< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

Основний комплексний нормативно-правовий акт, що регулює правовідносини у сфері повітряних перевезень - Повітряний кодекс (ПК) України від 4 травня 1993 р. Він регулює діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і гарантування безпеки авіації - всіх видів підприємств, організацій та установ, діяльність котрих спрямована на створення умов і використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден.

Дія ПК України поширюється на всіх користувачів повітряного простору України в частині, яка їх стосується, і за її межами у випадку, коли закони країни перебування користувача не передбачають іншого (стаття 2).

Наприклад, стаття З ПК України визначає, що державне регулювання авіаційного транспорту здійснює Міністерство транспорту та зв'язку України за напрямами:

  • - забезпечення розвитку цивільної авіації;
  • - нагляд за безпекою польотів повітряних суден;
  • - сертифікація, реєстрація та ліцензування;
  • - регулювання використання повітряного простору й обслуговування повітряного руху;
  • - забезпечення пошуку та рятування повітряних суден, що зазнають або зазнали лиха;
  • - захист авіації України від актів незаконного втручання в її діяльність;
  • - науковий супровід діяльності авіації та гарантування її безпеки, який здійснюють і галузеві, і міжгалузеві науково-дослідні організації й авіаційні підприємства;
  • - сприяння зовнішньоекономічній і міжнародно-правовій діяльності цивільної авіації.

Особливість повітряних перевезень - її підвищена небезпека і, як наслідок, вимога до всіх суб'єктів господарювання, котрі займаються діяльністю, пов'язаною з розробленням, виробництвом, ремонтом і експлуатацією цивільної авіаційної техніки, отримати від державного органу з питань сертифікації та реєстрації сертифікат, що підтверджує відповідність рівня технічної підготовки зазначених суб'єктів до вимог відповідних авіаційних правил України.

Діяльність у сфері повітряних перевезень повинна відповідати авіаційним правилам, які визначають і регулюють порядок діяльності авіації України з метою гарантування безпеки польотів і екологічної безпеки.

Згідно зі статтею 7 ПК України до авіаційних правил належать:

- норми льотної придатності цивільних повітряних суден; норми будівництва та придатності до експлуатації аеродромів

і аеропортів, систем регулювання використання повітряного простору України й обслуговування повітряного руху на території України;

  • - правила сертифікації цивільних повітряних суден, аеродромів, виробництва авіаційної техніки, діяльності експлуатантів, авіаційного персоналу, використання повітряних трас і місцевих повітряних ліній;
  • - правила реєстрації повітряних суден, аеродромів, повітряних трас та місцевих повітряних ліній;
  • - стандарти й нормативи у галузі охорони довкілля.

До авіаційних правил також належать нормативні акти, що регулюють порядок:

  • - будівництва, утримання та ремонту аеродромів і аеропортів;
  • - підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації авіаційного персоналу;
  • - створення, сертифікації та реєстрації авіапідприємств, авіакомпаній, приватних фірм, інших організацій з метою використання повітряного простору України;
  • - організації, виконання й забезпечення польотів;

т- організації, виконання, забезпечення та ліцензування авіаційних робіт;

  • - використання повітряного простору України, забезпечення аеронавігаційною інформацією;
  • - здійснення пошукових і аварійно-рятувальних робіт;
  • - охорони навколишнього природного середовища;
  • - нагляду і контролю за безпекою польотів;
  • - виконання службового розслідування авіаційних подій;
  • - реалізації заходів, спрямованих на захист авіації від актів незаконного втручання в її діяльність;
  • - гарантування безпеки авіації, її профілактики;
  • - організації та виконання випробовувальних і позатрасових польотів;
  • - відносин цивільної та державної авіації.

До авіаційних правил належать також інші нормативні акти, котрі регламентують діяльність авіації та її безпеку.

Авіаційні правила мають єдину структуру, містяться у "Зводі авіаційних правил України" і не повинні суперечити положенням Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. та Додаткам до неї.

У статті 12 ПК України сказано, що під час виконання повітряним судном польоту в міжнародному просторі юрисдикцію стосовно нього впродовж усього його польоту здійснює держава, де зареєстровано повітряне судно. Перебуваючи у міжнародному повітряному просторі, повітряне судно є недоторканим і незалежним від будь-якої держави, за винятком тієї, де це повітряне судно зареєстровано, та підкоряється і діє на підставі лише її законів. Використання повітряного простору регулюється міжнародними правилами.

Розділ X ПК України визначає порядок міжнародних польотів. Так, згідно зі статтею 57, регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час котрих повітряні судна перетинають державний кордон України й іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод. Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціальними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації та погоджується з митними органами

України. Міжнародні польоти у повітряному просторі України виконують на підставі нормативних актів і правил, встановлених органом державного регулювання діяльності авіації України і введених до збірників аеронавігаційної інформації.

Переліт державного кордону України повітряними суднами здійснюють спеціально виділеними коридорами, а поза ними, якщо це не передбачено міжнародною угодою або іншими нормативними актами України, - заборонено (стаття 58).

Регулюванню безпосередньо відносин повітряних перевезень присвячений розділ XI. Він налічує дев'ять статей (59-67).

Повітряним перевізником (стаття 59) визнають юридичну чи фізичну особу, яка виконує повітряні перевезення і має право експлуатанта авіаційної техніки. Стосовно іноземних повітряних перевізників визнаються права експлуатанта за документами, що видані компетентним органом відповідної зарубіжної держави і відповідають вимогам міжнародних договорів та угод, учасницею котрих є Україна.

Повітряні перевезення виконують на підставі договору. Кожен договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видає авіаційне підприємство чи уповноважені ним організації або особи (агенти).

Документи на перевезення - це квиток (під час перевезення пасажира), багажна квитанція (в процесі перевезення речей пасажира як багажу), відповідні документи (за перевезення вантажу, пошти й інших предметів).

Форми документів на перевезення та правила їхнього застосування встановлює орган державного регулювання діяльності авіації України (стаття 60). Окремо визначають особливості чартерного перевезення. Наприклад, згідно зі статтею 61 чартерне повітряне перевезення виконують на підставі договору чартера (фрахтування повітряного судна): одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій (фрахтувальнику) за платню всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Під час повітряних перевезень перевізник та аеропорт зобов'язані дотримуватись загальних правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу та пошти, а також нормативів якості обслуговування пасажирів і клієнтури, встановлених відповідним органом державної виконавчої влади.

Повітряний перевізник на підставі загальних правил має право визначити свої правила повітряних перевезень, спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень: вони не містять умов та норм обслуговування пасажирів і клієнтури нижчих від рівня вимог, установлених відповідним органом державної виконавчої влади. Умови та правила перевезення пошти погоджуються з Міністерством зв'язку України (стаття 62).

Зброя, боєприпаси, вибухові й отруйні речовини, ядерне паливо, радіоактивні речовини, інші вантажі, котрі належать до особливо небезпечних, перевозять з дозволу компетентних органів, згідно зі спеціальними правилами, встановленими органами державного регулювання діяльності авіації України (стаття 63).

Стаття 64 визначає порядок припинення угоди на повітряне перевезення з ініціативи перевізника. Йдеться, зокрема, про те, що повітряний перевізник може відмовити пасажиру в перевезенні у випадках, передбачених правилами перевезення на повітряних лініях, які встановлюють відповідні органи державної виконавчої влади.

Згідно зі статтею 65 пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення й одержати назад суму, в порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 66 регулює діяльність іноземних перевізників на території України. У ній зазначено, що іноземні перевізники здійснюють діяльність на території України відповідно до законодавства України, міжнародних угод та договорів.

Останньою статею Повітряного кодексу, яка стосується повітряних перевезень, є стаття 67. Вона визначає інформаційно-рекламне забезпечення повітряних перевезень. Так, повітряний перевізник під час виконання регулярних перевезень зобов'язаний доводити до відома населення (клієнтури) через інформаційно-рекламні засоби маршрути і розклад польотів повітряних суден, пасажирські, вантажні й поштові тарифи, а також умови обслуговування пасажирів та клієнтури на землі перед польотом і після нього та на борту повітряного судна в польоті.

Серед законодавчих актів, котрі регулюють правовідносини у сфері повітряних перевезень, - Закон України "Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні" від 12 липня 2001 р. Він спрямований на створення сприятливих умов для ефективного використання виробничого, науково-технічного потенціалу, підвищення експортних можливостей вітчизняного літакобудування, модернізацію авіаційних підприємств, активізацію інвестиційної діяльності, зокрема іноземної, збільшення обсягів виробництва та експорту конкурентоспроможних на світовому ринку вітчизняних літаків, двигунів і авіаційного обладнання. Згідно з ним літакобудування визнають пріоритетною галуззю економіки, а 33 вітчизняних суб'єкти господарювання на період з 1 січня 2002 р. до 1 січня 2007 р. отримували значну кількість пільг.

Закон України "Про Загальнодержавну програму створення військово-транспортного літака АН- 70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням" від 5 лютого 2004 р. затвердив відповідну Загальнодержавну програму. Передбачено її виконання з 2004 до 2022 р. Програма містить розділи, в яких визначено її мету і завдання, основні етапи виконання, фінансове забезпечення, організацію та контроль виконання, очікувані результати. У зв'язку з цим 20 вересня 2005 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для створення та закупівлі літака АН-70".

Закон України "Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації" від 20 лютого 2003 р. затверджує Програму. Вона розроблена відповідно до конвенцій про міжнародну цивільну авіацію, боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден і незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, злочини й акти, що вчиняються на борту повітряних суден, та про маркування пластичних вибухових речовин з метою їхнього виявлення, а також інших міжнародних актів.

Програма враховує вимоги Ради Безпеки ООН про спрямування спільних зусиль на запобігання та припинення терористичних актів, зокрема резолюції від 28 вересня 2001 р. Програму розроблено на підставі Додатка 17 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію "Безпека. Захист міжнародної цивільної авіації від актів незаконного втручання" та Керівництва з безпеки для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання.

Серед підзаконних актів, якими регулюється діяльність авіаційного транспорту, вирізняються постанови Кабінету Міністрів України:

  • - "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" від 28 вересня 1993 р.;
  • - "Про порядок повітряного сполучення через державний кордон України" від 18 грудня 1995 р.;
  • - "Про серйозні недоліки в роботі та невідкладні заходи щодо поліпшення діяльності цивільної авіації" від 28 грудня 1996 р.;
  • - "Про сертифікацію авіаційної техніки та її компонентів" від З жовтня 1997 р.;
  • - "Про Українську авіаційну транспортну компанію" від 3 листопада 1997 р.;
  • - "Про страховий фонд безпеки авіації" від 17 серпня 1998 р.;
  • - "Про заходи щодо вдосконалення організації та проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування" від 16 жовтня 1998 р.;
  • - "Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України" від 19 липня 1999 р.;
  • - "Про утворення Міжвідомчої комісії з питань забезпечення ефективного і безпечного функціонування авіаційного транспорту, авіаційної промисловості, авіації загального призначення та системи використання повітряного простору України" від 28 грудня 2000 р,;
  • - "Про утворення Комітету з питань спрощення формальностей при міжнародних повітряних перевезеннях" від 22 березня 2001 р.;
  • - "Про затвердження Положення про використання повітряного простору України" від 29 березня 2002 р.;
  • - "Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації" від 12 жовтня 2002 р.;
  • - "Про затвердження Програми спрощення формальностей при міжнародних повітряних перевезеннях" від 26 квітня 2003 р.;
  • - "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, які виділяються на надання кредитів для здійснення операцій з фінансового лізингу авіаційної техніки" від 14 квітня 2004 р. №469;
  • - "Про утворення Державної авіаційної пошуково-рятувальної служби" від 8 вересня 2004 р.;
  • - "Про затвердження Програми створення авіаційного комплексу спостереження та обладнання для вимірювального полігона" від 18 серпня 2005 р. тощо.

Виокремлюються Укази Президента України:

  • - "Про Програму розвитку авіаційної промисловості України" від 3 липня 1992 р.;
  • - "Про заходи щодо забезпечення безпеки повітряного транспорту України" від 20 серпня 1992 р.;
  • - "Про заходи щодо забезпечення розвитку цивільної авіації України" від 21 грудня 1994 р.;
  • - "Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки авіації України" від 15 січня 1998 р.;
  • - "Про вдосконалення єдиної системи проведення авіаційних робіт з пошуку, рятування та організації захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій" від 4 березня 2004 р.;
  • - "Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації" від 15 липня 2004 р.;
  • - "Про Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України" від 27 серпня 2004 р. зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 5 січня 2005 р. та ін.

Однак найбільшу вагомість серед підзаконних актів мають накази Міністерства транспорту та зв'язку України. З-поміж основних названо накази:

  • - "Про затвердження тарифів на перевезення пасажирів рейсовими літаками цивільної авіації на регулярних лініях в межах України" від 1 грудня 1994 р.;
  • - "Про затвердження Положення про службу пожежної безпеки в авіаційному транспорті України" від 29 жовтня 1996 р.;
  • - "Про організацію повітряних перевезень літерними та підконтрольними рейсами" від 24 грудня 1996 р.;
  • - "Про затвердження Положення про проведення конкурсу на право отримання статусу національного повітряного перевізника" від 20 березня 1997 р.;
  • - "Про затвердження Правил проведення спеціального догляду повітряних суден цивільної авіації України" від 4 грудня 1997 р.;
  • - "Про затвердження Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні" від 7 грудня 1998 р.;
  • - "Про затвердження Правил сертифікації організацій з технічного обслуговування авіаційної техніки" від 29 грудня 1998 р.;
  • - "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації у Державній авіаційній адміністрації України страховиків (перестрахо-виків), які здійснюють обов'язкове авіаційне страхування" від 29 грудня 1998 р.;
  • - "Про затвердження Правил з пошуку та рятування в цивільній авіації України" від 16 серпня 1999 р.;
  • - "Про затвердження Правил видачі сертифікатів льотної придатності цивільних повітряних суден України" від 7 вересня 1999 р.;
  • - "Про затвердження Правил медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України" від 20 листопада 2000 р.;
  • - "Про затвердження Інструкції про порядок передачі в оренду повітряних суден авіакомпаній та авіапідприемств державної форми власності та відкритих акціонерних товариств (ВАТ), всі акції яких або їх частка перебувають у державній власності" від 10 серпня 2001 р.;
  • - "Про передачу цілісних майнових комплексів аеропортів цивільної авіації з державної у комунальну власність" від 1 жовтня 2001р.;
  • - "Про посилення заходів безпеки на авіаційному транспорті" від 10 жовтня 2001 р.;
  • - "Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення авіаційної безпеки під час виконання авіаційних перевезень і робіт з аеропортів інших держав" від 17 січня 2002 р.;
  • - спільний наказ Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Про взаємне інформування нри виникненні надзвичайних ситуацій у разі авіаційної події" від 6 березня 2002 р.;
  • - "Про затвердження Положення про порядок надання знижок зі зборів за аеронавігаційне обслуговування у повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в аеропортах України від
  • 6 червня 2002 р.; ..
  • - "Про затвердження Правил сертифікації авіаційних тренажерів" від 6 серпня 2002 р.;
  • - "Про затвердження Інструкції про розслідування порушень порядку використання повітряного простору України" від 27 січня 2003 р.;
  • - "Про затвердження Програми підготовки авіаційного персоналу в галузі авіаційної безпеки" від 17 лютого 2003 р.;
  • - "Про затвердження Статуту Українського державного підприємства по забезпеченню паливно-мастильними матеріалами та заправці повітряних суден" від 25 лютого 2003 р.;
  • - "Про затвердження Правил польотів повітряних суден та обслуговування повітряного руху в класифікованому повітряному просторі України" від 16 квітня 2003 р.;
  • - "Про затвердження Положення про передпольотне інформаційне обслуговування на аеродромах цивільної авіації України" від 25 червня 2003 р.;
  • - "Про затвердження Правил авіаційного електрозв'язку в цивільній авіації України" від 23 вересня 2003 р.;
  • - "Про затвердження Інструкції з організації та здійснення об'єктивного контролю при обслуговуванні повітряного руху та виробничій діяльності цивільної авіації України" від 11 листопада
  • 2003 р.;
  • - "Про затвердження Порядку надання знижок зі зборів за аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в аеропортах України при виконанні авіакомпаніями внутрішніх та міжнародних рейсів" від 22 березня 2004р.;
  • - "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку системи регулювання авіаційної діяльності у сфері створення

використання малих повітряних суден" від 19 травня 2004 р.

  • - " Про затвердження Положення про сертифікацію типу надлегких та дуже легких провітрених суден, планерів, мотопараплінів і пілотованих вільних, аеростатів" від 7 червня 2004р.
  • - " Про затвердження правил ведення радіотелефонного зв'язку та фразеології радіообміну в повітряному просторі України" від 10 червня 2004 р. тощо.

Ці й інші накази визначають особливості повітряних перевезень і діяльності авіаційного транспорту України. Через обмеженість обсягів навчального посібника не будемо розкривати зміст кожного наказу. Однак уже самі назви засвідчують конкретність предметів їхнього регулювання.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >