Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

Іспано-американська війна не тільки змінила обстановку на користь США у Карибському морі й у Центральній Америці. Оскільки США придбали Філіппіни, війна відбилася й на Далекому Сході. Закріпивши за собою тихоокеанські підступи до Азії, США направляли свої зусилля в кінці XIX ст. на захоплення вирішальних позицій в Азії і, в першу чергу, в Китаї. Запізнившись до поділу в цій країні, вони прагнули компенсувати втрачене збільшенням торгівлі з Цинською імперією, сподіваючись на те, що всезростаюча їх економічна міць дозволить їм зайняти провідні позиції в Китаї.

У пі роки США вже розглядали Китай як один з найважливіших майбутніх ринків для американського капіталу і товарів. Поділ Китаю на сфери впливу суперечив інтересам США. США не могли розраховувати незабаром забезпечити для себе в Китаї бажану сферу впливу. Для цього вони ще не маля в своєму розпорядженні в далекосхідних водах необхідних воєнно-морських баз. У військовому відношенні США в Китаї були набагато слабші не тільки за Японію, але й Росію, Англію, навіть Францію з її володіннями в Індокитаї та союзом з Росією. Зате в майбутньому вони розраховували скористатися ринком усього обширного Китаю. Зрозуміло, що США прагнули попередити розтягування Китаю на шматки.

6 вересня 1899 р. статс-секретар США Хей звернувся до великих держав з нотами, в яких, проголошуючи так звану доктрину "відкритих дверей і рівних можливостей" в Китаї, запрошував приєднатися до цього принципу. Він пропонував кожному з урядів заявити:

"1. Що він не робитиме замаху на права жодного договірного порту або не порушуватиме жодних обгрунтованих інтересів [інших держав] у межах будь- якої з так званих "сфер інтересів" або арендованих територій, які він (тобто цей уряд) може мати в Китаї.

• 2. Що нині існуючий китайський договірний митний тариф застосовуватиметься до всіх товарів, вивантажених або доставлених у всі такі порти, що знаходяться в межах подібних "сфер інтересів" (за винятком "вільних портів") безвідносно до того, до якої б національності вони не належали; належні на цій підставі мита стягуватимуться китайським урядом.
• 3. Що він не стягуватиме з суден іншої національності, що заходять у будь- який порт у подібній "сфері", вищих суднових зборів, ніж ті, які стягуватимуться з суден його власної національності, а рівно і вищих залізничних тарифів на лініях, що споруджені, контролюються або що діють у його сфері".

Англійський, німецький, французький, японський та італійський уряди відповіли на ноту Хея згодою. Росія дала ухильну відповідь. Російські товари в Маньчжурії більше всього потребували тарифного захисту. Тим часом японська торгівля в Кореї та в інших місцях і без цього мала величезну перевагу, внаслідок близькості відстані між Японією і Китаєм. Зважаючи на це, Японія мала можливість без особливого збитку для себе утриматися від заперечень на ноту Хея. США і раніше вважали, що головною загрозою для їх інтересів в Китаї є Росія. Тепер російська політика стала в пряму суперечність з американською політикою.

Хоча майже всі відповіді з країн містили обмовки, все ж таки 1900 р. США сповістили світ про згоду держав на ухвалення принципу "відкритих дверей і рівних можливостей" у торгівлі з Китаєм. Одночасно з економічним проникненням до Китаю США намагалися зміцнитися на китайській території в долині р. Янцзи, де їх інтереси стикалися з інтересами інших розвинених капіталістичних держав, і в першу чергу з Англією. Вони хотіли зробити це в Північному і Південному Китаї. У результаті США долучилися на Далекому

Сході до англо-японського угрупування, і в подальшому спільно з ним вони діятимуть проти Росії.

Поява, розвиток та утвердження принципів американської дипломатії

Немає жодного сумніву в тому, що історія США та їх зовнішня політика тісно пов'язані з європейською та й зі світовою історією, – вже починаючи з виникнення США. Є деяке непорозуміння щодо змісту самого поняття "ізоляціонізм". Ізоляціонізмом іноді називають неучасть США у війнах в Європі і в політичних та військових союзах європейських держав. Але відмова від активної ролі в Європі зовсім не означала справжнього і повного самоусунення Сполучених Штатів від європейської і світової політики. США завжди брали в ній участь, але переважно як пасивна сила, своїми маневрами впливаючи на хід подій у Європі. Таким чином, ізоляціонізм – це не ізоляція від Європи, а участь у європейських справах шляхом пасивних маневрів.

У війні за незалежність, окрім англійських колоній, брали участь Англія, Франція, Іспанія, Голландія. До неї побічно мали стосунок і ті держави, які долучилися до озброєного нейтралітету. Таким чином, вона була подією світової історії.

Відмова США від союзу з Францією 1793 р., в період революції у Франції та її боротьби з Англією, мала велике значення для європейської історії. Придбання Луїзіани 1803 р., участь США в 1805 р. у війні в Середземному морі проти корсарів алжирського бея, захоплення Флориди, доктрина Монро, війна з Мексикою, роль США в період громадянської війни, їх далекосхідна експансія в 40-60-х pp. – все це були події, що зіграли певну роль у світовій історії.

Якщо поставити питання, чи внесла молода американська дипломатія що-небудь принципово нове в історію цього інституту, то на нього потрібно відповісти таке: за винятком 70-х pp. ХУЛІ ст. і періоду 1863-1865 pp., американська дипломатія своїми методами й цілями мало чим по суті відрізнялася від дипломатії Старого Світу.