< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Становлення і розвиток педагогіки як науки про виховання людини

Вузлові питання теми:

  • 1.2.1. Етапи розвитку педагогіки.
  • 1.2.2. Погляди різних учених на объект і предмет педагогіки.
  • 1.2.3. Комплексний характер науки про виховання людини.
  • 1.2.4. Основні поняття і категорії педагогіки.
  • 1.2.5. Становлення і розвиток дидактики.

Основні педагогічні поняття теми: галузі педагогіки, об'єкт і предмет педагогіки, “Велика дидактикаЯ.Л. Коменського, педагогіка як система, поняття і категорії педагогіки.

Етапи розвитку педагогіки.

Сучасна педагогіка – це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку людини. Термін “пе-

дагогіка” походить від грецьких слів “pais” (“Paidos”) – дитя і “ago” – веду, виховую, тобто “дітоводіння”, “дітоводство” і має досить давню історію. Очевидно йдеться не лише про те, що той чи інший раб, взявши дитину за руку, водив її до філософа на науку і виховання, йдеться, на нашу думку, про інше: а саме про те, що педагог – це та людина, яка веде дитину у навчанні, вихованні й розвитку від деякого, характерного для даного періоду життя суспільства і дитини, до значно вищого рівня освіченості, вихованості, розвитку. Тобто термін “вела” слід розуміти не в прямому, а в переносному значенні, в розумінні забезпечувати фізичне, розумове, емоційне та інше зростання дитини. В усякому разі, якщо це тлумачення не було істинним для того часу, то для нашого сьогодення воно підходить абсолютно точно.

У Давньому Вави лоні, Єгипті, Сірії “пайдагогос” найчастіше були жерці, а в Давній Греції – найрозумніші, найталановитіші вільнонаймані громадяни: педаноми, педотриби, дидаскали, педагоги.

У Давньому Римі цю роботу доручали державним чиновникам, які добре оволоділи наукою, багато мандрували, знали мови, культуру і звичаї різних народів. У середні віки педагогічною діяльністю займались переважно священики, ченці, однак у міських школах та університетах – дедалі частіше люди зі спеціальною освітою.

У Давньоруській державі педагогів називали “майстрами”. Упродовж багатьох століть тут не існувало спеціальних навчальних закладів для підготовки вчителів. Ними були й дяки з піддячими, і священнослужителі, і мандрівні дидаскали “школярі – книжники”.

У своєму розвитку педагогіка пройшла такі стадії: народна педагогіка – духовна педагогіка – світська педагогіка.

Народна педагогіка – галузь педагогічних знань з навчального і виховного досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи навчання і виховання. До нашого часу вона дійшла у вигляді прислів'їв, приказок, поговірок тощо. З деякими з них можна ознайомитись на стор. 613-632 цього навчального посібника.

У 60-х роках XX ст. у педагогічну науку запроваджено термін “етнопедагогіка” (Г. Вол ков). Вона досліджує можливості й ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей народу в сучасній науково-педагогічній практиці, способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою, аналізує педагогічне знання явищ народного життя і визначає їх відповідність сучасним завданням виховання.

Родинна педагогіка – складова частина народної педагогіки, в якій зосереджено знання, досвід щодо створення і збереження сім'ї, сімейних традицій і, зрозуміло, виховання у сім'ї.

Педагогічна деонтологія – народне вчення про виховні обов'язки батьків перед дітьми, вчителів перед учнями, вихователів перед вихованцями, вироблені народом етичні норми, необхідні для виконання покладених на них педагогічних функцій.

Козацька педагогіка – частина народної педагогіки, спрямована на формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю, твердою волею і характером.

Духовна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання особистості засобами релігії.

Світська педагогіка – своїм корінням сягає давнього світу. В Китаї, Індії, Греції, Римі було зроблено перші спроби узагальнити досвід виховання, сформулювати нові педагогічні положення, ідеї. Вагомий внесок у розвиток педагогічної думки зробили грецькі філософи. Так, Демокріт вважав, що людину формує передусім життєвий досвід. Сократ і Платон обстоювали думку, що для формування людини необхідно пробудити в її свідомості те, що в ній закладено природою.

У процесі свого становлення педагогіка структурно розвивалася як наука, що має не лише свої принципи, закони та закономірності. Вона має специфічні, тільки їй притаманні методи дослідження, а свій зміст розкриває через різноманітні концепції, парадигми, стратегії навчання, виховання і розвитку. Та найголовніше те, що педагогіка вивчає особливий, дуже складний об'єкт -Людину в єдності всіх її проявів, але сконцентрувала свою увагу лише на одному дуже важливому боці цього об'єкта, а саме, на процесах формування і розвитку особистості Людини. Тому наукова педагогіка – це цілісна теорія навчання, виховання і розвитку людини.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >