирські перевезення пасажирів і багажу.

Розглядаючи питання регулювання пасажирських перевезень на автомобільному транспорті, необхідно вирізняти правила, що належать до внутрішньоміських і приміських перевезень, з одного боку, і до міжміських перевезень - з іншого. Останні, природно, відрізняються більшою складністю.

Договір перевезення пасажира в автомобілі - консенсуальний договір. Він вважається укладеним з моменту прийняття автомобільним перевізником замовлення на автомобіль або в момент продажу пасажиру проїзного квитка; це може бути і попередній продаж у касі автостанції або автовокзалу. Такий договір у всіх випадках є платним. Осіб, котрі становлять виняток і мають право на безкоштовний проїзд в автобусі, не можна вважати учасниками договору перевезення. Вони - пасажири, і права на їхній проїзд обумовлені не договором з перевізником, а нормами адміністративного права, згідно з якими перевізнику необхідно перевозити їх безкоштовно.

Договір перевезення пасажирів у автомобілі двосторонній: кожна сторона - перевізник і пасажир - мають певні права й обов'язки.

Документ на право проїзду в автобусі - пасажирський квиток установленої форми. У квитках на проїзд в автобусах міжміського сполучення зазначають станцію відправлення і призначення, вартість проїзду, рік, місяць та число, час відправлення автобуса, номер місця, наданого пасажирові. У квитках на проїзд в автобусах приміського та міського сполучення зазначено лише вартість проїзду. Кожен пасажир зобов'язаний мати проїзний квиток, зберігати його до кінця поїздки і пред'являти контролерові. На відміну від правил, установлених на залізничному транспорті, де діє певний термін придатності квитка, на автотранспорті квиток дійсний тільки на той автобус і рейс, на який його видано.

На користь пасажирів, котрі користуються послугами автотранспорту, та для забезпечення збереження автотранспортного засобу перевізник має право і зобов'язаний відмовити у продажу квитка, а отже, в перевезенні особам, котрим проїзд в автобусах не дозволений. Іншим особам за наявності місць не можна відмовити в укладанні договору пасажирського перевезення. Безперечно, проти волі пасажира, що уклав договір перевезення в таксі, іншим особам не може бути дозволений проїзд у цьому ж таксі, доки не закінчився термін дії договору з цим пасажиром. Пасажирові, який правомірно першим зайняв або має на це право, надається перевага на укладання договору перевезення; лише з його згоди таксі можуть використовувати інші особи. Особи, котрі ідуть разом з винаймачем (близькі, родичі, знайомі) та проїзд котрих він оплачує, як пасажири не вважаються учасниками договору; стороною в договорі є тільки пасажир, що уклав договір з водієм таксі.

Осіб, котрі з'явилися після того, хто першим зайняв або має право зайняти таксі, необхідно розглядати не просто такими, що приєдналися до нього як учасники договору. Угода про сумісне використання таксі може бути укладена між пасажирами до або після використання машини. В обох випадках їх треба розглядати рівноправними учасниками спільно укладеного договору пасажирського перевезення в таксі.

Права й обов'язки сторін за договором перевезення пасажирів автотранспортом. Правовідносини між пасажиром, який купив квиток у касі, й автотранспортним підприємством виникають ще до входу пасажира в автобус. Не завжди припиняються правовідносини між перевізником і пасажиром після виходу останнього з автобуса: якщо з пасажиром під час перевезення трапиться нещасний випадок, пов'язаний із перевезенням, то з моменту, коли пасажир вийшов з автобуса, правовідносини його з перевізником не припиняються. Отже, правовідносини виникають з моменту придбання квитка, тобто з моменту входу пасажира в автобус, і припиняються в момент належної доставки пасажира до місця призначення.

Пасажир, придбавши проїзний квиток на проїзд в автобусі міжміського сполучення, має право вимагати надання йому місця, зазначеного в квитку, а за квитком у маршрутному таксі - надання місця для сидіння. Квитки на проїзд в автобусах міжміського сполучення і в маршрутних таксі продають за кількістю місць, призначених для сидіння.

На користь пасажирів далекого прямування встановлено правило про заборону продажу квитків понад нормову кількість місць, призначених для сидіння. За порушення цього правила кожен пасажир, що іде в міжміському автобусі або в маршрутному таксі, має право оскаржити представника автоперевізника. Квиток, проданий понад норму, не засвідчує законно укладеного договору пасажирського перевезення.

Обов'язки перевізника стосовно пасажирів виникають ще до посадки їх в автомобіль. Завдання дбайливого та культурного обслуговування пасажира полягає у забезпеченні пасажирам необхідних зручностей у пунктах очікування й посадки. Проте особливо важливі з цивільно-правового погляду обов'язки автотранспортних підприємств щодо правильного устрою пунктів посадки і висадки, регулювання процесу посадки та висадки пасажирів, прямуючих в автобусі й таксі. Автотранспортні підприємства зобов'язані вибрати зручне місце для зупинки автобуса, враховуючи передусім безпеку та безперебійність руху. Тривалість стоянки автобуса на зупинках також має бути правильно визначена. Вона залежить від місткості автобуса, устрою дверей і підніжок, пори року, жвавості пункту зупинки та кваліфікації обслуговуючого персоналу.

Автоперевізник зобов'язаний перевозити пасажирів згідно з купленими квитками у встановлений термін. Це означає, що автобус або маршрутне таксі мають вийти в рейс чітко за розкладом. Перевізник повинен забезпечити не лише своєчасне відправлення за маршрутом автобусів далекого прямування, а й чітке дотримання графіків і розкладу роботи автобусів у міському, приміському сполученнях.

До головних обов'язків перевізника належить гарантування безпеки пасажирів у процесі руху автомобіля. Перевезення людей - найвідповідальніший вид транспортних робіт. Тому автомобільні перевізники зобов'язані допускати до керування автомобілями, що перевозять пасажирів, лише водіїв високого класу. Перевізник повинен здійснювати такий контроль за роботою автомобілів на лінії, який гарантував би дотримання правил руху водіями; він не має права допускати перебування водія за кермом понад установлений для нього робочий день, у стані перевтоми.

Одна з істотних умов перевезення - забезпечення пасажирові необхідних зручностей у дорозі. Пасажира автотранспорту, котрий порушує встановлений порядок і створює незручності для інших пасажирів, виводять із транспортного засобу. Перевізник має право вивести пасажира-порушника, коли він: порушує спокій інших пасажирів; перебуває у нетверезому стані; перевозить недозволе-ний багаж; не виконує інші вимоги Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Автомобільний перевізник зобов'язаний доставити пасажира в місце призначення. Пасажир, їдучи в автобусі, не має права вимагати висадження в будь-якому місці, оскільки це може спричинити нераціональне використовування пасажирського автотранспорту, порушення розкладу і стосуватися законних інтересів інших пасажирів. Вихід пасажирів за їхньою вимогою з таксі дозволено лише відповідно до правил дорожнього руху, але після попередження про це водія і за повної зупинки таксі.

Пасажир не тільки має права, а й за договором автомобільного перевезення - й істотні обов'язки: проплати вартості проїзду; дотримання правил користування автотранспортом. Виконання першого обов'язку означає для пасажира, що для укладання договору пасажирського перевезення в автобусі або маршрутному таксі необхідно придбати проїзний квиток.

Розраховуються за користування легковим таксі з водієм після закінчення поїздки. Стягується платня відповідно до встановленого тарифу: за кілометр пробігу, згідно з показами таксометра, який автоматично нараховує також збір за посадку. За одночасного проїзду в таксі декількох пасажирів передбачена оплата з кожного пасажира з розрахунку загальної суми показників таксометра, розділеної на кількість пасажирів.

У зв'язку з питанням про виконання пасажиром автобуса або маршрутного таксі обов'язку з оплати проїзду необхідно розглянути юридичне значення проїзного квитка* Під час автомобільних перевезень на квитку прізвище пасажира не зазначають. Це робить проїзний квиток схожим з документом на пред'явника. Однак квиток на проїзд в автобусі й у маршрутному таксі не у всіх випадках можна розглядати як пред'явницький документ. Особливість такого документа полягає в тому, що права за ним можуть бути передані однією особою іншій врученням цього документа, а на автомобільному транспорті заборонено передання квитка в дорозі. Переданий квиток вважають недійсним.

Отже, проїзний квиток - з моменту посадки в автомобіль - не можна розглядати документом на пред'явника. Квиток засвідчує факт внесення пасажиром провізної платні, а також укладання договору перевезення.

За безквитковий проїзд в автобусі або маршрутному таксі пасажира штрафують у розмірі, передбаченому встановленими тарифами. Розглядаючи питання про наслідки втрати квитка, необхідно врахувати: прізвище пасажира в квитку не вказано, і якщо він втрачає квиток, то не має права на його відновлення або на повернення сплачених за нього грошей.

Найважливіший обов'язок пасажира - дотримання встановленого порядку посадки в автомобіль і висадки з нього. Як уже зазначалося, пасажир в автобусі або таксі неналежною поведінкою може не лише створити незручності для інших пасажирів, а й загрозу безпеки пересування автомобіля. Недотримання пасажиром установленого на автотранспорті порядку дає право перевізникові вивести порушника з автотранспортного засобу.

Пасажир не має права провозити в автотранспортних засобах вибухові, отруйні, вогненебезпечні, їдкі та сморідні речовини, а також вантажі, що забруднюють рухомий склад або одяг пасажирів. Унаслідок порушення цього обов'язку пасажира штрафують і змушують покинути автомобіль.

Договір перевезення багажу. З метою забезпечення пасажирам автотранспорту максимальних зручностей виникає необхідність відповідного регулювання перевезення ручного багажу та багажу на автомобільному транспорті.

Ми вже розглядали питання про багаж і ручний багаж. Нагадаємо: багажем називають речі пасажира, укладені в невеликі ящики, корзини, мішки, валізи, пакунки, а також речі домашнього вжитку, які за розмірами, упакуванням і властивостями можуть бути без ускладнень розміщені в багажному автомобілі й не завдаватимуть шкоди багажу інших пасажирів. Ручний багаж - речі, що не спричиняють незручності іншим пасажирам (знаходяться біля пасажирів, невеликі за розмірами: сумки, портфелі, саквояжі й под.).

Для провезення дрібного ручного багажу не потрібно укладати окремий договір; за провезення в автобусах багажу, що не спричиняє незручності іншим пасажирам, платню не стягують. Право провезення ручного багажу належить пасажирові через укладений ним договір пасажирського перевезення.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >