< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Еколого-економічні проблеми урбанізованих територій

Суттєво впливають на загострення регіональних екологічних проблем процеси урбанізації, тобто зростання кількості та щільності міських поселень.

Місто - це антропогенна екосистема, що являє собою місце компактного розміщення людей, промислових і побутових споруд, відділених умовною границею від зовнішнього середовища.

В Україні нараховується 436 міст і більш 900 селищ міського типу, де розташована значна частина промислових підприємств (понад 80%), що формують основне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище. Так, за статистикою, до 90 % різних видів відходів утворюється в містах і лише 10 % у сільській місцевості. Залежно від чисельності населення в Україні прийняті такі категорії міст:

до 50 тис. чіл. - малі;

від 50 тис. до 100 тис. - середні;

від 100 тис. до 250 тис. - великі;

від 250 тис. до 1 млн - великі;

понад 1 млн - найбільші.

Для міста характерна значна соціально - економічна активність людини. У зв'язку з цим, міське чи урбанізоване середовище - це специфічне середовище існування людини, що містить у собі природні і штучні компоненти, а також людей і їхні соціальні групи. Природні компоненти міста представлені фізичним середовищем (повітряним, водяним, геологічним) і живими організмами (крім людини). Штучні компоненти - це фізичні чи духовні об'єкти, що є результатами діяльності людини: об'єкти штучного техногенного і духовно-культурного середовища. Люди складають соціально-психологічне середовище - статево-вікові, психологічні, соціальні, професійні та етнокультурні групи. Таким чином, місто являє собою урбогеосоціосистему, чи скорочено урбосистему.

Частка населення, що проживає в містах країни чи регіону являє собою показник урбанізованості даної території. Так, у даний час найбільше урбанізованими є Великобританія (близько 90 % населення проживає в містах), Кувейт (91 %), Ізраїль (90 %), Швеція (83 %). Для

країн, що розвиваються, (Африка, Південна Азія) характерні найменші показники урбанізованості - 7-10 %. В Україні в даний час кожні два жителі з трьох проживають у містах.

Міста - це відкриті системи, в яких окремі елементи зв'язані не тільки між собою, а і з навколишнім середовищем. Цей зв'язок відбувається потоками енергії, речовин і інформації. Результатом функціонування міських систем є виробництво матеріальних і духовних благ і як наслідок - забруднення навколишнього середовища викидами і скиданнями шкідливих речовин, промисловими і побутовими відходами.

Місто - це комплексна система, до складу якої входить урбоекосистема (змінена людиною природна екосистема міських територій), соціальна підсистема (соціосфера міста), техносфера міста (виробничо- господарський комплекс).

Особливості сучасного етапу соціально-економічного і техногенного розвитку визначають швидке збільшення міського населення. Нині у великих містах сконцентровані виробничі потужності хімічних, нафтохімічних, машинобудівних, металургійних, оборонних, переробних і інших підприємств, що є джерелами антропогенного впливу на навколишню природне середовище.

Загальні критерії оцінки масштабу антропогенного впливу на природне середовище у великих містах можуть враховувати наступне:

величину міста;

чисельність і густоту населення;

багатоповерховість і щільність забудови;

функціональність використання території;

площі відкритих і озеленених просторів;

виробничу господарську спеціалізацію;

рівень забезпечення інженерною інфраструктурою.

Величезну кількість населення в містах необхідно забезпечити роботою, комфортабельним житлом, місцями відпочинку, а також напоїти, нагодувати, позбавити від відходів. При цьому, чим вище рівень розвитку науково-технічного прогресу, чим комфортніші умови проживання населення, тим сильніше негативний вплив на навколишнє середовище.

Для нормального функціонування міста необхідна велика маса різноманітних продуктів і сировини, чистої води. Місто-мільйонер споживає 470 млн т/рік (чи майже 0,5 км3) води. Велика частина цієї води залишає місто та надходить у природні водотоки, але вже у вигляді стічних вод, забруднених різними домішками. Використання поверхневих вод у межах міста здійснюється в основному, для господарських потреб.

В останні десятиліття у водопостачанні існує дефіцит водних ресурсів необхідної якості, що викликає необхідність транспортування води

на десятки і, навіть сотні кілометрів. Крім того, зношеність і санітарний стан водопровідних систем ряду міст України досягли критичної оцінки. Однією з причин дефіциту водних ресурсів є інтенсивне і нераціональне їхнє використання на деяких територіях і виробництвах. Для більшості виробництв вимоги до якості води, що використовується в технологічних процесах менш вимогливі, чим державні нормативи до якості води, що скидається у водні об'єкти чи міську каналізацію. У зв'язку з цим стічні води з економічної точки зору вигідніше використовувати повторно в системах оборотного і послідовного водопостачання.

Найбільшими споживачами води в областях є підприємства житлово-комунального господарства, промисловості і сільського господарства. У промисловості найбільш водоємними є такі галузі: хімічна і нафтохімічна - 42,1 %, харчова - 18 %, машинобудівна - 13,7 %, енергетична - 12,2 %, нафтовидобувна - 8 %, м'ясомолочна - 4,8 %.

Скидання стічних вод промислових підприємств - найбільш значиме джерело забруднення водних об'єктів. Кількість і склад забруднюючих речовин у промислових стічних водах дуже різноманітний. Вони залежать від технологічних процесів, сировини, яка використовується, стану очисних споруджень. Останнім часом природоохоронна політика України спрямована на обмеження скидання промислових стічних вод у водні об'єкти аж до заборони скидання неочищених стічних вод у межах міста.

Для зменшення антропогенного впливу на водні об'єкти необхідна реалізація основних організаційно-технічних заходів: впровадження нових технологій виробництва, повторне використання стічних вод, очищення стічних вод, санітарне очищення міст.

Не менш значна екологічна проблема урбанізованих територій є забруднення атмосферного повітря. Основними джерелами викидів в атмосферу є технологічні процеси таких галузей промисловості: теплоенергетичної, видобувної, будівельної, хімічної і нафтохімічної, чорної і кольорової металургії, машинобудування, транспорту. Однією з характерних рис міських територій з розвитою промисловістю є смоги - атмосферне явище, що виникає при збігу визначених метеорологічних факторів і значного забруднення повітря.

Для забезпечення охорони атмосферного повітря урбанізованих територій необхідно проводити комплекс заходів, що умовно можна розділити за напрямами:

впровадження у виробництві технологічних процесів з найменшим рівнем викидів забруднюючих речовин;

оснащення джерел викидів забруднюючих речовин очисними спорудами;

організація санітарно-захисних зон;

архітектурно-планувальні рішення;

інженерно-організаційні заходи.

Так, до архітектурно-планувальних рішень належать заходи, пов'язані з вибором майданчика для будівництва промислового підприємства з урахуванням розташування житлових масивів, рози вітрів, зелених зон. При інженерно-організаційних заходах приймаються дії для зниження інтенсивності й організації руху автотранспорту (будівництво об'їзних доріг біля міст, розв'язок перехресть доріг на різних рівнях, організація руху на автомагістралях за типом "зелена хвиля"), збільшення висоти труб та 56н..

Для великих міст важливою проблемою є утворення твердих побутових відходів. їх обсяг залежить від благоустрою житлового фонду, тривалості опалювального сезону, поверховості, добробуту населення (чим він вище, тим більше утвориться відходів на душу населення). В Україні збір твердих побутових відходів здійснюється без поділу їх на окремі компоненти (валовий збір).

У розвинутих країнах світу поширений роздільний чи селективний збір окремих складових відходів, який значно зменшує кількість відходів, що вивозяться на смітники і полігони. Останнім часом в усьому світі поширені знищення і переробка твердих побутових відходів на сміттєпереробних і сміттєспалювальних заводах. Однак спалювання твердих побутових відходів пов'язано із значними викидами в атмосферу та складністю їхнього очищення.

В Україні розроблена велика кількість технологій утилізації промислових відходів для різних галузей народного господарства, однак їхнє впровадження гальмується відсутністю коштів на підприємствах і низькому попиті на зроблену продукцію.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >